2.3 Діловий етикет і протокол

Взаємодія людей, в тому числі і ділове, в різних ситуаціях здавна регулювалося і упорядочивалось нормами і правилами етикету.

Етикет - це сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішнє прояви людських взаємин (поводження з оточуючими, форми спілкування і вітання, поведінка в громадських місцях, манери та одяг). Етикет, як і спілкування, можна умовно розділити на діловий і неофіційний. Говорячи про імідж ділової людини, необхідно зробити акцент саме на діловий етикет, який регламентує поведінку людей, пов'язане з виконанням ними службових обов'язків. Але, сучасна ділова людина має знати і слідувати принципам, як ділового, так і неофіційного (світського) етикету, дивлячись в якій обстановці він знаходиться.

Важливу роль у сучасному діловому етикеті грають візитні картки - це невеликий аркуш тонкого картону (або щільного паперу високої якості), на якому надруковані основні відомості про її власника.

У процесі розвитку візитних карток як елементів ділового спілкування визначилися дві найважливіші їх функції:

1. Представницька функція. При виконанні цієї функції найбільш відомі наступні види візитних карток:

- Картка для спеціальних і представницьких цілей, на якій вказують: П.І.Б., повна назва фірми, посаду, але не проставляють координати - адресу і телефон. Таку візитну картку вручають при знайомстві. Відсутність адреси і телефону вказує на те, що власник картки не має наміру продовжувати контакт зі співрозмовником;

- Стандартна ділова картка, на якій вказують: П.І.Б., повна назва фірми, посада, службовий телефон. Вона вручається для встановлення тісних взаємозв'язків. Номер домашнього телефону вказують лише представники творчих професій. Даний вид картки використовується тільки в службових цілях.

- Картка організації (фірми), на якій вказують адресу, телефон, телефакс. З такою карткою відправляють вітання, подарунки, квіти, сувеніри з нагоди знаменних дат.

- Візитні картки для неофіційного спілкування, на яких вказують П.І.Б., іноді - професію, почесні та вчені звання, але не проставляють реквізити, що підкреслюють офіційний статус. Їх різновидом є «сімейні» картки, на яких вказують імена та по батькові подружжя (першим зазвичай пишеться ім'я дружини), домашня адреса і телефон. Такі картки прикладають до подарунків, які підносять від імені чоловіка і дружини, залишають при спільних неофіційних візитах.

Візитні картки друкуються на щільному крейдованому папері. Класичним варіантом вважається візитна картка білого кольору зі строгим чорним шрифтом, можна використовувати й інші кольори.

При проведенні заходів типу симпозіумів, конференцій і т.п. використовують великі візитні картки - бейджи з вказівкою імені, прізвища, вченого звання, посади, організації, навчального закладу або наукового центру. Бейджи приколюють на лівій стороні грудей і носять тільки в будівлі, де проходять захід.

2. Функція письмового послання. В даний час в лівому верхньому або нижньому куті візитної картки проставляються встановилися в міжнародному протоколі позначення (початкові літери відповідних французьких слів), що вказують на привід, за яким посилають картки, а саме:

pf - привітання зі святом;

pr - вираз подяки за привітання;

pfc - вираз задоволення знайомством;

pc - висловлення співчуття;

ppp - висловлення співчуття з готовністю допомогти;

pp - для заочної подання;

ppc - заочне прощання (при остаточному від'їзді з країни перебування).

На візитні картки з буквами pr, ppc прийнято не відповідати. У відповідь на візитні картки з буквами pc, pf, ppp посилають свою візитку з літерами pr, тобто дякують. На візитку з скороченнями pp відповідь дається на адресу акредитуючої особи візитною карткою без підпису. Це означає, що подання прийнято і можна налагоджувати особисті контакти. На візитних картках можуть бути й інші написи, короткі повідомлення рідною мовою. У таких випадках текст пишеться в третій особі, підпис не ставиться.

Обмін візитними картками - обов'язковий атрибут першої особистої зустрічі з діловими партнерами. При знайомстві першим вручає візитну картку молодший за посадою старшому, при рівності соціальних статусів і в неофіційному спілкуванні молодший за віком першим вручає старшому.

При врученні візитку вимовляють вголос своє прізвище, при отриманні - прізвище вручає. Це робиться, щоб уникнути неправильного вимови.

Діловій людині рекомендується завжди мати при собі не менше десяти своїх візитних карток. Наявність візитної картки у співробітників фірми допомагає спілкуванню з партнерами відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм ділового етикету.

Таким чином, візитна картка являє собою «портрет» конкретної особистості, так що поводитися з нею слід дуже акуратно.

Етикет вітань і уявлень - сукупність правил і первісного міжособистісної взаємодії, що стосуються зовнішнього прояву ставлення до людей. У сучасному діловому етикеті вироблені деякі правила щодо знайомства і привітань в залежності від статі, віку і посади контактують людей, а також від того, чи знаходяться вони у групі або поодинці. Звід цих правил передбачає кілька основних якостей етики взаємовідносин: ввічливість, природність, гідність і тактовність.

Ввічливість включає в себе такі важливі елементи як: вітання (у тому числі рукостискання) і подання, які являють собою особливу форму взаємної поваги, і вимагає виконання наступних правил:

- У будь-якій ситуації вітання повинне показувати вашу прихильність і доброзичливість, тобто на характері привітання не повинно позначатися ваш настрій або негативне ставлення до іншої людини.

- У процесі взаємин можуть складатися різні ситуації, що мають специфіку вітання, подання один одному або рукостискання. Ця специфіка виражається головним чином у тому, хто володіє правом або зобов'язаний бути першим у зазначених діях. Для наочності відображення права або обов'язки «першого кроку» кого-небудь із співробітників у деяких найбільш характерних ситуаціях наведена у Додатку 1.

Крім етикету процедури знайомства та привітання, існують ще й правила вербального етикету, пов'язаного зі стилем мови, прийнятим в спілкуванні ділових людей. Наприклад:

· Замість звернення за статевою ознакою прийнято звертатися «дами», «панове» або «добродії», «добродійки».

· При вітанні та прощанні, крім слів «Здрастуйте», «Добрий день» і «До побачення», бажано приєднання імені та по батькові співрозмовника, особливо, якщо він займає по відношенню до вас підлегле становище.

· Якщо дозволяють умови та час бесіди, можливий обмін нейтральними фразами: «Як справи?» - «Спасибі, нормально. Сподіваюся, що і у Вас все йде добре »-« Спасибі, так ».

Допускається застосування психологічних прийомів, таких як, наприклад, форм напуття і короткої оцінки спілкування. Це словесні звороти типу: «Удачі Вам», «Бажаю успіху», «Приємно було зустрітися».

Досвід показує, що для забезпечення нормальних відносин з діловими партнерами далеко не достатньо одних правових норм. Дуже важливо ще й дотримання певних протокольних правил і звичаїв, які представлені в діловому протоколі.

Діловий протокол - звід правил, відповідно, з якими регулюється порядок різних церемоній, форми одягу, офіційного листування і т. д. Будь-яке порушення цих правил створить труднощі для сторони, яка допустила порушення, тому що вона повинна буде принести вибачення і знайти спосіб виправити помилку. Необхідність дотримання діловими людьми протоколу полягає в наступному:

· Протокол, дотримуваний при переговорах, підготовці різних договорів та угод, надає своїй урочистістю більшого значення і більшу повагу до містилася в них особливо важливих положень.

· Протокол допомагає створити дружню і невимушену обстановку на зустрічах, переговорах, прийомах, що сприяє взаєморозумінню та досягненню бажаних результатів.

· Добре поставлений і дотримуваний церемоніал і протокол дозволяє нормально, без перешкод, працювати отлаженному механізму ділових відносин.