63.Безробіття як наслідок порушення макроекономічної рівноваги.

Види та фактори безробіття

Безробіття — складне економічне, соціальне і психологічне явище.

Водночас безробіття — це економічна категорія, яка відбиває економічні

відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Факторами формування безробіття можуть бути такі:

• нестача сукупного ефективного попиту;

• негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і

викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою

інфляцією;

• недостатня мобільність робочої сили;

• структурні зрушення в економіці;

• дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної

меншості;

• демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

• сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Досвід переходу окремих країн до ринку свідчить про те, що в кожний

період рівень зайнятості і масштаби безробіття характеризуються значними

коливаннями, зумовленими сукупним впливом багатьох чинників. При цьому

причини появи безробіття і його види можуть дуже різнитися.

Розрізняють відкрите й приховане безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення,

приховане — наявність формально зайнятого населення.

Можна виділити такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне,

сезонне, інституціональне.

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на

іншу, а також із однієї місцевості в іншу. Фрикційне безробіття означає,

що існують постійний зв'язок між звільненням з однієї організації і

найманням працівників іншими організаціями, заміщення одних професій

іншими, рух працівників з одних галузей в інші тощо.

В умовах ринкової економіки цей вид безробіття завжди існує. Одні

змінюють роботу добровільно, інші — у зв'язку зі звільненням або втратою

сезонної зайнятості. Дехто шукає роботу вперше. Таке безробіття може

поєднуватися з рівновагою на ринку праці. Наприклад, в США наприкінці

80-х років близько 49% безробітних не працювали менше п'яти тижнів. Це

свідчить про нормальний процес перерозподілу трудових ресурсів

відповідно до потреб виробництва, а також про високу ефективність ринк

овідно до потреб виробництва, а також про високу ефективність ринку

праці.

Виникнення структурного безробіття пов'язане зі структурними зрушеннями

в економіці, закриттям застарілих підприємств і виробництв, скороченням

випуску продукції у разі переорієнтації виробництва, закриття шкідливих

підприємств.

Структурне безробіття відрізняється від фрикційного передусім тим, що

працівники, які втратили роботу в одних секторах економіки, не можуть

бути використані на тих робочих місцях, які пропонуються в інших

секторах. Окрім того, структурне безробіття є тривалим і має, як

правило, хронічний характер.

Причиною структурного безробіття є територіальна і кваліфікаційна

невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними.

У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне

безробіття.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і

технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що

(супроводжується вивільненням робочої сили і найманням праців принципово

нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і

зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття

можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний

характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на

працю (сільське господарство, будівництво тощо).

Циклічне — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми

масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової

кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають

максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму — під час

піднесення. Отже, розміри ринку праці коливаються разом з коливаннями

циклу ділової кон'юнктури. Найбільшою мірою від циклічного безробіття

страждають молодь, жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

Інституціональне безробіття — це безробіття, яке породжується правовими

нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути,

наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної

плати, недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати

знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи

доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними

програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили).

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття.

Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних —

бідних, бродяг, бомжів та ін.

Розвиток ринкової економіки супроводжується виникненням і розширенням

масштабів хронічного безробіття. Це пов'язано з тим, що інвестиції у

створення нових робочих місць відстають від темпів зростання чисельності

найманих працівників. Безробіття стає масовим і постійним, вражаючи

насамперед найменш розвинуті регіони. Серед безробітних переважають

жінки, спеціалісти з вищою освітою. Щодо вікового складу домінує молодь.

Загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами,

чними втратами,

насамперед зменшенням валового національного продукту (ВНП), його

відставанням від потенційного ВНП, який визначається за припущення

існування природного рівня безробіття та певних “нормальних” темпів

економічного зростання. Чим вищий рівень безробіття, тим більше

відставання ВНП.