12.4 Еволюція валютної системи

Класифікація валютних систем базується на тому, який актив вважається резервним. За цією ознакою виділяють 3 типи валютно- фінансових систем.

1. Золотий стандарт

2. Золотодевізний стандарт

3. Девізний стандарт

1. Золотий стандарт передбачає що кожна національна валюта світу має офіційне закріплене значення вмісту золота і при цьому кожний центральний банк зобов’язаний без обмежень обмінювати національну валюту на золото і навпаки.(Поняття валютного курсу не існувало).

Як світова система Золотий стандарт існував двічі 1880-1914р. і 1925-1931р.

2. Золотодевізний стандарт базується на тому, що в золото конвертується одна або дві золоті валюти, а всі інші мають фіксований паритет

Бреттон Вудська (Червень 1944р. – Створення Міжнародного Валютного Фонду (МВФ)).

1971р. Закінчується Золотодевізний стандарт

В Бреттон Вудді на чолі з Кейнсом пропонували створювати віртуальну валюту «банкор» і прив’язувати її до золота, Натомість США запропонували створення МВФ в якому більшість голосів країн учасників залежала від їх частки у світовому володінні золотом. Пізніше ввели розрахункову одиницю СПЗ (спеціальні права запозичення (SDR)).

Англійцям вдалося виторгувати спеціальну умови для фунта стерлінга.

Офіційні цілі МВФ задекларовані так:

• Сприяння міжнародному співробітництву

• Розвиток міжнародної торгівля

• Забезпечення стабільності валютних курсів

• Створення універсальної світової валютно платіжної системи.

• Фінансування країн з негативним сальдо поточного балансу

• Скорочення дисбалансу світової фінансової системи.

3. Девізний стандарт- офіційно започаткований в січні 1978р. (Ямайська валютна системи). М. Кінг-Стон. Передбачає систему фіксованих і плаваючих валютних курсів. та відмову прив’язки валют до золота. МВФ перестав встановлювати офіційну ціну на золото однак отримав право впливу на валютні курси своїх членів.

Лекція (13.05.2014)

12.5 Європейська валютна система

Ця система еволюціонувала від координації валютної політики країн ЄС через створення спільної розрахункової одиниці ЕКЮ (ECU – European currency unit) та спільне встановлення валютний курсів до єдиної грошової політики і єдиної європейської валюти євро

Європейська валютна система (European Monetary System) – створена у березні 1979 р. країнами-членами ЄС зона координованого плавання по відношенню до долара курсів національних валют з метою забезпечення їх більшої стабільності.

Основні параметри ЄВС:

- обмеження коливань курсів валют в межах 2,25% в кожен бік від узгодженого центрального курсу кожної валюти до екю. Великобританія приєдналася до ЄВС в жовтні 1990 р. за умови що фунт може коливатися в межах 6% від центрального курсу. На подібних умовах входи і іспанська песета. В серпні 1993 р. Великобританія та Італія вийшли з ЄВС, після чого межі коливань всіх валют розширили до 15%;

- створення екю – європейської розрахункової одиниці, курс якого визначався як середньозважений з курсів країн учасників;

- створення європейського фонду валютного співробітництва (European Monetary Cooperation Fund) для надання тимчасової фінансової підтримки країнам учасникам для фінансування дефіциту платіжного балансу та для здійснення розрахунків по валютних інтервенціях країн учасників з метою підтримання валютних курсів.

Європейський валютно-економічний союз (European Economic and Monetary Union) – стадія розвитку валютно-фінансової інтеграції країн ЄС, яка передбачає перехід до єдиної грошової політики, створення єдиного центрального банку і введення єдиної валюти (euro – євро).

Започаткований з 1 січня 1999 року з введенням євро у безготівкові розрахунки. З 1 січня 2002 року введено готівковий євро. Ввійшло 11 з 15 членів ЄС: Великобританія, Данія та Швеція утрималися від входження, а Греція не пройшла за макроекономічними показниками.

Умови входження у валютний союз згідно з Маастрихтською угодою:

- бюджетний дефіцит країни не повинен перевищувати 3% ВВП, а валовий урядовий борг – 60% ВВП;

- інфляція не повинна перевищувати інфляцію в трьох країнах учасниках з найнижчим рівнем інфляції більше ніж на 1,5 процентних пункти; (інфляція не більша ніж на 1,5% кращих країн ЄС)

- процентні ставки по довгострокових боргових цінних паперах не повинні перевищувати більше ніж на 2 % показників кращих в цих же трьох країнах;

- протягом останніх двох років не виходити за межі встановлених коливань валютного курсу відносно центрального паритету та не девальвувати свою валюту з власної ініціативи. (за останні 2 роки не девальвувати свою валюту за власною ініціативо.)

Тести до теми:

До валютних елементів міжнародної валютно-фінансової системи (МВФС) належать: національні валюти, валютний курс та паритет, умови взаєм­ної конвертації та обігу національних валют, національні та між­народні механізми регулювання міжнародного курсу.

Валюта — готівкова частина грошової маси, яка циркулює з рук у руки у формі грошових банкнот і монет.

До фінансових елементів МВФС належать: міжнародні фінансові ринки, механізми торгівлі фінансо­вими інструментами, міжнародні розрахунки, які обслуговують рух товарів, факторів виробництва та фінансових інструментів;.

Валюта тверда — валюта, яка характеризується стабіль­ним валютним курсом, зміни якого відбуваються переважно внаслідок фундаментальних макроекономічних закономірностей.

Золотий паритет діяв за такої системи валютних відносин: Бреттон-Вудська валютна система

Конвертована валюта — валюта, яка має здатність вільно обмінюватись для резидентів і нерезидентів на іноземну валюту і використовуватись в угодах з реальними і фінансовими активами;

Ямайська валютна конференція: розв’язала проблеми вільного вибору режиму валютного курсу;.

Європейська валютна система — створена країнами — членами ЄС зона координованого плаван­ня щодо долара США курсів національних валют з метою забез­печення їх більшої стабільності.

Міжнародна валютна система, заснована на офіційно встановлених фіксованих паритетах валют до дола­ра США, який, у свою чергу, конвертувався в золото за фіксова­ним курсом це - Золотодевізний стандарт.

Право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами – ЦЕ зовнішня конвертованість.

Право резидентів купувати, зберігати і здійсню­вати операції всередині країни з активами у формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті – ЦЕ внутрішня конвертованість.

Платіжний засіб інших країн, який законно або незаконно використовується на території пев­ної країни – ЦЕ іноземна валюта.

Закріплена в міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, які функціонують са­мостійно або обслуговують міжнародний рух товарів і факторів виробництва – ЦЕ Міжнародна валютно-фінансова с-ма.

Конвертованість з поточних операцій регулює: центральний банк;.

Що відбувалося після прив’язки валютного курсу до зо­лота: обмежувались можливості кредитно-грошового регулюван­ня економіки;.

У 2012 р. загальний розмір резервів усіх країн світу становив близько 1036млрд СПЗ (SDR; 1 СПЗ = 1.54 дол. США). Яка величина резервів у доларах? - 1595.44.

Використання іноземної валюти як засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу збереження. — це: валютне заміщення.

Форми паралельного обігу: доларизація, євроризація, валютне заміщення;.