18, АвОнголія «Будівництво соціалізму» в Монголії

В 1940-1960 рр. відповідно до концепції некапіталістичного розвитку в Монголії тривав «соціалістичний етап революції» і будувались «основи соціалізму». Велика увага радянським і

99

монгольським керівництвом надавалась індустріалізації. За  і допомогою СРСР були введені в дію вугільні шахти в Налайха,  ! аймачні електростанції, об'єкти гірничорудної галузі. З 1 січня  ;

1956 р. почала працювати трансмонгольська залізниця, яка зв'язала Москву, Улан-Батор, Пекін. В 1959 р. була завершена суцільна колективізація сільського господарства, в ході якої усуспільнювалась худоба. Створювалось 390 сільськогосподарських об'єднань. В середньому в одне таке господарство входило 475 аратських дворів і 59 тис. голів худоби (43,4 тис. громадської, 15,6 тис. особистої). В 1959-1960 рр. розпочалось освоєння цілинних земель. Виникла нетрадиційна галузь сільського господарства - рослинництво. Держава почала вирощувати хліб.

З 1960 р. МНР приступила до будівництва «розвинутого соціалізму». Були створені такі галузі економіки, як паливно-енергетична, гірничовидобувна, будівельна, легка, харчова. У 80-х роках монгольська промисловість виготовляла продукцію 2 500 найменувань, в т.ч. 80 - на експорт. В порівнянні з 1960-м р. національний доход зріс у 8 рази, зовнішньоторговий оборот - у

7 разів, доходи населення - у 2 раая.

В економічній і політичній сферах нагромаджувались негативні явища. Склався культ особи X. Чойбалсана (1939-1952). В 50-60-х роках тривали репресивні кампанії, звинувачення тисяч членів МНРП і рядових громадян у різних антипартійних, антидержавних ухилах. Спеціальним рішенням Політбюро МНРП був засуджений відомий учений, основоположник сучасної монгольської художньої літератури, академік Ц. Дамдинсурен за видання російсько-монгольського словника (1968). Додана до нього хроніка історичних подій була оцінена як політичне шкідлива. З усіх своїх посад був знятий вчений-історик, перший президент Академії наук МНР, академік АН СРСР Б. Ширендиб за «націоналізм і антирадянські настрої». Вся влада зосередилась у руках Ю. Цеденбала, який 44 роки очолював МНРП (1940-1984), займав посади глави держави і глави уряду. Здійснювалась русифікація монгольського суспільства, не схвалювались і забувались національна специфіка, народні традиції. Головною умовою для висування на керівні посади було знання ;

російської мови. В більшості вузів російською мовою викладались навіть спеціальні предмети.

Наприкінці 80-х - у 90-х роках стали до ладу нові струк-| турні підрозділи флагмана монгольської індустрії - гірничозба-*| гачувального комбінату «Ерденет», два рудники плавиковогод шпату, Баганурський вугільний розріз, килимова фабрика в Ер»| денеті, трикотажна фабрика в Улан-Баторі та ін. На побудованиаД за радянського техніко-економічного сприяння підприємства

100

вироблялось 95% електроенергії, 92% вугілля, 70% будівельних матеріалів, 100% мідного і молібденового концентрату, митої вовни, пряжі, трикотажних виробів, комбікормів. Між СРСР і МНР була підписана програма економічного і науково-технічного співробітництва на 1985-2000 рр. На 1990 р. державний борг Монголії СРСР оцінювався в 10 млрд. руб. Радянська сторона сприяла появі в МНР висококваліфікованих кадрів з різних спеціальностей. У 1972 р. була заснована Асоціація випускників радянських навчальних закладів. У 80-х роках у 20-ти містах України навчалось півтори тисячі монгольських студентів у 84-х вузах і технікумах.

До кінця Другої світової війни міжнародно-правовий статус Монголії був невизначеним. Коли на Кримській конференції лідерів СРСР, США, Великобританії (лютий 1945 р.) виникло питання про вступ Радянського Союзу у війну проти Японії, Й.В. Сталін поставив умову збереження МНР як незалежної держави. В 1949 р. перед приходом КПК до влади Мао Цзедун поцікавився точкою зору Сталіна на приєднання Монгольської Народної Республіки до Китаю. Й.В. Сталін відповів, що «керівники Радянського Союзу не думають, що Монгольська Народна Республіка піде на відмову від своєї незалежності на користь автономії в складі Китайської держави, навіть якщо всі монгольські регіони будутьОб'єднані в автономну одиницю, а вирішальне слово в цій справі має належати самій МНР».

У зовнішній політиці МНР дотримувалась односторонньої орієнтації на Радянський Союз і залишалась у міжнародній ізоляції. Її визнавали на початку 60-х років тільки соціалістичні країни і близько 20 колишніх колоній і деяких непровідних капіталістичних держав. В 1946-1961 рр. Монголія 13 разів подавала заяву про вступ до 00Н, яка відхилялась США і представником Тайваню в Раді Безпеки. У 1961 р. МНР вдалося подолати їх право вето і вступити до світового співтовариства. Після цього її визнали Англія (1963), Франція (1965), Японія (1972). На початку 90-х років Монголія підтримувала дипломатичні зв'язки з 90-ма країнами світу.

Монгольська Народна Республіка, де утвердився прорадянсь-кий варіант «державного соціалізму», залишалась відсталою навіть у порівнянні з великою групою країн регіону, які звільнились від колоніалізму після Другої світової війни. Країна перебувала в стадії затяжної кризи. Керівництво МНРП не поспішало виробити національну концепцію реформ, за звичкою збираючись вводити деякі елементи радянської «перебудови». В МНР почали виникати опозиційні організації і партії, які вимагали активних дій щодо виводу країни з кризи.

101