7.Похоження письма у слов. (докирил епоха)

Проблема виникнення письма у східних слов’ян дуже складна й досі остаточно ще не розв’язана. саме таке письмо мав на увазі Чорноризець Храбр, в складеному десь у кінці IX або на початку X ст. сказанії «Про письмена». Письмо у вигляді «черт і різ» використовували для позначення належності речей певній особі, позначення кількості речей, тварин або осіб, для гадання та інших подібних функцій. Починаючи з 6-8 ст. слов’яни налагоджують тісні зв’язки з Візантією. Господарський і культ розвиток їх, інші практичні потреби вимагали досконал письма. В таких умовах у слов’ян, природно, розповсюд грец письмо, яке поступово пристосов до передавання слов звуків. Поряд з грецьким використовувалось в окремих слов’ян, головним чином західних, також письмо латинське, про що теж знаходимо відомості у Храбра.

8.Діакритичні знаки. Звукове і числове знач букв кирилиці.

Кирилична і глаголична азбуки досить широко використовували систему діакритичних (розрізнювальних) знаків, запозичених з грец мови. Найпош з них були камора, паєрик, титло.

Камора вжив для познач м'яких приг л, р, н. (знак апостороф).Знак п а є р и к , або є р т и ц я , вжив для познач пропущеної літери єр або єрь. Знак т и т л о позначав скорочене написання слів або числове значення літер.

*Слов'яни не користувалися ні арабськими, ні римськими цифрами, хоча мали досить розвинену систему лічби. Для позначення чисел за візантійською традицією використовувалися літери кириличного і глаголичного алфавітів, хоча між собою вони різнилися. Числове значення виділялося крапками з обох боків і титлом вгорі. Якщо одиниці, десятки і сотні були закріплені за певними літерами, то тисяча позначалася спеціальним знаком який ставився перед літерами, що означали їх кількість.

9.Кириличні та глаголичні пам’ятки.

Памятки періоду безпосередньої діяльності Кирила та Мефодія не збереглися.Їх було знищено після вигнання учнів Мефодія з Моравії.Нам відомі досить точні копії датовані кінцем 10 поч.11ст.

Глаголичні :

1.Київські листки(київс. Місал)- уривок катол меси, що підтверджує моравське походження тексту. Це найдавніша памятка старосл письма, що найточніше відтворює початковий етап словянської писемності.

2.Зографське єванглеліє. назву від Зографського монастиря на Афоні, де воно довгий час зберігалось. 11ст. 3.Маріїнське євангеліє. Назва від монастиря св..Богородиці Марії на Афоні, де ця памятка зберігалась і була відкрита Григоровичем 1845р. написане в 11ст..

4.Збірник Клоца.Це залишки великої збірки проповідей і повчань. 11ст.

5.Синайський псалтир. 7.Синайський требник-Збірник молитов і служб на всі випадки життя.

Кириличні:

1.Напис царя Самуїла. Напис зроблений на могильній плиті членів сімїСамуїла у 993р.

2.Савина книга. Це збірник єванг читань, який має 2 приписки їз згадкою про попа Саву. 11ст..

3.Македонс кириличний листок.старословянськапамятка 11ст.болгарського походження.

4.Слуцькі листи.рукописний уривок на 5 аркушах, знайдений у 1867р.оригінал пам’ятки загублено.

5.Остромирове Євангеліє.найдавніша схслов’янська датована памятка, напис.у 1056-57роках.вперше опублікована О.Востоковим. Євангеліє фіксує фонетичні особливості та лексичний склад давньоруської мови і тому є цінним свідченням тогочасного стану мови східних словян.

10-11-12.Система вокалізму і консонан.Редуковані.позиція у слові.(приг.Голосні)

Система голосних ст-ої - 11 літер на позначення голос звуків.

1. За місцем творення(артикуляції): перед ряду: е,и,ь,ять, юс мал. Серед : ы. Задн: о,а, ъ,оу,юс вел.

2. За участю м’кого піднебіння: носові(он,ом),юс вел,юс мал.,чисті(И, ЯТЬ, Ь, Ы,Ъ,АЗ, ОУ, О, Є).

3. За ступенем підняття спинки язика: високе – и,оу,ы; Середн – є, юс мал, ь, о, юс мал, ъ; Низький – а, ять.

4. За тривалістю(часокількістю) – голосні повн твор (И,Є, ЮСИ, ЯТЬ,Ы, ОУ, АЗ, О);гол непово твор(редуковані)(єр, єрь)

5. За участю губ:Лабіалізовані(О, ОУ, ЮС ВЕЛИКИЙ); Нелабіалізовані – всі інші.

Редуковані голосні – це голосні неповного творення. Залежно від позиції у словів могли вимовлятися більш чи менш виразно.Редуковані могли стояти під наголосом. ЄРЬ-КОРОТКИЙ Е; ЄР-КОРОТКИЙ О.

Крім того два голосних(І,ОУ) повного творення в деяких позиціях могли функціонувати як редуковані.

В усіх редукованих розрізнялась слабка та сильна позиція(рівною рискою підкреслювалась сильна позиція, хвилястою – слабка).

Сильна позиція для Ь та Ъ:-у першому складі під наголосом(СЛЬЗЫ);-у односкладених словах(займенниках)(ТЪ);-перед складом з редукованим у слабкій позиції(ОТЬЦЬ).

Слабкі позиції для Ь та Ъ:

-в абсолютному кінці слова;-перед складом з голосним повного творення(всі крім редукованих)(КЪТО);

Перед складом з редукованим у сильній позиції.

Приголосні звуки розрізнялися за 4-ма артикуляційними ознаками.

1)За місцем творення:*губні;(-губно-губні(Б, П, М)-губно-зубні(В, Ф))

*язикові(-передн (Д, Т, З, С, Ц,зело, Л, Н, Ж, Ч, Ш, Р);-серед (Й);-задньоязикові(Г, К, Х)

2)За способом творення:-проривні(Б, П, Д,Т, Г, К);-щілинні((В, Ф, З, С, Ж, Ш, Х, Й);-африкати(зело,Ц, Ч);-складні(ЖД, ШТ);-змично-щілинні( М, Н, Р,Л)

3)За співвідношенням голосу і шуму:-сонорні(М, Н, Р, Л, Й)

*шумні(-дзвінкі(Б, Д, Г,В, З, Ж, зело);-глухі(П, Т, К, Ф,С, Ш, Ц, Ч, Х)

4)За твердістю/мякістю:-постійно тверді(Г,К, Х);-постійномякі(Й, зело, Ц,Ж, Ч, Ш, ЖД, ШТ, шта);-решта приголосних залежно від позиціїу слові могли бути твердими або пом’якшеними.