25.Зміни не пов’язані з долею редукованих.

1)Початкові зміни Юс вел та Юс мал..Змішування Юс вел, юс мал— оу, ю.. Напр.: моука, моуц'(ять), люблю.

• Заміна носових голосних інтишима літерами — найхарактернішаознака староболгарських говорів, звідки берутьпочаток послідовні заміни юс вел. Юс мал..

• Пізніше більшість слов'янських мов у різні часи втратиланосові голосні. У східнослов'янських мовах носовий Юс вел змінився на [у] і збігся з відповідним голосним; носовий голосний Юс мал. Змінивсяна ['а] з попереднім пом'якшенням приголосного.

2)Початки зближення артикуляції t»l та и. Доля голосних та H в різних слов'янських мовах неоднакова:так, вони збереглися без змін у рос, білорта пол, а в південнослов мовах тачеській дали один рефлекс — і; в укр — и.

3)Зміни голосних, зумовлені втратою інтервокального [j]Після втрати інтервокального [;] поряд опинилися два голосні, які шляхом уподібнення та стягнення перетворювалися на один звук.

26.Іменник. Грам категорії.

Основними грам катег, які фун-лив системі іменників, були категорії роду, числа тавідмінка. Категорія роду була найзагальнішою грамкатегорією і виявлялася у групуванні іменників зачол, жін та сер родами.

Середній рід не має ознак статі і означає недорослихістот або неживі предмети, маючи винятково граматичне

значення: море, село, Іменники чол роду мали у Н відмінкуоднини закінчення;

Вживання двоїни знімало необхідність обов'язковоговикористання числівника 2 при вказівці на два предмети:

так старослов'янській формі сестамА відповідаєсучасна укр форма двома сестрами. Невелика групаслів — збірні іменники — мали граматичну форму однини,але позначали сукупність предметів: корєниє, БрАТИІА, КАМенИК.

Відмінюванням іменників називається змінювання їх за числами та відмінками. Окремі групи іменників хар-ться різними відмінковими закінченнями, тому групування іменників за однаковими закін визначає типи відмін. Поділ за відмінами або заіменними о с н о в а м и склався ще в індоєвропейськуепоху і визначався суфіксом, на який закінчувалася іменнаоснова. Якщо цей суфікс складався лише з голосного,то така основа називається основою на голосний; якщо ждо суфікса входив ще й приголосний — основою на приголосний.

27.Поділ іменників за давніми типами основ.

У спільнослов'янській мові розрізняли такі типивідмінювання;

1. Відмінювання іменників з основою на*a, ja

2. Відмінювання іменників з основою на *j,jo

3. Відмінювання іменників з основою на -*й.

4. Відмінювання іменників з основою на -*i

5. Відмінювання іменників з основою на -'й.

6. Відмінювання іменників з основою на -*en,-*es, -'et,-(t)er .

У старослов'янській мові давні суфіксальні тематичніголосні належали вже не до основи, а до закінчення, і в

кожній з основ їх можна спостерігати у формах давальноговідмінка множини та давального—орудного двоїни.

28.  Іменники *-ā, *-jā-основи. Їх відмінювання.

До цих основ належала група іменників ж. роду і менша група іменів ч. роду, які у Н. в. мають закінчення *-ā, *-jā, рідше *-и. Тематичний *а міг стояти як після твердих пригх (хвала), так і після м'яких (вол jа), відповідно до чого розрізнялися твердий та м'який варіанти відмінювання з власними відмінковими закінченням.

29.Іменники *-ŏ, *jŏ-основи. Їх відмінювання.

Цей тип відмінювання об'єднував велику групу іменників ч. роду, які закінчувалися на –ъ, -ь після приголосних та –и після поствокального j, а також іменники с. роду на -о, -є.

30.  Іменники *-ĭ -основи. Особливості їх відмінювання.

Ця відміна об'єднує іменники ч. та ж. родів, які у Н. в. однини мають закінчення -ь, а в Р, Д, М. та К. відмінках -и.

Іменникижінроду: БЬСЬ (село), ВрЬвЬ(вірьовка), в(ять)дь (знання), гньсь, голь, дань , двьрь, ждль (могила),жрьдь.

Іменникичолроду: гвоздь, господь, гость,ГрЬТАНЬ,ЗВ'ЬрЬ, лось.

31. Іменники *-ŭ -основи. Їх відмінювання.

Ця відміна об'єднувала невелику кількість іменників Ч. роду, які у Н. в. однини закінчувалися на -ъ, а саме, сынъ, домъ, волъ, полъ, врьхъ, мєдъ.

32.Давні основи на -’й

Ця відміна була малопродуктивною в старослов'янськіймові і об'єднувала невелику групу іменників жін роду,що у Н відмінку мали закінчення ы, яке у непрямих відмінках чергувалося з суфіксом -'ьв. Це такі іменники, як брады.! (сокира), бры(брова).

33.відмінювання іменників з основою на приг.

34.Відмінювання іменних прикметників.

К о р о т к і (іменні, неозначені, нечленні) прикметникидавніші за походженням і безпосередньо пов'язані з

виділенням цієї групи слів з індоєвропейського класу імен,у реченні вони могли виконувати як предикативну функцію,так і атрибутивну. Поступовоу цій функції їх витіснили повні прикметники і вони стали вживатися переважно у предикативнійфункції, тобто виступати іменною частиною іменногоскладеного присудкаСпільність походженняз іменниками у цих прикметниках виявляється воднакових відмінкових парадигмах: прикметники чта сер родів змінюються за зразком іменниківo,joоснов, а прикметники ж роду — за зразком-a,ja основ. Короткі прикметники мали родові розрізнення,які передавалися різними закінченнями:

чол. “Ть, -ь: новъ, синь;жін, -a- ; новд, синіа;сер. -о, -є;ново, сине.

У відмінюванні їх розрізняють твердий та м’який варіанти.