40.Прості форми Минулого часу.

У старослов'янській мові функціонувало 4 форми минулогочасу, які були успадковані з праслов'янської мови.

Значеннєвий та структурний поділ форм минулого часу є аналогічним до поділу форм майбутнього часу: за значенням вони поділяються на абсолютні (аорист) та відносні (імперфект, перфект, плюсквамперфект): за будовою — непрості (аорист, імперфект) та складені (перфект, плюсквамперфект).

Аорист мав два різновиди: асигматичнай, або простий(безсуфіксний), та сигматичний (суфіксальний). Аористозначав простий минулий час, який вказував, що дія вминтривала невеликий проміжок часу і була завершена.

Аорист простий (безсуфіксний)простий аорист творився від односкладних інфінітивнихоснов на приголосний, до яких безпосередньо додавалосяособове закінчення без уживання суфікса.

Сигматичний аорист утворювався від інфінітивної основи,до якої додається суфікс аориста -с-, який чергується

з -Х-, -Ш-, та особове закінч. Суфікс -с- мав таківаріанти:- с - 2 ос. мн., 2, З ос. дв.;--X- 1 ос. усіх

чисел;--ш- З ос. мн.

41.Складені форми Минулого часу.

Для творення аналітичних форм минулого часу у спільнослов'янській мові використовувалися специфічні морфологічні

одиниці, які пізніше отримали назву "невідмінювані активні дієприкметники минулого часу на -л-". Цідієприкметники утворювалися від основи інфінітива, доякої додавався суфікс -л-та граматичний показник роду ічисла.

Перфект (передтеперішній) означає минулу дію, якасвоїм результатом пов'язана з теперішнім. Утворювався перфект поєднанням особової форми теперішньогочасу дієслова быти та активного дієприкметникаминулого часу на -л-. Категорії роду і числа дієприкметникапри цьому зумовлюються аналогічними граматичнимикатегоріями іменника, до якого належить це часовеутворення.

ПлюсквамперфектВідносна часова форма, яка означала давноминулу дію, тобто таку, яка передувала іншій минулій дії. За будовою

аналітична: творилася поєднанням активного дієприкметника минулого часу на -л- та особової форми допоміжного дієсловаВ'ЬІТН в імперфекті.

42.Форми майбутнього часу .

Старослов'янська мова мала досить розвинену систему форм майбутнього часу, які за значенням поділялися на абсолютні та відносні; за будовою — напрості та складені. А б с о л ю т н і фо рми — простий майбутній та

І майбутній; в і д н о с н і — майбутній у теперішньому,передмайбутній, майбутній у минулому.Пр о с т а форма — простий майбутній; с к л а д е ні — / майбутній, майбутній у теперішньому, передмайбутній,майбутній у минулому.

Аб с о л ю т н і форми

Простий майбутній час. Ця форма була головним засобом вираження майбутнього абсолютного у старослов'янській мові. Вона передавалас особовими формами дієслів теперішнього часу. Напр.; начьнж, кої^пліж, возьлік. Лише одне дієслово вити мало специфічні форми простого майбутнього, але ці форми майбутнього часу мали особові закінчення і основу теперішнього часу за типом дієслів І класу. У старослов'янській мові дієслово к'ьіти мало таку парадигму простого майбутнього.

І майбутній час. За будовою І майбутній час — аналітична форма, яка утворювалася поєднанням особової форми теперішнього часу допоміжного дієслова н м а т н та інфінітива. Порядок елементів при побудові І майбутнього довільний, у реченні вони могли навіть розділятися іншими словами.

Ві дн о с н і форми

Майбутній у теперішньому

Аналітична часова форма, яка утворюється поєднанням особової форми теперішнього часу допоміжного дієслова хотіти та інфінітива.

Передмайбутній

Часова форма, яка вживалася дуже обмежено, за будовою аналітична і утворюється поєднанням особової форми простого майбутнього часу допоміжного дієслова Быти та активного дієприкметника минулого

часу на -л-. Цей дієприкметник змінюється за родами та числами, але не відмінюється за відмінками. Вживається у складних реченн5іх і означає майбутню дію, яка передує іншій майбутній дії. Ця форма пізніше стала одним із головних засобів вираження майбутнього часу в мовах південних і західних слов'ян; у східних слов'ян вона збереглася нині лише у південно-західних говорах української мови: буду робив, буду брав.

Майбутній у минулому

Аналітична форма майбутнього часу, яка виражається сполученням особової форми імперфекта (форми минулого часу) допоміжгого дієслова хотіти та інфінітива. Означає майбутню дію, що характеризується з погляду минулого