3.2. Проблеми та перспективи розвитку банківського кредитування суб’єктів господарювання в Україні на основі зарубіжного досвіду

Одним з актуальних питань становлення ринкової моделі господарювання залишається належне фінансове обслуговування банками малого і середнього підприємництва. Позитивні сторони малого і середнього бізнесу обумовлюються швидкою окупністю витрат, свободою ринкового вибору, орієнтацією на виготовлення товарів і послуг повсякденного попиту, реалізацією інновацій, високою мобільністю і раціональністю форм управління тощо.

Світовий досвід показує, що малий і середній бізнес переважним чином фінансується невеликими банківськими установами: земельними банками, банками взаємного кредитування та кооперативні банки, які спеціалізуються на кредитуванні дрібних і середніх підприємств, а також на фінансуванні їхніх капіталовкладень. Рівень функціонування цих установ достатньо високий, вони задовольняють потреби клієнтів у найрізноманітніших фінансових послугах, пропонуючи не тільки кредити і інвестиції, а і фінансовий консалтинг (консультації щодо фінансового менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку) та методичне забезпечення малого і середнього бізнесу. Перевага цих банків в обслуговуванні клієнтів з малого і середнього бізнесу - індивідуальний підхід, а відповідно індивідуальний сервіс для кожного клієнта.

В Україні спостерігається протилежна ситуація. Найбільші і великі банки країни, які представлені найменшою кількістю установ, концентрують у своїх портфелях найбільшу питому вагу активів, у т.ч. наданих кредитів, інвестицій, а також вони залучають найбільшу питому вагу коштів клієнтів, зокрема із сфери малого і середнього бізнесу. Великі банки залучають до себе клієнтів з малого та середнього бізнесу і працюють із дрібними вкладниками через розгалужену мережу філій.

Наприклад, в організаційній структурі найбільших і великих банків України та їх філій обов’язково існують відділи мікрокредитування. Так, «Укрсоцбанк» (5 позиція за розміром активів) надає мікрокредити дрібним підприємцям - позики до 50 тис. доларів США на розвиток приватного бізнесу. Відповідні позички надаються прискореним методом - шляхом заповнення певної анкети і підрахунку балів, що дає можливість приймати рішення по кредитуванню майже миттєво. Це так звані скорингові системи основою яких є набір більш оптимальних соціально-демографічних характеристик позичальника, при яких ймовірність неповернення кредиту є незначною.

Також всі банки, які кредитують малий і середній бізнес в Україні працюють у рамках програм міжнародних фінансових організацій, але прикладів визнання міжнародними фінансовими компаніями-інвесторами вітчизняних банків з локальною операційною діяльністю ще немає.

У листопаді 1998 року Європейський банк реконструкції і розвитку започат­кував Програму мікрокредитування в Україні. Ця програма є розширенням кре­дитної лінії для малих і середніх підприємств, що існує в Україні з 1995 року і становить за обсягом 120 млн. дол. Програма мікрокредитування має на меті під­тримку розвитку мікро- та малих підприємств шляхом створення сприятливих умов для отримання банківських кредитів. Особливу увагу також приділено тим бізнес-групам, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Реалізація прог­рами відбувається за підтримки Програми Європейського союзу та Агентства США з міжнародного розвитку. З українського боку відпо­відальним за виконання проекту є Національний банк України[30, 6].

У країнах Східної Європи з перехідного економікою мікро- і малі підпри­ємства наштовхуються на велику кількість проблем і перешкод, однією з яких є майже повна відсутність доступу до кредитних ресурсів банківської системи. Це стосується як короткострокового обігового капіталу, так і довгострокового інвестиційного. Саме тому впровадження міжнародним співтовариством кре­дитних ліній для місцевих комерційних банків України набуває особливого значення. Кінцевою метою програми є надання послуг по всій країні. На сьо­годні програма вже діє у Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Києві.

Підприємства малого і середнього бізнесу в Україні обслуговуються переважним чином найбільшими і великими банками країни. В структурі кредитної системи України, в тому числі у регіональних масштабах, відсутні спеціалізовані установи, які обслуговують підприємства малого і середнього бізнесу. У вітчизняній банківській практиці відсутнє пільгове оподаткування і кредитування банків, які обслуговують підприємства малого і середнього бізнесу. Для кредитування малого бізнесу в Україні широко використовуються кошти міжнародних фінансових організацій та фондів. У системі мікрокредитуваня, яке застосовують найбільші і великі банки країни, широко використовуються скорингові системи оцінки кредитоспроможності клієнтів - підприємств малого і середнього бізнесу.

Основними пріоритетами розвитку в Україні доступної, зручної, розгалуженої й соціально спрямованої системи мікрокредитування повинні стати такі завдання:

• стимулювання банків та небанківських фінансових установ (зокрема, кредитних спілок, товариств взаємного кредитування і т.д.) до розширення кредитування і вдосконалення законодавчого забезпечення їх діяльності;

• створення сприятливих умов для громадян і суб’єктів малого підприємництва в отриманні мікрокредитів, у тому числі за рахунок спрощення порядку їх надання, зменшення відсоткових ставок, збільшення строків користування;

• вдосконалення механізмів державної підтримки суб’єктів малого підприємництва в отриманні кредитів та розробку національної програми кредитування;

• проведення всеукраїнського конкурсу серед банків та небанківських фінансових установ з відзначенням переможців за досягнення у розвитку системи кредитування;

• налагодження системи інформаційно-освітнього забезпечення громадян у сфері кредитування;

• нормативного врегулювання відносин між банківськими фінансовими установами та їх клієнтами;

• створення умов для розвитку небанківських фінансових установ;

• удосконалення нормативно-правового регулювання процедур кредитування банківськими і небанківськими фінансовими установами;

• вивчення і запозичення кращого світового досвіду у сфері розвитку мікрокредитування.

Реформування системи банківського кредитування повинно стати одним з ключових напрямів розвитку системи державної фінансової підтримки малого і середнього бізнесу, який має включати в себе такі головні питання :

• концентрація і збільшення обсягів бюджетної і небюджетної фінансової підтримки малого й середнього підприємництва та системи кредитування широких верств населення;

• створення гнучкої системи гарантій (поруки) , що дасть можливість активніше залучати до кредитування комерційні банки;

• збільшення обсягів мікрофінансування і мікрокредитування , що дасть можливості фінансово підтримати тих громадян і суб’єктів підприємницької діяльності , що лише розпочинають свою діяльність;

• використання можливостей фінансового лізингу і франчайзингу як гнучких фінансових технологій та водночас конструктивних способів ведення підприємницької діяльності, що поєднують інтереси великого і малого підприємництва;

• розвиток інфраструктури підтримки малого і середнього бізнесу – бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, наукових та інноваційних парків, консалтингових установ тощо.

Принциповим питанням удосконалення банківського кредитування малого підприємництва є створення гнучкої системи гарантій , яка відкрила б можливості кредитування для всіх категорій підприємств. З ним пов’язана процедура й суб’єкт гарантування та питання забезпечення повернення кредиту. Як свідчить практика, існує декілька варіантів вирішення даного питання: ризики бере на себе комерційний банк, приймаючи на свій страх рішення з кредитування малого бізнесу. Недолік такого варіанту – його впровадження залежить від вольових якостей та стратегічного бачення керівництва конкретної банківської установи, ефективності його менеджменту, адже сьогодні банки здебільшого не довіряють суб’єктам малого бізнесу і не хочуть брати на себе ризики, пов’язані з їх кредитуванням[6, 59].

Гарантії забезпечуються спеціалізованими фондами або іншими інститутами підтримки малого підприємництва. При цьому, фінансові ресурси таких установ, які можуть бути залучені з бюджету, спрямовуються не безпосередньо на кредитування, а на забезпечення комерційних кредитів. Недолік такого варіанту – недостатні обсяги бюджетних ресурсів та фінансування таких установ.

Гарантії по кредитах забезпечують державні та муніципальні органи влади для тих малих і середніх підприємств, які працюють у соціально значущих галузях економіки, беруть участь у виконанні державних замовлень, виконують заходи в рамках регіональних програм соціально-економічного розвитку територій та населених пунктів. Недолік такого варіанту – низький рівень залучення малих підприємств до виконання державних і муніципальних замовлень та необхідність розширення такої практики на центральному і регіональному рівнях.

Створення комерційних схем гарантування по кредитах для малого підприємництва – запровадження продажу гарантій як форми вкладання капіталу з метою отримання прибутку. Недолік такого варіанту – схеми комерціалізації гарантій ефективно застосовуються в розвинених ринкових країнах , але в Україні їх важко впроваджувати через поки що високу степінь ризиків ведення підприємницької діяльності в сфері малого підприємництва та загальну високу вартість процедур ведення бізнесу, а також через вкрай недостатні обсяги фінансово-кредитних ресурсів.

Програма заходів з удосконалення державної фінансової підтримки малого і середнього бізнесу повинна включати наступні завдання:

• вирішення цілого комплексу загальнодержавних питань, що передбачають інформаційне й фінансове забезпечення суб’єктів кредитування, підвищення ефективності використання державних коштів та створення постійного джерела фінансування бюджетних програм;

• реформування структури банківського сектора, створення банку другого рівня в якості спеціалізованої кредитної установи , яка за рахунок державних коштів здійснюватиме режим кредитування з метою сприяння розвитку, а не отримання комерційного прибутку, та здійснювати свої програми шляхом рефінансування комерційних банків, не створюючи їм конкуренції, а навпаки , підтримуючи їх фінансову базу;

• підвищення правової захищеності фінансово-кредитних установ і організацій та створення інституційної мотивації для залучення комерційних банків до кредитування малого і середнього бізнесу та широких верств населення;

• удосконалення відносин у системі «банк-клієнт». Наприклад, у Німеччині до податкових пільг у банківському секторі належать спеціальні норми амортизаційних відрахувань; створення резервів прибутку, що не оподатковуються; інвестиційні надбавки, які виплачуються податковими установами. В Італії практикується надання пільгових довгострокових позик під 3%-5% річних за ринкової процентної ставки близько 15%. Підприємства можуть отримати додаткову пільгу у 20%-30% компенсації вартості позики при достроковому поверненні кредиту;

• удосконалення законодавчих і нормативних документів;

• вивчення і адаптації в Україні кращої світової практики мікрокредитування, удосконалення системи фінансової підтримки підприємництва та широких верств населення.

Отож, доступ до кредитних ресурсів для малого підприємництва в нашій країні залишається незадовільним, проте все більше українських комер­ційних банків без будь-яких стимулів з боку держави кредитують мале підприємництво. Усе більше і більше вітчизняних банкірів починають працювати за новими правилами, що дає змогу надавати кредити на основі фінансового аналізу замість вимог забезпечення (застави), що дотепер залишається важко подоланою перешкодою для одержання банківського кредиту ма­лими підприємствами. Але, з іншого боку, залишається досить низьким рівень кваліфікації персоналу в галузі управління і фінансів на самих малих підприємствах, їхньої документації, зокрема, бізнес-планів.