- •23. Охарактеризуйте завдання і зміст трудового виховання дітей дошкільного віку. Назвіть види праці та форми організації трудової діяльності дітей у дошкільному навчальному закладі.
- •24. Розкрийте зміст понять «культура діяльності», «культура спілкування». Поясніть, у чому специфіка методів формування у дітей культури спілкування.
- •25. Розкрийте особливості навчальної діяльності в дошкільному віці. Обґрунтуйте її роль у розумовому вихованні та підготовці дітей до школи.
- •26. Розкрийте сутність взаємозв’язку виховних функцій сім’ї і дошкільного навчального закладу.
- •27. Обґрунтуйте значення дошкільного віку для морального виховання дітей. Дайте визначення змісту мети й розкрийте завдання морального виховання дітей на різних етапах їх розвитку.
- •Зв’язок дитячого експериментування з іншими видами діяльності:
- •Три рівні реалізації дослідницької діяльності (сучасна зарубіжна педагогіка)
- •29. Розкрийте особливості виникнення дитячої гри. Поясніть у чому її суть та своєрідність. Обґрунтуйте роль гри у навчанні і вихованні дітей.
- •30. Розкрийте зміст понять «сенсорне виховання», «сенсорний розвиток», «сенсорна культура». Охарактеризуйте завдання і зміст сенсорного виховання дітей на різних етапах їх розвитку.
- •31. Обґрунтуйте Ваше розуміння вислову к.Д.Ушинського: «Якщо педагогіка хоче виховати людину в усіх відношеннях, то вона повинна, насамперед, пізнати її теж в усіх відношеннях»
- •33. Розкрийте основні положення Закону України «Про дошкільну освіту».
Зв’язок дитячого експериментування з іншими видами діяльності:
Спостереження – необхідна складова будь-якого досліду.
Трудові дії – без їх виконання експерименту не буває.
Розвиток мовлення – уміння чітко висловити власну думку наповнює дослід конктерним змістом, полегшує проведення досліду.
Зображувальна діяльність – сприяє чіткому відображенню результатів досліду.
Елементарні математичні уявлення – у рамках досліду діти рахують, порівнюють, визначають форму і розміри.
Три рівні реалізації дослідницької діяльності (сучасна зарубіжна педагогіка)
педагог ставить проблему,намічає стратегію і тактику її розв’язання, рішення пропонує віднайти самостійно дітям;
педагог ставить проблему, але метод її вирішення дитина шукає самостійно (на цьому рівні використовується і колективний пошук);
постановка проблеми, пошук методів її дослідження, розробка рішення здійснюється дітьми самостійно.
29. Розкрийте особливості виникнення дитячої гри. Поясніть у чому її суть та своєрідність. Обґрунтуйте роль гри у навчанні і вихованні дітей.
Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання. Її назвали "супутником дитинства", хоч у житті граються не тільки діти, а й дорослі. Дитяча гра — це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання. Мати дитинство — це передусім мати право на розвиток власної ігрової діяльності, яка є важливою складовою дитячої субкультури. Водночас гра є могутнім виховним засобом, у ній, за словами К. Ушинського, реалізується потреба людської природи.
Особливістю гри є те, що займатися нею спонукає дітей інтерес не до результату, а до процесу діяльності. Цим гра істотно відрізняється від інших видів діяльності (праці, навчання), які в основному спрямовані на досягнення того чи іншого результату (виготовлення певного продукту, одержання певних знань тощо). Так, домашня господарка трудиться для того, щоб прибрати приміщення, випрати білизну, приготувати обід тощо, а дитина, яка наслідує її в грі, робить це заради інтересу до її дій і ніякого продукту в результаті її гри не виходить.
Виникнення дитячої гри
Гра має багатовікову історію. Аналіз змісту ігор дітей різних народів і епох наводить на висновок, що гра виникла після праці й на її основі. Очевидно, тому в іграх дітей первісних людей відображена війна, полювання, землеробські процеси. Наслідуючи в грі діяльність дорослих, діти оволодівають найпростішими трудовими навичками і всім тим, що чекає їх у дорослому житті.
Гра є історичним утворенням. її виникнення зумовлене розвитком суспільства і пов'язаною з ним зміною становища дитини в системі суспільних відносин. Цю концепцію походження гри не можна визнати вичерпною, оскільки згідно з нею спонукає до гри лише прагнення брати участь у праці дорослих. А це означає, що, включившись досить рано у таку працю, дитина вичерпає свою потребу в грі реальною участю у житті дорослих і не буде гратися. Однак відомо про існування і такого важливого чинника, як потреба у пізнанні навколишнього світу, відображенні вражень у власній діяльності.
Поширеними є спроби пов'язати походження гри з розвитком мистецтва та ідеологічних інститутів, наприклад, релігією, ритуальними процесами під час богослужінь, які мають багато спільного з ігровими діями. Дослідник історії театру Всеволод Всеволодський-Гернгросс (1882— 1962) доводив, що гра зародилася у докласовому суспільстві і була пов'язана з музикою, танцями, піснями. Дорослі грались, як діти, виконуючи ритуальні дії. З розвитком суспільства виникли драма, танець, інші види мистецтва, спорт, а гра як безпосереднє відображення подій життя залишилася лише у дітей.
Грі властиві певні загальні, універсальні ознаки:
1. Гра як активна форма пізнання навколишньої дійсності. Різноманітність її форм уводить дитину у сферу реальних життєвих явищ, завдяки чому вона пізнає якості І та властивості предметів, їх призначення, способи використання; засвоює особливості стосунків між людьми, правила і норми поведінки; пізнає саму себе, свої можливості і здібності. Гра іншим чином відкриває шляхи пізнання світу, ніж праця і навчанняІнтерес дитини до гри поступово вичерпується внаслідок засвоєння знань і умінь. Це спричиняє розвиток сюжету гри, появу нових ролей у ній.
2. Гра як свідома і цілеспрямована діяльність. Кожній грі властива значуща для дитини мета. Навіть найпростіші ігри-дії з предметами мають певну мету (нагодувати, покласти ляльку спати тощо). Чим менша дитина, тим більш наслідувальними є її ігрові дії. Поступово зростає рівень усвідомленості дітей у грі. Щоб досягти мети, вони відбирають необхідні засоби, іграшки, здійснюють відповідні дії та вчинки, вступають у різноманітні стосунки з товаришами. Діти домовляються про тему і зміст гри, розподіляють ролі, певною мірою планують свою діяльність. Усе це свідчить про цілеспрямований, свідомий характер гри.
Крім загальних, гра наділена специфічними, характерними тільки для неї ознаками:
1. Гра як вільна, самостійна діяльність, що здійснюється за особистою ініціативою дитини. У грі дитина реалізує свої задуми, по-своєму діє, змінює за своїми уявленнями реальне життя. Гра є вільною від обов'язків перед дорослими сферою самодіяльності та самостійності дитини, оскільки, граючись, дитина керується власними потребами та інтересами. Воля і самостійність дитини виявляються у виборі гри, її змісту, у добровільності об'єднання з іншими дітьми, у вільному входженні в гру і виході з неї тощо.
2. Наявність творчої основи. Гра завжди пов'язана з ініціативою, вигадкою, кмітливістю, винахідливістю, передбачає активну роботу уяви, емоцій і почуттів дитини. Ініціативу і творчість у різних ситуаціях діти виявляють по-різному. В одних іграх їхня творчість пов'язана з побудовою сюжету, вибором змісту, ролей; в інших — виявляється у виборі способів дії, їх варіативності (жмурки, ігри у доміно, м'яч тощо). Багато ігор вимагають уміння узгоджувати свої дії, швидко змінювати тактику своєї поведінки чи способи дій (рольові, рухливі ігри). Значну творчу роботу передбачають дидактичні ігри, які мають н;і меті розвиток пізнавальної активності, допитливості, швидкості розумових дій, ініціативи у прийнятті рішень.
3. Емоційна насиченість. У процесі гри діти переживають певні почуття, пов'язані з виконуваними ролями: турбота, ніжність «матері», відповідальність «лікаря», справедливість «вихователя» тощо. У колективних іграх вони виявляють дружбу, товариськість, взаємну відповідальність, відчувають радість від результату, подолання труднощів. Більшість ігор супроводжуються естетичними емоціями.
Отже, гра як провідний вид діяльності дитини поєднує в собі як загальні для будь-якої соціальної діяльності ознаки (цілеспрямованість, усвідомленість, активна участь), так і специфічні (свобода і самостійність, самоорганізація, наявність творчої основи, почуття радості й задоволення).
