I Корпуса типу so

Вони дещо складають DIP-корпуси, але нижчі і коротші. Це пластмасові

прямокутні корпуси з виводами, які розміщені в два ряди, відформовані таким чином, що є можливість вести поверхневий монтаж.

SOP:

1 SOL – корпуси з виводами у вигляді літери L

2 SOJ – з виводами у вигляді букви J. Ці корпуса мають стандартний крок виводів – 1,27 мм.

3 TSOP II – корпус із зменшеною висотою над платою, виводи розташовані вздовж довгих боків корпуса, крок виводів стандартний.

4 TSOP I – корпус із зменшеною висотою над платою, виводи розташовані вздовж коротких сторін корпуса, крок виводів 0,5 мм.

5 HSOP – корпус, в якому частина виводів замінена тепловідводною пластиною.

II Корпуса типу QFP

Це плоский, квадратний, пластмасовий корпус, який використовується для ІМС з високим ступенем інтеграції. Форма виводів літера – L або крило чайки розміщеного вздовж 4-х боків корпуса. Число виводів від 20 до 304. Корпус QFP має наступні конструктивні різновиди:

1 Зі стандартним розміром корпуса QFP

2 Зі зменшеним корпусом SQFP

3 Зі зменшеною висотою над платою PLCC

III Корпуса типу PLCC

Корпуса типу PLCC – кристалоносій пластмасовий квадратний, виводи у вигляді літери J. Кількість виводів від 20 до 124 з усіх чотирьох боків. Крок виводів 1,27 мм або 0,63 мм корпуса.

IV Корпуса типу LCCC

Без виводні керамічні кристалоносії для ІМС. Їх конструкція складається з трьох основних елементів:

1 Металізованої керамічної основи

2 Металізованої кришки

3 Герметизованого матеріалу (найчастіше припою).

Корпус квадратний, з контактами майданчиками з нижнього боку основи вздовж усіх 4-х бовів. Відстань між виводами стандартна (1,27 мм), кількість контактів від 16 до 156.

IV Корпуса типу BGA

Це корпус з великою кількістю кулькових виводів, які розташовані з нижнього боку корпуса, що дозволяє цьому корпусу займати мало місця на ДП.

При виготовлені мікросхем в корпусах BGА без корпусні кристали монтуються на поверхню двошарової ДП, з нижнього боку якої виконується масив кульок припою.

З’єднання контактних майданчиків кристала ІМС з друкованою мікроплатою використовується за допомогою золотих провідників, а ізоляція від навколишнього середовища виконується заливкою компацидом. В деяких модифікація герметизація виконується металевою кримкою, яка додатково виконує функцію тепловідвода.

Конструкторська документація (КД)

Розробка і оформлення КД: розрахунків, схем, креслень здійснюється по правилам, які встановленні державними стандартами. Державний стандарт складає єдину систему КД (ЄСКД). Держані стандарти, які зібрані в ЄСКД забезпечують розуміння і використання будь-якого конструкторського документу на будь-якому підприємстві.

ЄСКД – це комплекс державних стандартів, які встановлюють єдині правила і положення по порядку розробки, оформлення і використання КД, яка розробляється організаціями, підприємствами країни.

Держані стандарти встановлюють КД, які поділяються на проектні і робочі:

На підприємствах використовується два види виробництва:

Основне – виробництво виробів для реалізації.

Допоміжне – виробництво інструментів і застосувань для своїх потреб.

Держані стандарти встановлюють такі види виробів:

1 Деталь – виріб, який виготовлений з однорідного матеріалу без використання складальних операцій (ДП).

2 Креслення деталі – це документ, який складається з зображення деталі та має інші дані та технічні вимоги для її виготовлення і контролю.

3 Складальна одиниця – це виріб, складові частини якого з’єднанні між собою підприємством – виробництвом шляхом складальних операцій.

4 Складальне креслення – документ, який має у своєму складі зображення складових одиниць та інші дані необхідні для їх складання і контролю.

5 Специфікація – документ, в якому перераховують основні частини виробу якщо складальні одиниці, комплекси або комплекти складаються з двох або більше складових частин, то такі вироби називаються специфіковані і на них складають специфікацію.

Деталі не мають складових частин і називаються не специфіковані.

6 Комплекс – це два або більше специфікованих виробів, які з’єднанні підприємством – виробником, але призначенні для виконання взаємозв’язаних експлуатаційних функцій.

7 Комплект – це декілька виробів, не зв’язаних між собою, функціонально не з’єднані на підприємстві – виробництві.

8 Схема – це документ на якому у вигляді умовних позначень вказані складові частини виробу і зв’язки між ними.

Види схем

В залежності від видів елементів, зв’язків між ними схеми поділяють на види:

1 Кінематичні – К

2 Електрична – Е

3 Гідравлічні – Г

4 Пневматичні – П

5 Комбінована – С

В залежності від основного призначення схеми поділяють на:

1 – структурна

2 – функціональна

3 – принципова (повна)

4 – монтажна (схема з’єднань)

5 – схема підключення

6 – загальна

7 – схема розташування

Позначення схем, які вказані в основному написі включає в себе відповідні цифри та букви

Наприклад - Э4 – електрична монтажна.

Схема оформлюється графічно двома шляхами:

1 Окрім пристроїв зображенні у вигляді геометричних фігур з лініями зв’язку між ними. Для електричних схем ці лінії – провідники, а для гідравлічних – труби.

2 Елементи схеми відображенні умовно і зв’язані також умовними лініями зв’язку.

На виріб і його складові частини розробляють комплекти КД. В залежності від методу виконання КД поділяють:

1 Оригінали – це документи, які виконанні на папері або іншому матеріалі і призначенні для виготовлення з них правдників.

2 Правдник – оформленні за стандартами з дотриманням всіх правил і використовуються багаторазово для зняття копії.

3 Копії – документи, які призначенні для безпосереднього використання на підприємстві виробника. Виконанні копії будь-якими методами, що забезпечують їх ідеалістичність з правдниками.

Схема електрична принципова

Э3 – основний документ, який визначає повний склад ЕРЕ і зв’язані між ними, дає детальне уявлення про принци роботи виробу. По схемі електричній принциповій розробляють всю необхідну КД, а також використовують при виготовленні експлуатації, ремонтні.

Таким чином схема Э3 служить основою для розробки інших КД, якими користуються для вивчення принципу дії приладу, при його регулюванні, контролі та ремонті.

У відповідності з державними стандартами на Э3 зображенні всі ЕРЕ, які необхідні для контролю заданих електричних процесів і всі електричні зв’язки між ними, а також ЕРЕ, які закінчують вхідні і вихідні кола. ЕРЕ на Э3 зображенні у вигляді умовних графічних позначень по державних стандартах.

Кожен ЕРЕ на Э3 має своє буквено-цифрове позначення. Буква вказує позначення даного елемента: R – резистор, С – конденсатор, VD – діод, XP – вилка, XS – роз’єм, DDT – мікросхема цифрова, DDA – мікросхема аналогова, BM – мікрофон, BQ – п’єзоелемент, DS – пристрої зберігання інформації, DT – пристрої затримки, EK – нагрівальний елемент, EL – лампа, FU – запобіжники, H – пристрої сигнальні, KT – реле часу, KV – реле напруги, RK – терморезистор, RP - потенціометр, RU – варістор, SB – вимикач кнопковий, SF – вимикач автоматичний, TA – трансформатор струму, TV – трансформатор напруги, VS –теристор, VT – транзистор, ZQ – фільтр кварцовий, G – генератор, GB – батарея.

Цифра, яка пишеться після буквеного позначення вказує порядковий номер ЕРЕ в даній схемі. Шрифт букви і цифри одного розміру. Як правило, буквено-цифрове позначення ЕРЕ або з правого боку від ЕРЕ.

Позначення ЕРЕ, як правило, номерується з ліва на право зверху вниз, але інколи нумерація іде по ходу електричного сигналу.

Часто на Э3 вказують вхідні і вихідні характеристики та параметри на які поділяються.

Перелік елементів схеми електричної принципової (ПЭ3)

Як правило, всі дані про ЕРЕ розміщуються в ПЭ3, а зв’язок переліку з Э3 здійснюється через позиційні позначення, інколи відповідності про елементи розміщуються поряд з графічними позначеннями.

ПЭ3 виконується або на першому листі схеми Э3 над основним написом або на окремих листах форматах А4. ПЭ3 записують в алфавітному порядку латинського алфавіту в буквено-цифрових позначеннях. При однакових позиційних позначеннях записують по зростанню цифр. В один рядок можна записати декілька однакових елементів лише тоді, коли вони мають позначення номерів.

В містах кожної групи ЕРЕ елементи, які входять до цієї групи пишуться під загальним заголовком. В кінці групи треба залишити 1-3 рядки для доповнень або змін.

Поз. Позн.	Найменування	Кіл-сть	Примітка

В графі найменування пишуть найменування елементів, його номінал, держаний стандарт або технічні умови.

Якщо в перелік П3 вносять вузли комплексів або комплектів, запис ЕРЕ, які входять в окремі пристрої починають з найменування пристрою, напис відокремлюється пустими рядками і підкреслюється.

Cкладальне креслення

Складальне креслення відображає взаємне розміщення і зв’язок складальних одиниць, а також дані що забезпечують їх складання. Складальне креслення містить:

1 Інформацію для складання виробу із не специфікованих частин

2 Таку кількість проекцій складальної одиниці, на яких зображенні складові частини, що перераховані в специфікації

3 Інформація про методи складання

4 Номери позицій складових частин, що відповідають їх порядковим номера в специфікації

5 Габаритні, встановлюючи та приєднуючи розміри

Габаритні визначається по визначеним рисам виробу

Встановлюючі визначають дані для монтажа і кріплення виробу

Приєднуючі розміри визначають дані для з’єднання з сусідніми складальними одиницями.

Габаритні, приєднуючі і встановлюючі розміри мають бути перенесені на складальне креслення з креслення відповідної деталі.

Зображення виробу на кресленні виконується основною суцільною лінією. Для складових частин виробу повинні бути вказані позиції. Номери позиції записуються на лініях-виносках, які розташовані групами по можливості вертикальних або горизонтальних рядках з однаковим інтервалом, або по одинці.

Крім зображення складових частин на СБ розміщують текстову частину інформація, яка називається технічні вимоги, що включаються до складу креслення тоді, коли їх текст недоцільно відображати графічними або умовними позначеннями.

Технічні вимоги розміщуються над основним написом і тільки на першому листі СБ. Заголовок технічні вимоги не пишеться. Між технічними вимогами і основним написом не можна розміщувати будь-яких зображень і таблиць.

Технічні вимоги до СБ друкованої плати повинні містити:

1 Вимоги до встановлення ЕРЕ, види припоїв, типи клеїв, емалей, вимоги до об’ємного монтажу, до маркування і покриття.

Першим пунктом технічних вимог обов’язково повинен бути напис «розміри для довідок*». Якщо на СБ нанесенні розміри, які необхідні для виготовлення і контролю складальної одиниці, то * не позначають.

Складальне креслення ДП має наступні особливості: замість номеру позиції на деталь, що, як правило, записується на лініях-виносках, поряд с ЕРЕ проставляють позиційне позначення, що присвоєні їм на Э3. Тому, деколи, ЕРЕ переліченні не специфікацією, а переліком елементів до Э3.

Специфікація – це перелік складових частин виробу, а також конструкторської документації, що відноситься до виготовлення цього виробу і його не специфікованих частин

Форма і порядок заповнення специфікації

Специфікація виконується на окремих листах формату А4. В специфікацію вносять всі складові частини виробу, що збираються по відповідному СБ, а також КД, що відносяться до виготовлення виробу і експлуатації.

Специфікація складається з таких розділів, що розміщуються в наступному порядку:

1 Документація – записується найменування і умовне позначення (децимальний номер) СК, а також необхідні принципові, структурні та інші схеми.

2 Складальні одиниці – записують найменування і децимальний номер складальної одиниці, які входять у виріб. Складальні одиниці записуються в порядку збільшення децимальних номерів.

3 Деталі – записуються умовні позначення і найменування деталей, які не входять в склад складальної одиниці, записують в порядку зростання децимального номера.

4 Стандартні вироби – записують вироби, які виготовленні по державних стандартах. В межах кожної категорії стандарту записуються ЕРЕ, а потім з’єднувальні вироби (гвинти, шайби, гайки).

В межах кожної групи найменування вироби записують в алфавітному порядку. В межах найменування – в порядку збільшення державних стандартів, а в межах позначень державних стандартів в порядку зростання параметрів і розмірів.

5 Інші вироби – розділ в якому записується вироби, які використовуються на інших підприємствах і виготовленні по ТУ. Для закупівлі цих виробів використовується каталоги, прайс листи, всі дані записуються в примітці. Елементи записують в алфавітному порядку.

6 Матеріали – записують спочатку дроти, стрічку полухлорвілову, далі трубку поліхлорвінілову, запису по зростанню розмірів та інших параметрів, далі записують фарбу, клей.

Назва розділів записується в графу «Назва» і відокремлюють однією строчкою знизу і зверху і підкреслюють. Між розділами пропускають 1-2 рядки для доповнень і змін.

Номер позицій проставляється в графі «Позиція» в порядку зростання, а потім переноситься в відповідні СБ. При внесені до специфікації ЕРЕ в графі «Примітка» вказують позиційне позначення присвоєне ЕРЕ на схемі Э3.

Формат	Зона	Поз. Позн.	Позначення	Назва	Кіл-сть	Примітка

Електрична схема з’єднань або монтажна схема (Э4)

Э4 використовується для об’ємного монтажа, визначає конструктивне виконання електричного з’єднань ЕРЕ в виробі. На схемі вказані всі пристрої і елементи, які входять в склад виробу, а також вхідні і вихідні елементи (електричні з’єднувачі, зажими) і з’єднання між ними. Пристрої малюють у вигляді прямокутників або спрощених зовнішніх відображень. В середині зображення елементів допускається розміщувати їх умовні графічні позначення. Розташування на Э4 вхідних і вихідних елементів спрощено повинно приблизно відповідати їх дійсному розташуванні в пристрої або складальні одиниці. Біля умовних графічних позначень пристроїв і елементів вказують їх позиційні позначення, які присвоєні їм на Э3. Біля або в середині графічне позначення допускає вказувати його назву і тип. На Э4 за допомогою буквено-цифрового позначення вказують функцію дротів, джгутів, кабелів їх функціональному належність до електричного кола або комплексу. На схемі також вказують марку, переріз дротів, кількість і переріз жил кабелів, при необхідності записують колір дроту. Якщо на Э4 вказане місце приєднання дротів і жил кабелів, а також при великій кількості з’єднань в якій вказують дані про дроти, джути і кабелі і таблиці їх з’єднань.

Таблиці з’єднань розміщуються на першому листі монтажної схеми, а при великій кількості дротів і кабелів виконують у вигляді самостійного документу на форматі А4.

Схеми Э4 поділяються на зовнішнього і внутрішнього з’єднання. На схемах зовнішнього з’єднання зображені всі пристрої і елементи, що входять до складу виробу, вихідні і вхідні елементи, до яких приєднуються дроти, кабелі зовнішнього монтажа.

Монтажна схема внутрішнього з’єднання на ній позначені всі елементи, що входять в склад виробу і з’єднання між ними.

Умовні позначення виробів і КД (децимальний номер)

Для уникнення плутанини з позначенням виробів і КД в 1992 році прийнята єдина умовна класифікаційна система виробів і КД, а також класифікатор до неї.

Основні принципові положення для умовних позначень виробів і КД виражені в державному стандарті і полягають в наступному:

1 Держаний стандарт встановлює єдину умовну класифікаційну систему позначень виробів, машинобудування і приладобудування основного і допоміжного виробництва.

2 Державний стандарт встановлює, що вироби і КД зберігають присвоєні їм децимальні номери незалежно від того в яких виробах і КД вони використовуються.

3 Державний стандарт встановлює єдину структуру позначення (код). Використовується для основних документів, складальних одиниць, деталей і має наступний вигляд

1 Чотирьохзначний буквений код – організація розробника. Присвоюється по кодифікатору організації-розробника при децентралізованому призначенню коду і по кодифікатору міністерства при централізованому призначенні коду.

2 6-значний код класифікаційної характеристики, що присвоюють виробу і КД, машинобудування і приладобудування (класифікатор ЄСКД). Стандартом встановлений 5-ти ступеневий цифровий код класифікаційної характеристики в якому:

3 3-значний порядковий реєстраційний номер, який присвоюється класифікаційній характеристиці від 001 до 999 в межах коду організації виробника.

Внесення змін до КД

1 Вносити зміни до КД має право підприємство, у якого на обліку стоїть правдник.

2 Внесення змін до КД, як правило, проводиться на основі повідомлення про зміну, яке затверджують в установленому порядку. Анулюванню підлягають документи, які вже не використовуються і не можуть бути використані в подальшому виробництві пристроїв. Анулювання також проводять на основі повідомлення про зміну.

3 В копії документів, які використовуються на виробництві, що виготовляє вироби допускається вносити зміни попереднім повідомленням про зміни, яке розробляється в тих випадках, коли в КД знайдена помилка, що викликає брак виробу, якщо необхідно попередньо підготувати виробництво, перевірити зміни, які пропонує підприємство виробника.

Повідомлення про зміни, які вимагають змін в КД на ДП, на її механічну обробку і такі інші узгоджується комісією на чолі з начальником виробництва ДП.

Вимоги до користування КД

Кожен КД на виріб повинен бути на обліку в архіві цеху або архіві конструкторського бюро. На першому листі конструкторського документу повинен бути штамп «Екземпляр на обліку» з вказівкою номера екземпляра і номера цеха або відділу КБ в архіві якого на обліку знаходиться примірник. Номер екземпляра вказується для того щоб внести повідомлення про зміни в цій копії, які використовуються на підприємстві-виробника.

В КД крім повідомлення про зміни також знищують попереднє повідомлення про зміни про існування якого вказує напис над основним написом або на зворотній стороні першого листа КД. Якщо запис про попереднє повідомлення про зміни не закреслено, то його необхідно вносити в супроводжувальну карту.

Технологічна документація (ТД)

Єдина система ТД, її призначення, загальні положення

ЕСТД - це комплекс державних стандартів, який встановлює взаємозв’язані правила та положення у порядку розробки комплектації оформлення ТД, які використовуються при виготовлені ремонті та єксплуатаціі виробів та їх складових частин.

Основним призначенням ЄСТД є:

1 Встановлення єдиної уніфікованої форми технологічних документів.

2. Встановлення єдиних вимог і правил по оформленню документів на одиниці типові і групові технологічні процеси і операції.

3. Встановлення єдиний правил оформлення ТД в залежності від типу виробництва (одиничне, серійне, масове), ступеню деталезації, опису змісту технологічних процесів

4. Забезпечення оптимальних умов при передачі з одного підприємства до інше.

Класифікація виробництва

Виробництво класифікують по призначенню, типу, виду і організації

1 По призначенню поділяються на:

основне - виробництво товарної продукції.

допоміжне - виробництво застосувань необхідних для забезпечення функціонування основного виробництва.

дослідницьке - виробництво партії для розробки конструкторської і технологічної документації для проведення дослідницьких робіт для вдосконалення виробів.

2 По типу виробництва поділяються на:

одиничне - характеризуєтся малим об’ємом випуску однакових виробів. Повторне виготовлення і ремонт таких виробів не проводиться.

cерійне – виробництво, яке характеризується виготовленням і ремонтом виробів партіями, які періодично повторюються.

масове - виробництво, яке характеризується великим об’ємом випуску продукції, яка безперервно виготовляються або ремонтується великий проміжок часу.

3 По видам виробництва:

- літейне

- присоване

- зварювальне

- гальванічне

- електро-монтажне

- складальне

Тобто поділяють за ознаками метода при виготовлені або ремонті виробу або його складових частин.

4 По організації виробництва поділяються на:

- вдосконалене

- групове

- поточне

Виробничий процес

Це сукупність всіх дій людей та знарядь праці виробництва, необхідних на даному підприємстві для виготовлення виробів. Виробничий процес складається з підготовки виробнитства (розробка КД і ТД), закупка матеріалів, а також їх одержання транспортування, зберігання, контролю,обслуговування технічного і контрольно-вимірювального обладнання, технологічний процес виготовлення виробів і технологічної оснастки, контроль і реалізація готової продукції.

Технологічний процес

Це частина виробничого процесу, яка пов’язана з обробкою матеріалів і напівфабрикатів. Ця обробка проводиться в певному порядку і послідовності.

Тех. процес – це система елементами, якої є:

- технологічне обладнання

- застосування і інструменти

- контрольно-випромінювальне обладнання

- ТД і КД

Технологічний процес складається з технологічних операцій

Технологічна операція – це основна частина тех.процесу, яка представляє собою опис обробки виробу на одному робочому місці і одному і тому ж технологічному обладнанні.

Тех. операція складається з технологічних переходів.

Технологічний перехід – закінчена частина технологічної операції, яка характеризується використанням одного і того ж інструменту матеріалу при розробці виробу

Вихідними даними для розробки технологічних процесів є:

- креслення деталі або складальної одиниці

- специфікація

- технічні умови на вироби, які комплектуються

- технічні умови на виріб, який виготовляється

- програма випуску

- таблиці з’єднань (для навісного монтажа)

Технологічні процеси класифікують: