1 Елемент

П – перемикач

В – вимикач

2 Елемент

К_н – кнопкові

К_м – мікроперемикачі

К_л – клавішні

Т – типу тумблер

Д – движкові

Р – ричажний

П – програмний

Г – галетний

3 елемент – номер розробки

4 елемент – номер типономіналу або конструктивне виконання

Реле

Реле – це елемент комутаційних пристроїв, який при зовнішньому впливі стрибком змінює свій стан. В залежності від фіз. природи фактора, який діє на реле (зміна t, тиску, звуку, світла і т.ін.) розрізняють електричні, теплові, акустичні, механічні, магнітні, оптичні реле.

Найбільш розповсюдженим – електричні реле, які в свою чергу поділяються на:

- Електромагнітні (контактні)

- Електронні (безконтактні).

По призначенню реле поділяються на:

Пускові – які викликаються з пультів керування за допомоги кнопок.

Максимальні – які використовують для відключення керуючого ланцюга при зменшенні напруги чи струму нижче заданого значення.

Реле часу – для створення необхідної витримки часу.

По потужності комутаційні реле поділяються:

Малої ˂ 1Вт

Середньої 1-10 Вт

Великої ˃ 10 Вт

По часу спрацьовування реле поділяють:

Безінерційні, швидкодіючі, нормальні, уповільнені.

По принципу дії реле поділяють:

Постійного струму - спрацьовує незалежно від направлення струму (РЕС)

Поляризованого стуму – тече у визначеному напрямку (РП, РПС)

По виду контактів:

Замикаючі, перемикаючі, розмикаючі і змішані.

Реле з герметичними контактами (геркони)

В своєму складі мають магнітогенеруючі герметизоані контакти з феромагнітними пружинами

Переваги:

- Висока надійність комутації

- Великий термін дії

- Стійкість до короткочасних перенавантажень

Основні конструктивні елементи геркона

- Скляна колба (з азотом або воднем)

- Контактні феромагнітні пружини

Електронні реле – не мають мех. контактів і завдяки цьому відрізняються від реле високою чутливістю, довговічністю, швидкодією.

Електронні реле – пристрій, який працює в режимі ключа (транзистор, тиристор)

Електричні з’єднувачі (роз’єми)

Електричний з’єднувач – електротехнічний пристрій, який використовується для мех. з’єднання і роз’єднання електричних кіл.

Роз’єм складається з двох або більше частин (вилки, розетки, що являє собою роз’ємне контактне з’єднання).

Більшість роз’ємів використовується для швидкого механічного і електричного з’єднання і роз’єднання між собою дротів, жгутів, кабелів, ДП.

Електричні з’єднувачі, як правило мають відповідні частини:

Розеточну, яка має гніздові контакти.

Вилочну, яка має контактні штирі.

Достатню широко в РЕА використовується електр. з’єднувачі безпосереднього з’єднання. Ці роз’єми складаються тільки з розеточної частини в контактні гнізда якої встановлюють кільцеві контакти ДП або жили плоского-кабеля. Такі роз’єми отримують назву встановлюючи вироби.

У виробництві РЕА використовують радіочастотні, низькочастотні, високочастотні, комбіновані з’єднувачі.

Низькочастотні з’єднувачі використовуються для з’єднання і роз’єднання електричних кіл постійного, змінного та імпульсного струму до 3 МГц.

Радіочастотні використовуються для електр. кіл змінного та імпульсного струму з частотою до 20 ГГц.

Комбіновані з’єднувачі мають контакти для з’єднання НЧ, РЧ, високовольтних (U ˃ 1500 B), низьковольтних (U ˂ 1500 B) та інших електричних кіл.

67