Характеристика та призначення маршрутизаторів.

Необхідність маршрутизація виникає в наступному випадку. Із збільшенням кількості вузлів у мережі ефективність роботи останньої поступово знижується. Це виникає за рахунок збільшення кількості широкомовних повідомлень якими обмінюються вузли мережі. В кінцевому випадку мережа буде працювати сама на себе передаючи тільки широкомовні повідомлення. Одним з виходів із даної ситуації є обмеження простору для широкомовних повідомлень шляхом розбиття великої мережі на більш малі підмережі. Але в такому випадку необхідно використовувати механізми, які б дозволили вузлам однієї підмережі взаємодіяти з вузлами іншої мережі. Це досягається використанням маршрутизаторів, які виконують маршрутизацію, процес передачі пакетів між підмережами, що входять до великої складеної мережі.

Маршрутизатор (роутер) - електронний пристрій, що використовується для поєднання двох або більше мереж та керує процесом маршрутизації, тобто на підставі інформації про топологію мережі і певних правил приймає рішення про пересилку пакетів мережевого рівня (рівень 3 моделі OSI) між різними сегментами мережі. Пристрої такого типу служать для визначення подальшого шляху проходження мережевого пакету, після того як користувач посилає його у велику і складну мережу. Йому залишається тільки відправити дані в мережу, вказавши при цьому, адресу абонента, все інше за нього зроблять маршрутизатори. Вони встановлюються в точках розгалуження маршрутів, де для пакетів визначається кращий шлях руху.

Серед маршрутизаторів виділяється три класу пристроїв - верхній, середній і нижній.

Верхній клас пристроїв є високопродуктивним, вони об'єднують робочі локальні мережі, підтримують безліч інтерфейсів і протоколів (xDSL, PPP, ATM, Frame relay і т.д.), як стандартних, так і нестандартних. Пристрої цього класу можуть мати велику кількість портів.

До використання пристроїв середнього класу вдаються при створенні та формуванні менших за розміром мережевих груп у масштабах підприємства. Зазвичай такі маршрутизатори включають в себе два-три порти локальних мереж і від чотирьох до восьми портів глобальних мереж. Даний клас пристроїв підтримує самі широко використовувані протоколи маршрутизації (RIP, OSPF, EIGRP, IS-IS, BGP та ін.)

Нижній клас маршрутизаторів застосовується для невеликих локальних мереж. Вони служать, в основному, для зв'язку невеликих офісів з основною локальною мережею підприємства. Мають всього кілька портів для різних видів мереж. Розраховані вони на низькошвидкісні лінії виділеного зв'язку або аналогові з'єднання. Незважаючи на свої невисокі якості подібні пристрої користуються досить великим попитом у системних адміністраторів, які розширюють вже створені міжмережеві групи.

Місце маршрутизатора може зайняти робоча станція або сервер, які мають кілька мережевих інтерфейсів і оснащені спеціальним софтом (програмним забезпеченням) для їх адаптації.

Маршрутизатори володіють рядом безсумнівних переваг, вони не вносять ніяких змін в топологію локальної мережі. Петлі, які виникають у мережах з комутаторами, не є проблемою для маршрутизаторів.

З застосування маршрутизаторів зменшується мережеве завантаження, зазвичай вони знаходять застосування при об'єднанні різних типів мереж, які можуть відрізнятися архітектурою і протоколами. Дуже поширене використання маршрутизаторів для забезпечення переходу з локальної мережі в глобальну.