Поняття Intranet та Extranet мереж.

Інтранет — внутрішньо корпоративна мережа, що використовує стандарти, технології і програмне забезпечення Інтернету. Інтранет може бути ізольований від зовнішніх користувачів або функціонувати як автономна мережа, що не має доступу ззовні.

Комп'ютерна мережа, що використовує технології інтернет, але в той же час є приватною корпоративною мережею. Мережа підтримує сервіси Інтернет, наприклад, такі, як електронна пошта, веб-сайти, FTP-сервери і т.д., але в межах корпорації. Інтранет-мережа, підключається до зовнішніх мереж, у тому числі і до Інтернет, як правило, через засоби захисту від несанкціонованого доступу.

Intranet – це внутрішня корпоративна мережа, побудована на Інтернет-технологіях.

Intranet-системи – це проміжна ланка між локальною мережею та корпоративними системами високого рівня – CRM і ERP. З технічної точки зору, Інтранет – це внутрішній корпоративний web-портал, створений для вирішення завдань саме Вашої компанії; в першу чергу, по систематизації, зберіганню та обробці внутрішньокорпоративної інформації. Інтранет-сайт доступний тільки в рамках локальної мережі компанії, включаючи віддалені філіали (Intranet) або як портал в мережі Інтернет, невидимий в пошукових системах , що потребує авторизації при вході (Extranet). Доступ до сторінок порталу здійснюється через web-браузер, що дозволяє користуватись послугами Iнтранет-систем людям з мінімальною комп'ютерною підготовкою. Оновлення інформації здійснюється відповідальними співробітниками з допомогою спеціальних інтерфейсів, робота з якими практично ідентична роботі з офісними додатками.

Ключовим словом для Intranet-систем є слово «єдиний»: єдиний спосіб обробки, зберігання, доступу до інформації, єдина уніфікована робота, єдиний формат документів. Такий підхід дає співробітникам можливість найбільш ефективно використовувати накопичені корпоративні знання, оперативно реагувати на події, що відбуваються, а підприємству в цілому надає нові можливості організації свого бізнесу.

Основна функція Extranet-систем – надання доступу до формалізованої інформації корпоративним службам, віддаленим підрозділам компанії, дилерській мережі, гуртовим покупцям та іншим партнерам чи клієнтам. Екстранет-система є невидимою в пошукових машинах. Доступ до системи надається адміністратором за заявкою користувача.

При створенні екстранет-систем пріоритетними цілями є безпека та розмежування прав доступу до інформації та сервісів. Оскільки рівень захисту екстранет-систем зазвичай вищий, ніж захист звичайного корпоративного сайту, компанія має можливість розміщувати в системі закриті корпоративні матеріали і надавати користувачам доступ до сервісних функцій, безпосередньо пов'язаних з діяльністю компанії.

Extranet-системи успішно впроваджені такими великими компаніями: «ТНК-BP», «Фелікс», «Ardo», «МТС», «Zebra Telecom», «R-Style», «XEROX Russia», «OTTO», «AGFA Україна» тощо.

Головні та допоміжні пристрої локальної мережі.

До апаратної частини локальної мережі належать головні пристрої (адаптери, кабелі, роз'єми тощо) і допоміжні (термінатори, репітери, трансивери, концентратори, мости, маршрутизатори, шлюзи тощо).

Головних пристроїв достатньо, щоб створити невелику мережу чи сегмент (частину) великої.

Канал зв'язку фактично є найважливішою складовою мережі.

Дані циркулюють каналами зв'язку між комп'ютерами маленькими порціями, які називають пакетами. Вони пере­даються лініями зв'язку електричними, світловими чи висо­кочастотними радіосигналами певними способами згідно із спеціальними технологіями. Проблемою каналів (окрім оптичного) є згасання сигна­лів, якщо відстані передавання зростають.

Розглянемо призначення пристроїв.

Термінатор (заглушку) встановлюють на кінцях шини, щоб сигнал не відбивався від кінця кабелю.

Репітер (повторювач) відновлює амплітуду і форму по­слабленого сигналу в довгих лініях зв'язку.

Трансивер не лише підсилює сигнали між двома сегмен­тами великої мережі або між адаптером і кабелем, а й змінює форму сигналу відповідно до властивостей кабелю чи сегмен­та мережі. Трансивер може бути вбудований в адаптер.

Концентратори (інший термін хаби) об'єднують в єди­ну мережу декілька однорідних сегментів. Концентратори бу­вають пасивні (більш поширені) та активні. Пасивний кон­центратор — це декілька зібраних в одному блоці репітерів, що живляться від одного джерела струму.

Усі пристрої, які підключені до концентратора, «бачи­тимуть» передані дані, але ігноруватимуть їх, крім пристрою, якому вони призначені. Якщо комп'ютерів багато, для їхньо­го об'єднання в єдину мережу можна використовувати декілька концентраторів, з'єднаних між собою.

Недолік концентраторів — можливе перевантаження мережі зайвими даними і не­можливість захистити дані на фізичному рівні від «прослуховування». Зауважимо, що адаптери захищають дані на логічному рівні, кодуючи їх.

А ктивний концентратор (інші терміни — комутатор, свіч), окрім підсилення сигналів, читає заголовки пакетів і стежить, щоб з одного сегмента в інший потрапляли не всі, а лише адресовані сегменту пакети, що зменшує навантаження на мережу.

На рис. 1.8 наведена найхарактерніша структура кільцевої мережі з використанням безрозривного комутатора, вихідні роз'єми якого є нормально замкнутими, внаслідок чо­го утворюється внутрішнє кільце передачі ін­формації.

При підключенні нового сегмента до комутатора розмикається відповідний роз'єм, підключаючи робочу станцію до кільця. Від­повідно, при відімкненні робочої станції від­повідний роз'єм комутатора замикається. Це дозволяє у будь-який момент відключити або підключити будь-яку абонентську систему без порушення цілісності кільця.

Мости, маршрутизатори і шлюзи призначені для об'єднання декількох різнорідних мереж, тобто мереж з неоднако­вими протоколами обміну і керування, методами кодування і швидкостями передачі. Вони реалізуються на базі окремих комп'ютерів.

Мости — це засоби, що у разі потреби виконують комутуючі функції і найпростіше опрацювання пакетів. Часто міст — це комп'ютер з декількома адаптерами (до чотирьох), що з'єднують мережі чи сегменти одної мережі з різними швидкостями передачі даних і відповідним програмним за­безпеченням. Конфігурація мережі з мостами може бути складною, але в ній не повинно бути замкнутих маршрутів (петель) для уникнення штормів (повторного проходження пакетів), що перевантажує мережу. Мости дають змогу роз­тлити одну велику повільну мережу на декілька швидших сегментів.

У разі потреби здійснюється перетворення форматів переданих даних. Завдяки цьому проводиться розподіл інформацій­них потоків у рамках корпоративної мережі. Ця властивість моста часто використовується для зниження потоку даних в комп'ютерних мережах. Наприклад, за допомогою моста ло­кальна мережа може бути поділена на два і більше сегментів мен­ших розмірів з відповідним перерозподілом інформаційних потоків даних між ними.

Маршрутизатор – це пристрій, який забезпечує спільну роботу двох мереж, передаючи до кожної мережі тільки призначену частину усього потоку даних. Для створення інфраструктури корпоративних мереж використовуються маршрутизатори. Основне призначення яких — вибір оптимального напрямку передачі інфор­мації. На відміну від моста, маршрутизатор має декілька входів і виходів. Маршрутизатор містить таблицю шляхів між вузлами і може вибирати оптимальний маршрут передачі да­них. Як правило, маршрутизатор здатний перевизначати маршрути залежно від стану мере­жі. При об'єднанні різнорідних мереж маршрутизатор додатково виконує функції моста.

Шлюзи — це комп'ютери з відповідним програмним за­безпеченням, що з'єднують цілком різні мережі. Їх, зокрема, застосовують для під'єднання локальної мережі до глобальної.

Уся ця апаратура після відповідного з'єднання і налаш­тування функціонує автоматично завдяки низці відповідних протоколів, створюючи ілюзію у користувача, що всі ком­п'ютери світу розміщені у сусідній кімнаті.

Локальні мережі та їхні сегменти можуть взаємодіяти між собою, якщо вони з'єднані за допомогою спе­ціально обладнаних комп'ютерів. Для об'єднання локальних мереж використовують комп'ютери і програми, які називають шлюзами для мереж з різними протоколами і мостами для мереж з однаковими протоколами.