2. Тенденції розвитку ринку факторингових послуг

В Україні факторинг поки що не розглядають як самостійну сферу діяльності. Банки надають перевагу факторингу як послузі, лише розширюючи асортимент кредитних продуктів. Щодо спеціалізованих факторингових компаній, то на ринку їх практично не існує. Тому в нашій країні склалася ситуація, за якої представлений фінансовий інструмент, який займає пристойне місце у світовій економіці, не розвивається. Фахівці та експерти такий стан справ у сфері факторингового обслуговування насамперед пов’язують із недосконалістю законодавства, а також відсутністю кваліфікованих фахівців, які могли б грамотно і професійно здійснювати факторингові операції. Незважаючи на те, що вітчизняними фінансовими установами факторингове обслуговування пропонується на невеликі суми та лише висококласним позичальникам, з якими банк має довготривалі та стабільні зв’язки, останнім часом такі послуги стають привабливими для суб’єктів господарської діяльності України не лише як форма захисту від ризиків, а й як засіб оптимізації фінансових потоків банку та клієнта, що, безперечно, є запорукою розвитку вітчизняного ринку факторингових послуг.

Розвиток факторингових послуг досить динамічно почав розвиватися з 2001 року, при цьому статистика появи нових гравців на ринку факторингу пасивніша, ніж ринок його споживачів. Так, наприклад, портфель українського факторингу в 2007 році виріс до 280 млн. (зростання порівняно з 2006 р. – 180%). У 2008 році обсяг факторингових операцій уже становив 480,89 млн. грн., або приблизно 112% від обсягу наданого факторингу у 2007-му. Незважаючи на такий значний приріст факторингових операцій кількість гравців – фінансових установ в Україні в 2008 році всього близько 80, з них 47 банків і понад 30 компаній. Але щодо фінансових компаній можна відзначити, що реально пропонують і надають клієнтам факторинг 5–7 компаній, останні на «індивідуальних» умовах, іншими словами – тільки декларують. Основний оборот факторингових операцій, як і сам портфель, в основному (близько 85%) припадав тоді на 5–7 банків, це: Укрсоцбанк, Укрексімбанк, Петрокомерц-Україна, Українська фінансова група, Сведбанк, «Арма Факторинг», «Райффайзен Банк Аваль») [9].

Слід звернути увагу на те, що проблеми у сфері банківського бізнесу та певні глобальні тенденції значно вплинули на перспективи та напрями розвитку факторингових операцій в Україні. Так, у 2009 році банки – лідери на ринку факторингу посилили вимоги щодо позичальників, сфери їх діяльності та умов факторингового обслуговування, а значна частина банківських установ у зв’язку із зниженням ліквідності та іншими об’єктивними причинами взагалі не надають послуги факторингу (табл. 1).

Таблиця 1

Умови надання факторингових послуг

Фінансова установа	Умови надання послуг
«Сведбанк»	Надає факторинг тільки з регресом і лише великим компаніям, що давно працюють на ринку
«Укрексімбанк»	Надає факторинг. Умови обговорюються після розгляду документів
«Райффайзен Банк Аваль»	Надає факторинг. Основні вимоги до діяльності продавця: тривалість діяльності на ринку – від трьох років, на факторингове обслуговування передається не менше трьох дебіторів. Вимоги до діяльності покупця: тривалість роботи на ринку – від одного року, співпраця продавця з покупцем триває не менше трьох місяців, протягом яких відбулися принаймні три оплати за поставлену продукцію (надані послуги)
«СЕБ Банк»	Надає факторинг тільки з регресом. Розмір фінансування – до 90% суми товару. Максимальний строк товарного кредиту – до 90 днів. Плата за факторинг – 23–25% річних. Комісія за розгляд пакета документів та встановлення ліміту – 0,3–0,5%
«ПриватБанк»	Надає факторинг терміном не більше ніж 30 днів або не більше ніж 1 рік за умови надання забезпечення
«Індекс-Банк»	Надає факторинг. Умови обговорюються після розгляду документів
ФК «Факторинг»	Надає факторинг. Максимальна сума фінансування – 70%. Комісія – 25%. Одноразова комісія за розгляд документів – 0,3%

Світова фінансова криза другої половини 2008–2009 рр. змінила орієнтири розвитку факторингу з боку факторів. Після подолання фінансової кризи на ринок вийшли саме факторингові компанії, а банки своєю чергою призупинили свою діяльність з надання факторингових послуг. Це було зумовлено тим, що банки втратили велику кількість коштів через масові невиплати (40 % клієнтів) по факторингу, який, на відміну від кредитування, є беззаставною послугою [3], що призвело до погіршення портфелю активів банків та змусило їх згортати факторинговий бізнес. Банки відтоді висувають жорсткі вимоги до позичальника. Вони погоджуються працювати більше з міжнародним факторингом. Майже в усіх випадках пропонують послугу лише з регресом або під заставу. Важливими критеріями при прийнятті рішення є також строк роботи підприємства, кредитна історія, спеціалізація продукції (деякі банки не надають факторинг на вузькоспеціалізовану продукцію), кількість дебіторів, доходи підприємства тощо.

Своєю чергою факторингові компанії, які розпочали свою діяльність після світової фінансової кризи, активно почали пропонувати факторинг, як основний бізнес своєї діяльності, оскільки вони не мають значних обсягів проблемної заборгованості.

Кількість фінансових компаній, які отримали право на проведення факторингового бізнесу в Україні, з кожним роком зростає, про що свідчать дані табл. 2:

Таблиця 2

Аналізуючи дані таблиці, спостерігаємо зростання в динаміці кількості фінансових компаній, які мають право надавати послуги факторингу в Україні на 124 % в 2011 р. порівняно із 2009 р. Проте за даними FCI компанії, які реально займаються наданням цих послуг, у 2011 р. нараховується не більше 25.

Станом на 31.12.2012 у Державному реєстрі фінансових установ містилася інформація про 146 фінансових компаній, які мають право надавати послуги факторингу.

Незважаючи на світову фінансову кризу, яка охопила будь-яку сферу економіки, зокрема і ринок факторингових послуг, у більшості країн світу вже відновились загальні обороти факторингового обслуговування та стали більшими, ніж в часи докризової ситуації. В Україні ринок факторингових послуг також набуває широкого розвитку, про що свідчать дані FCI за 2005–2011 рр. (рис. 2):

Рис. 2. Динамічні зміни обсягу факторингу в Україні протягом 2005–2011 рр.

З рис. 2 бачимо, що в 2008 р. обсяг факторингу в Україні був найбільшим і становив 1314 млн. євро. У 2009 р. обсяг факторингу зменшився майже в 2,5 разу і становив 530 млн. Проте, починаючи з 2010 р. ринок факторингових послуг в Україні відновлює свої позиції після подолання фінансової кризи, і в 2011 р. по обсягах факторингових послуг перевищив докризовий 2007 р.

Кількість договорів факторингу, укладених протягом 2012 року, становить 20 524 одиниці, що на 69,5% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2011 року. Вартість договорів факторингу, укладених протягом 2012 року, становила 11 702,9 млн. грн., що на 71% більше в порівнянні з цим показником аналогічного періоду 2011 року. Виконали 19 528 договір на суму 11 866,3 млн. грн. Діючими станом на 31.12.2012 року залишалося 4 891 договорів факторингу. Динаміка кількості та вартості укладених фінансовими компаніями договорів факторингу по кварталах наведена на рис. 3.

Рис. 3. Динаміка надання фінансовими компаніями послуг факторингу за 2010-2012рр.

Важливим показником, який характеризує розвиток факторингових послуг, є джерела їх фінансування. Узагальнені дані щодо джерел фінансування факторингових послуг наведені в таблиці 3 та зображені на рис. 4, 5.

Таблиця 3

Рис. 5. Джерела фінансування факторингових операцій станом на 31.12.2012.

Обсяг фінансування факторингових операцій за рахунок власних коштів станом на 31.12.2012 збільшився у два рази (до 8 179,0 млн. грн.) в порівнянні з показником на відповідну дату 2011 року. Обсяг позичкових коштів юридичних осіб (крім банківських кредитів) станом на 31.12.2012 зменшився на 4,7% (до 1 584,5 млн. грн.) в порівнянні з показником на відповідну дату 2011 року. Обсяг банківських кредитів станом на 31.12.2012 збільшився на 37,8% (до 1 643,0 млн. грн.) в порівнянні з показником на відповідну дату 2011 року.

Характеризуючи структуру джерел фінансування факторингових операцій на кінець 2012 року, можна відмітити, що традиційно найбільшу частку з них складають власні кошти факторингових компаній (68,2%), яка за останній рік зросла на 11,1%; частка позичкових коштів юридичних осіб (крім банківських кредитів) продовжує зменшуватись і станом на кінець року становила 13,2%. Частка банківських кредитів та інших джерел у поточному році продемонстрували приріст в абсолютних показниках, але їх частки у структурі джерел фінансування факторингових операцій зменшилися та склали відповідно 13,7% та 4.9%.

Групування перших за обсягом наданих послуг факторингових компаній за 2012 рік наведено в таблиці 4.

Таблиця 4

Під впливом проблем у грошово-кредитній сфері змінилися не лише пропозиція послуг факторингу, а й галузева структура та величина попиту з боку вітчизняних підприємств. Згідно зі статистичними даними, оприлюдненими Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, структуру укладених договорів факторингу за галузями економіки впродовж 2008–2009 рр. відображено на рис. 6:

Рис. 6. Розподіл укладених договорів факторингу за основними галузями промисловості, %

Аналізуючи розподіл укладених фінансовими компаніями договорів факторингу, можна зробити висновок, що у 2009 році мав місце перерозподіл факторингових операцій за галузями промисловості, зокрема факторинг не використовувався в легкій промисловості, металургії, транспорті тощо. Також зменшилася частка підприємств, зайнятих у сфері будівництва та хімічної промисловості, які здійснювали свої розрахунки з використанням схем факторингу. Зміна структури факторингових послуг за основними галузями економіки пов’язана з переорієнтацією напрямів виробництва та наданням послуг населенню, що, у свою чергу, як твердять фахівці, є результатом фінансової кризи.

Розподіл укладених договорів факторингу за основними галузями за 2010–2012 рр. наведено на рис. 7., 8., 9.:

Рис. 7. Розподіл укладених договорів факторингу за основними галузями станом на 31.12.2010 р.

З рис.7 видно, що найбільшу частку (72 %) укладених договорів факторингу припадає на інші галузі. На думку НРА “Рюрік”, інші галузі – це сфера торгівлі. Друге місце серед галузей займає сфера послуг (24 %). Незначна частка укладених договорів факторингу припадає на машинобудування (3 %). Харчова промисловість займає найменшу частку (1 %) серед основних галузей, які користуються послугами факторингу.

Рис. 8. Розподіл укладених договорів факторингу за основними галузями станом на 31.12.2011 р.

Рис. 9. Розподіл укладених договорів факторингу за основними галузями станом на 31.12.2012

У 2012 році у порівнянні з 2011 роком відбулася зміна розподілу укладених договорів факторингу за галузями економіки: зменшились частки таких галузей як сфера послуг (-16,5%), машинобудування (-3%), металургія (-1,7%), легка промисловість (- 0,9%) та істотно зросла частка інших галузей (+19,7%).