III етап. Аналіз групової роботи

Визначити ефективність групової роботи, що відбулася на уроці, можна відповівши на такі запитання:

• Чи відбулося прийняття завдання кожною дитиною?

• Чи доцільним було проведення групової роботи з метою розв'язання визначеного завдання?

—Чи вдалося дітям швидко зібратися в групи й розподілитиобов'язки?

—Чи стежили організатори груп за тим, щоб були представлені думки всіх учнів, а не тільки «сильних»?

• Чи виникали в учнів проблеми з організацією роботи групи?

• Чи піклувалася група про те, щоб кожен її учасник міг озвучити результат спільної роботи?

• Розкрити особливості організації навчального процесу на основі диференційованого підходу на всіх етапах засвоєння математичного змісту початкової освіти.

Технологія диференційованого навчання передбачає таку його організацію, за якою одному учневі або групі вчитель пропонує в певній послідовності посильні завдання різної складності й тим самим створює сприятливі умови для розвитку й навчання кожного.

Щоб організувати диференційоване навчання на уроці, вчителю спочатку необхідно співвіднести складність теми, її структуру з рівнями готовності дітей до засвоєння навчального матеріалу.

З метою визначення рівня готовності слід проводити діагностування навчальних досягнень учнів. На уроках математики в початковій школі передбачаються такі види діагностики навчальних досягнень учнів, як вхідна, поточна, підсумкова. На основі діагностування робляться попередні прогнози, планується система навчально-виховної роботи щодо переводу учнів з одного рівня розвитку на інший, більш високий або навпаки. Результати діагностики рівня готовності учнів до засвоєння навчального матеріалу, які виявляються шляхом виконання учнями письмових (самостійних, контрольних) робіт, дають можливість учителю отримати інформацію для поділу школярів на типологічні групи.

Організація роботи кожної типологічної групи має враховувати кінцеву мету навчання — оволодіння навчальним матеріалом на обов'язковому рівні, який передбачений вимогами Державного стандарту.

Диференціювати навчальні завдання на уроках математики можна за змістом, формою, за джерелом виконання завдань та залежно від ступеня його складності. Ефективне використання диференційованих завдань на різних етапах уроку та під час організації домашньої роботи дозволяє навчати школярів з різними рівнями готовності до навчальної діяльності. Усі види диференційованих завдань мають використовуватись на різних етапах уроку математики та поєднуватися в системі уроків математики з метою створення найсприятливіших умов для розвитку самостійної діяльності молодших школярів.

Про використання таких завдань на різних етапах уроку докладно описано в методичному посібнику С. П. Логачевської «Диференціація у звичайному класі».

Реалізація технології диференційованого навчання передбачає наступне:

1) вираховування загальної готовності дітей до навчальної діяльності та до засвоєння конкретного матеріалу;

2) використання диференційованих завдань на різних етапах уроку та під час організації домашньої роботи;

3) запобігання труднощам, які можуть виникнути в дітей різної підготовки під час засвоєння нового навчального матеріалу;

4) здійснення перспективного аналізу навчальної теми: для чого плануються завдання, чому їх треба використати саме на певному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках.

Усе це, в свою чергу, означає, що впровадження диференційованого підходу створює сприятливі умови для повноцінного математичного розвитку й навчання кожного школяра.

• Розкрити особливості та доцільність ігрових технологій на уроках математики (1-4 класи).

Впровадження ігрової технології у практику початкової школи має важливе значення, оскільки через гру дитина засвоює найрізноманітніший пізнавальний зміст, вона дає змогу виходити за межі засвоєного, набувати нових знань, самоудосконалюватися, творити власну особистість. Використання ігрової діяльності з метою оптимізації навчання зумовили необхідність створення ігрової технології.

Ігрова навчальна технологія — це системний спосіб організації навчання, спрямований на оптимальну побудову навчально-виховного процесу та реалізацію його завдань. Він заснований на діяльнісному підході, що забезпечує школяреві позицію суб'єкта власного уміння, інтенсифікацію навчальне-пізнавальної діяльності, генералізацію знань і вмінь учнів з метою використання їх у нестандартних умовах. Ігрова навчальна технологія має пропонувати проект навчально-виховного процесу, що визначає структуру й зміст розвивальної діяльності самого учня і веде до стабільно високих успіхів у початковій освіті.

Технологічні підходи до організації ігрової діяльності.

Важливо обміркувати поетапний розподіл ігор та ігрових моментів в системі інших видів діяльності на уроці. Необхідно з'ясувати доцільність ігрової діяльності на різних типах уроків та в їх системі. Для здійснення ігрової діяльності на уроці вчитель має визначати форму її організації. У навчальному процесі ігрова діяльність може запроваджуватися таким чином:

— весь урок будується як сюжетно-рольова гра;

— структурний елемент уроку;

— багаторазове створення ігрових ситуацій під час уроку.

Плануючи організацію ігрової діяльності на уроці, учитель, насамперед, має визначити навчальну, розвивальну і виховну мету, кожна з яких спрямовується на розв'язання завдань, визначених програмними вимогами з математики.

Готуючись до організації ігрової діяльності на уроці, учитель має продумувати використання ігрового обладнання, яке зумовлюється специфікою навчального предмета. Наприклад, на уроках математики це можуть бути іграшки, геометричні фігури, предметні малюнки, образні моделі з паперу, картону, картки з математичною символікою. Матеріали, що використовуються в ігровій діяльності, мають, з одного боку, забезпечити її хід, а з іншого, відповідати етапу засвоєння навчального матеріалу.

Передумовою ефективності педагогічного керівництва ігровою діяльністю є врахування вчителем структурних складових дидактичної гри: дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила дидактичної гри та підбиття підсумків гри.

Ігрова навчальна технологія — це системний, заснований на діяльнісному підході спосіб організації діяльності учнів початкової школи, який передбачає системність педагогічних впливів з метою оптимізації навчально-виховного процесу.

Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, що виступають як засіб спонукання, стимулювання до навчальної діяльності.