1.Перші спроби бібліографічного опису у Київській Русі («Изборник Святослава»)

С. Єфремов вважав, що історіографію українського

літературознавства слід починати від «Ізборника» Святослава (XI ст.)

Серед перших бібліографічних пам'яток Середньовіччя у Візантії та Болгарії з’явились, так звані, списки або індекси "істинних", які визнавалися церквою

канонічними, та "ложних" книг неканонічних, що заборонялися.

Такі списки були досить поширеними і потрапили до Київської Pyci,

культура якої була на досить високому рівні.

Для сина Ярослава Мудрого Святослава була виготовлена одна з перших руських книг, яка збереглася до наших днів: "Ізборник

Святослава" 1073 р., у якому вміщений список 94 "істинних" i "ложних"(канонічних і апокрифічних)) книг під

назвою "Богословиця от словес". Цей список значною мірою свідчить про коло літератури, яка уже в середині ХІ ст. була відома в Давній Русі. Але ця праця не була оригінальною, а копією болгарського перекладу з грецького оригіналу.

Щодо змісту Ізборник Святослава — своєрідна «богословська енциклопедія», в якій тогочасний читач міг знайти відповіді на питання, які його хвилювали. Понад 400 статей кодексу присвячені тлумаченню малозрозумілих слів, а також окремих уривків святого письма і патристичної літератури.

БІЛЕТ № 3

1«Оглавление книг, кто их сложил», приписуване Єпифонію Славинецькому

Видатною пам'яткою укр. бібліографії є покажчик

"Оглавление книг, кто их сложил", складеннй у Москві приблизно у 1665–1666 рр.

У ньому описано майже 1880 творів, надрукованих у перекладі з

грецької та латинської мов .

Авторство цієї праці з XVII ст. точно невідоме, ця праця довго вважалась твором ученика Симеона Полоцького, Сильвестра Медведєва. І. Франко приписує її Славинецькому.

На думку І. Франка, «ся бібліографія має виразний південноруський характер» Франко підкреслював, що саме цю працю можна вважати за перший бібліографічний нарис української чи південноруської історії літератури.

Грушевський також вваж. що від праці Славинецького слід починати історіогр. укр. літ.(Груш. Вваж, що він розглядає історико-літ питання, але це лише підходи до суч розуміння іст. літ.).

БІЛЕТ № 4

1Питання історії літератури у праці «Вьдомість о русскомья язици» (1829) і. Могильницького

В укр. літ вперше до історико-літ праць звернувся Іван Могильницький(один з членів перемишлянського культ –освіт. гуртка). У праці «Відомсть о руском язиці»що друком тоді з'явилася тільки в польському скороченні «Rozprawa o języku ruskim» (1829), надрукованому потім аж двічі і в російському перекладі— Могильницький не тільки обороняє самостійність української мови але й зв'язує новітню творчість українського народу зі старими літературними пам'ятками.

«Відомсть о руском язиці»- мовознавча робота , але в історико-літ плані було подано перелік літ творів. У бібліографічному додатку були твори з укр. літ, які на той час зявилися . переважно релігійні, богогласники.

Зокрема серед зразків згадує Могильницький і наводить старі, князівських часів грамоти, переклади Біблії — особливо спиняючись на Фр. Скорині, з «Статуту Литовського» уривки, всякі юридичні акти, з творів П. Беринди, Галятовського, та Радивиловського, вірші з «Богогласника» й інші — аж до зразків з «Енеїди» Котляревського та віршів з «Грамматики» Павловського.