- •1. Служба як соціально-правова категорія. Значення публічної служби для становлення і розвитку інститутів державної влади.
- •2. Конституційні основи формування інституту публічної служби. Правове та доктринальне визначення поняття публічної служби.
- •3. Завдання публічної служби на прикладі аналізу чинного законодавства про окремі види служби.
- •4. Посади та види посад в органах публічної влади.
- •5. Принципи реалізації публічної служби.
- •6. Державна служба як основа публічної служби.
- •7. Моделі державної служби у зарубіжних країнах.
- •8. Завдання державної служби.
- •9. Становлення та розвиток правового регулювання системи державної служби в Україні. Пов’язаність реформування і вдосконалення державної служби з іншими видами публічної служби.
- •10. Класифікація видів публічних службовців (за видами служб, за належністю до видів державної влади, за характером і обсягом владних повноважень).
- •Обмеження та заборони на публічній службі.
- •Правоверегулюванняпрофесійноїетикипублічногослужбовця.
- •Види юридичної відповідальності публічних службовців.
- •Спеціальне законодавство про окремі види публічної служби.
- •Підготовка і перепідготовка державних службовців. Підвищення кваліфікації державних службовців.
- •17.Соціально-побутові та правовігарантії як складові соціального та державного захисту публічного службовця
- •18.Службове розслідування: підстави і процедура
- •19.Правове регулювання спору, пов’язаного з проходженням публічної служби.
- •20.Особливості судових рішень у справах за позовами осіб публічної служби(по касу).
Спеціальне законодавство про окремі види публічної служби.
Основними видами публічної служби є державна служба та служба в органах місцевого самоврядування. Ці види публічної служби регулюються ЗУ Про Державну службу та ЗУ Про службу в органах місцевого самоврядування.
Закон про державну службу є по суті основним законодавчим актом у сфері публічної служби, адже дуже часто спеціальні закони, якими регулюються окремі види публічної служби, мають норми, які відсилають нас саме до цього закону.
В той же час є низка законодавчих актів, які є спеціальними законами по окремим видам публічної служби. До них слід відносити:
ЗУ про Дипломатичну службу
ЗУ про Прокуратуру
ЗУ про Судоустрій і статус суддів
ЗУ про Державну виконавчу службу та ін..
Вказані закони містять норми, якими закріплюється правовий статус службовців відповідних органів. Також в цих законах є норми, які встановлюють певні ранги та спеціальні звання службовців відповідних органів.
Проблемним є те, що немає певних уніфікованих звань і рангів, що призводить до певної плутанини. Виходом з цієї ситуації і позитивним кроком взагалі було б прийняття Закону про Публічну службу, де містилися б уніфіковані норми, обов’язкові для всіх публічних службовців. А спеціальними законами мають регулюватися спеціальні аспекти окремих видів служби.
Вимоги до публічних службовців. Обмеження при прийнятті на службу.
«Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування» (Стаття 38 Конституції України)
Право бути державним службовцем мають громадяни України, яким виповнилося 18 років, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які вільно володіють державною мовою.
Не може бути державним службовцем особа, яка:
за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
відповідно до вироку суду позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або обіймати відповідні посади;
піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення — протягом року з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
має громадянство іншої держави[4].
Не допускається призначення осіб на посади державної служби, на яких вони будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам[5].
Такі вимоги є загальними для всіх публічних службовців. Для доступу до окремих видів публічної служби, таких як, наприклад, професійна діяльність суддів, можуть встановлюватися спеціальні вимоги. Наприклад для того щоб претендувати на посаду судді – необхідно досягти 25 років, мати стаж юридичної роботи 3 роки, закінчити школу суддів, здати кваліфікаційний іспит і т.д.
Підготовка і перепідготовка державних службовців. Підвищення кваліфікації державних службовців.
ЗУ про Державну службу:
Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців
Державним службовцям створюютьс яумови для навчання і підвищення кваліфікації у відповіднихнавчальних закладах (на факультетах) шляхом самоосвіти.
Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповіднихнавчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ятьроків. Результатинавчання і підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування по службі.
При ПрезидентіУкраїнидієНаціональнаакадемія державного управління - державний вищий навчальний заклад з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців.
ЗАТВЕРДЖЕНО постановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід 7 липня 2010 р. N 564
ПОЛОЖЕННЯ про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державнихслужбовців і посадових осіб місцевого самоврядування
3. Підготовка державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування - здобуття освіти освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста або магістра, а також навчання в аспірантурі, докторантурі, інших навчальних закладах або наукових установах за спеціальностями, спрямованими на провадження професійної діяльності на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування.
Перепідготовка державних службовців і посадових осіб місцевогосамоврядування - отриманняспеціальності за напрямом підготовки "Державнеуправління" і за спеціальностями, спрямованими на провадження професійної діяльності на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування, на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та набутого практичного досвіду.
Підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування - навчання з метою оновлення та набуття умінь, знань, навичок і здатності виконуватизавдання та обов'язки, необхідні для провадження професійної діяльності на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування.
