11. Обмеження та заборони на публічній службі.

Обмеження та заборони на публічній службі спрямовані на запобігання і протидію корупції серед публічних службовців. Такі обмеження і заборони встановлюються, як правило, галузевими законами по окремим видам публічної служби. (ЗУ про держ. Службу, ЗУ про службу в органах МС і т.д.) Але існує такий цікавий документ, як Методичні рекомендації міністерства юстиції «Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування», в якому фахівцями детально проаналізовані конкретні обмеження і заборони, підстави та умови їх застосування і т.д.

Основні види обмежень і коротенька характеристика:

Обмеження щодо використання службового становища –Використання посадового становища не може відбуватись всупереч публічнимі нтересам за для особистої вигоди.

Обмеження щодо суміщення та сумісництва - забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Обмеженн ящодо одержання дарунків (пожертв)-забороняється:

• приймати дарунки (пожертви) за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах дарувальника, що приймаються, вчиняються як безпосередньо такою особою, так і за її сприяння іншими посадовими особами та органами, тобто у формі так званого "завуальованого" хабара;

• забороняється приймати будь-який дарунок (пожертву) від підлеглої особи.

Обмеження щодо роботи близьких осіб -особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та посадові осіби юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів не можуть мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

11. Правоверегулюванняпрофесійноїетикипублічногослужбовця.

Професійна етика - сукупність моральних правил поведінки службовця, за допомогою яких можна оцінити його діяльність з точки зору таких цінностей, як справедливість, чесність,совість, гідність, лояльність, чуйність, відповідальність, професіоналізм.

Професійна етика публічного службовця визначає певний тип взаємовідносин службовців і відіграє достатньо значиму роль у забезпеченні шанобливого ставлення публічного службовця до інших осіб.

Професійна етика публічного службовця є частиною його правового статусу і дотриман­ня професійної етики є для нього одним із службових завдань.

Існує два основні способи правового регулювання через прийняття підзаконних нормативно-правових актів та прийняття законів.

Врегулювання питань професійної етики відомчим актом в правотворчому процесі спо­стерігається нечасто, але саме такий підхід був використаний для регулювання цих питань сьогодні в Україні. Спеціальним правовим актом, який встановлює основні вимоги до етики працівників органів державної служби в Україні, є Загальні правила поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби від 04.08.2010 N 214 Загальні правила поведінки державного службовця мають обмежену сферу застосування, вони не поширюються на усіх публічних службовців,а самі правила поведінки визначені надто узагальнено. Відтак, основи публічної служби, у тому числі й вимоги професійної етики публічних службовців, мають визначатися виключно на рівні закону.

Серед правових засобів регулювання основних засад професійної етики публічних служ­бовців в Україні є загальний і спеціальні. До загальних — належать Закон України “Про дер­жавну службу” А спеціальними законами є ті, які регулюють окремі види публічно-службових відносин, зокрема державної податкової служби, державної прикордонної служби, дипломатичної служби і т.п. Такі акти враховують специфіку виконуваних державними службовцями завдань і функцій, що вимагають дотримання певного типу поведінки — професійної етики.

Чинне національне законодавство згадує про необхідність дотримуватися етики пове­дінки на державниій службі. Наприклад, правову основу етичних засад поведінки держав­них службовців становить положення статті 5 Закону України “Про державну службу”: “Етика поведінки державного службовця”. Це стало першою спробою законодавчого регулювання відносин професійної етики на публічній службі. Відповідно до цього державний службовець повинен:

• сумлінно виконувати свої службові обов’язки;

• шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;

• не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.