50. Корекційно-виховні завдання у спец. Днз для дітей-логопатів

Корекційні завдання, поставлені перед вихователем логопедичної групи

1. Постійне удосконалення артикуляційної, дрібної і загальної моторики.

2. Закріплення вимови поставлених логопедом звуків в мовленні.

3. Збагачення, удосконалення та активізація відпрацьованої лексики у відповідності до лексичних тем програми

4. Вправи в правильному використанні сформованих граматичних категорій.

5. Розвиток уваги, пам’яті, логічного мислення в іграх та вправах на мовленнєвому матеріалі.

6. Формування зв’язного мовлення.

7. Закріплення формуючихся навиків звуко-складового аналізу та синтезу.

51. Ігротерапія як один з найважливіших засобів корекційної роботи з дітьми з порушенями мовлення

Ігротерапія - вільна або керована гра, яка терапевтично впливає на дитину.

Іграшки – це спеціальні предмети призначені для гри, у яких в узагальненій формі представлені типові властивості предмета.

Ігрова терапія (за Г. Лендрєт) – динамічна система міжособистісних стосунків між дитиною та терапевтом. При цьому дорослий, ознайомлений із процедурою ігрової терапії, забезпечує дитину ігровим матеріалом, сприяє тому, щоб дитина якомога повніше виразила та дослідила власне Я (почуття, вчинки, думки…) за допомогою гри. [ 48]

Ігрова терапія – метод психотерапевтичного впливу на дітей та дорослих з використанням гри. В основі різних методик, що описуються цим визначенням, лежить визнання того, що гра сильно впливає на розвиток особистості. У сучасній психокорекції дорослих гра використовується у груповій психотерапії та соціально орієнтованих тренінгах, як окремі вправи, завдання на невербальну комунікацію, розігрування різних ситуацій. Гра сприяє створенню близьких відносин між учасниками групи, знімає напругу, тривогу, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімає страх соціально значимих переслідувань.

Виділяють ряд правил, дотримання яких є обов’язковим в ігротерапії:

- гра застосовується, як засіб діагностики, корекції і навчання;

- вибір ігрових тем відображає їх значущість для дослідника і інтерес для дитини;

- керівництво грою сприяє розвитку самостійної ініціативи дітей;

- спонтанні і спрямовані ігри – дві взаємодоповнюючі фази єдиного ігрового процесу, в якому головне можливість імпровізації;

- гра не коментується дорослим;

- спрямований вплив дитини здійснюється за допомогою характеру відтворюваних нею і психологом персонажів.

Пісочна терапія – один із методів, який дозволяє розкрити індивідуальність кожної дитини, вирішити її психологічні проблеми, та розвинути можливість усвідомлення своїх бажань і можливостей їх реалізувати.

Пісочна терапія – це лікувальний метод, що активізує психічну енергію і відкривають перед людиною можливість до змін.

У перше пісочну ігротерапію запровадила у 1929 році дитячий психотерапевт М. Ловенфельд у Лондонському Інституті Дитячої психології. Розроблена нею техніка «побудови світу» отримала популярність.

Граючи з піском, малюк може виразити свої емоційні переживання, звільняється від страхів, пережите не завдає йому психічної травми. Завдання пісочної терапії узгоджуються з внутрішнім прагненням дитини до самоактуалізації. Мета такої терапії - не змінювати дитину, не прищеплювати їй якісь спеціальні поведінкові навички, а дати їй можливість бути самою собою, самовиражатися.

У багатьох випадках гра з піском є провідним методом корекційного впливу (як наприклад, при емоційних і поведінкових порушеннях невротичного характеру). В інших випадках це допоміжний засіб, що дає змогу стимулювати дитину, розвинути її сенсомоторні навички, знизити емоційне напруження.

Найсприятливіший для сендплею - саме дошкільний вік. Часто маленькі діти не спроможні передати свої переживання через недостатній розвиток вербального апарату, бідність уявлень чи затримку розвитку. У таких випадках пропонована техніка виявляється вельми корисна .