4. Особливості жанрової системи нової української літератури періоду становлення.

Життя вимагало оновлення літератури, її кардинального повороту до злободенних сусп. проблем. Цьому сприяло все інтенсивніше освоєння тих нових худ. тенденцій, що були пов"язані з подоланням середньовічних стереотипів, розширенням і зміцненням світського начала в тематиці худ. творів. В укр. л-рі вже в сер. 18ст. складається нова жанрова система, відкрито зорієнтована на моделювання характерних сторін, граней живої дійсності. В інтермедіях, вертепній драмі, віршах-ораціях, бурлескних і сатиричних віршах, ліричній поезії , історико-мемуарній балетристиці відбиваються побут і звичаї селянства, хараактерні сусп. взаємини. Нові теми й мотиви дістають нове мовне оформлення творів. У літ. системі просвіт. реалізму, що був основним напрямом цього час, з"явилися нові зразки невідомих доти віршових жанрів-бурлескно-травестійної поеми, сатирично-історичної оди, байки-казки, байки-приказки. На якісно новий р-нь піднеслася драматургія з різновидами комічної опери, історико-етнограф.драми, комедії, водевілю. Виникли зовсім нові для укр. л-ри жанри бурлескно-реалістичного та сентиментально-реалістичного оповідання, гумористично-сатиричної й сентиментально-реалістичної повісті, гумористично-іронічного послання, побутового й історичного нарису.

5. Історико-суспільні умови становлення нової української літератури.

Духовне життя українського народу в останні десятиріччя XIX ст. проходило в складних суспільно-історичних умовах. Українські землі були пошматовані сусідніми державами( Російська імперія, Польща, Австрійська імперія). Російська держава, яка володіла найзначнішою частиною українських земель, уже з середини XVII ст. стала грубо порушувати Переяславську угоду, всіляко обмежувати українську автономію. Восени 1764 р. Катерина II відновила діяльність Малоросійської колегії, президент якої граф П. Румянцев призначається генерал-губернатором Лівобережної України. Так назавжди було ліквідовано Гетьманщину, військовий та територіально-адміністративний устрій.

в 1775 р. російськими військами було підступно зруйновано Запорозьку Січ, а її гетьмана Петра Калнишевського довічно ув'язнено. 1783 р. на Лівобережжі і Слобожанщині царським указом було юридично оформлено кріпосне право поміщиків. На Правобережжі у 1768—1769 pp. розгорнулося могутнє козацько-селянське повстання, відоме під назвою Коліївщина. Цей рух виявив талановитих ватажків — Максима Залізняка, Івана Ґонту, Семена Швачку, Івана Бондаренка та ін. Прославленим керівником антикріпосницького руху на Поділлі став Устим Кармелюк, загони якого наводили жах на панство протягом 10-х — початку 30-х років. начну роль в Україні відіграла діяльність Південного товариства. Його центром був Тульчин на Поділлі. У 1825 р. Південне товариство зливається з Товариством об'єднаних слов'ян, яке діяло в Україні з 1816 р. Зразу ж після придушення у грудні 1825 р. повсталих солдатів у Петербурзі відбулося заворушення Чернігівського полку на Київщині, яке також закінчилося трагічно. З кінця 30-х років на визвольну боротьбу проти самодержавства піднімається нове покоління революціонерів, починає розгортатися рух різночинців. Зрозуміло, що перебіг усіх цих подій, суспільні настрої епохи більшою чи меншою мірою визначали характерні тенденції українського літературного процесу, відбивалися в художній творчості.