Охарактеризуйте життєвий цикл інформаційної системи. Моделі життєвого циклу інформаційної системи. Переваги і недоліки моделей життєвого циклу інформаційної системи.

Життєвий цикл інформаційної системи - період часу, який починається з моменту прийняття рішення про необхідність створення інформаційної системи і закінчується в момент її повного вилучення з експлуатації

Згідно з методологією, пропонованої Rational Software, життєвий цикл інформаційної системи поділяється на чотири стадії.

1. Початкова стадія

На початковій стадії встановлюється область застосування системи і визначаються граничні умови. Для цього необхідно ідентифікувати всі зовнішні об'єкти, з якими повинна взаємодіяти розробляється система, і визначити характер цієї взаємодії на високому рівні.

2) Стадія уточнення

На стадії уточнення проводиться аналіз прикладної області, розробляється архітектурна основа інформаційної системи. У кінці стадії уточнення проводиться аналіз архітектурних рішень і способів усунення головних факторів ризику у проекті.

3) Стадія конструювання

На стадії конструювання розробляється закінчений виріб, готове до передачі користувачеві.

По закінченні цієї стадії визначається працездатність розробленого програмного забезпечення.

4) Стадія передачі в експлуатацію

На стадії передачі в експлуатацію розроблене програмне забезпечення передається користувачам..У кінці стадії передачі в експлуатацію необхідно визначити, досягнуті цілі розробки чи ні.

Можна виділити наступні позитивні сторони застосування каскадного підходу:

на кожному етапі формується закінчений набір проектної документації, яка відповідає критеріям повноти і узгодженості;

етапи робіт, які виконуються в логічній послідовності, дозволяють планувати строки

завершення усіх робіт і відповідні відшкодування

Ніяких переробок

Зрозуміла модель

Мінуси каскадної моделі:

Необхідний перфекціонізм на кожному етапі.

Важко вносити зміни (якщо взагалі можливо)

Надлишкове проектування

Реальний процес створення системи ніколи повністю не укладається в таку жорстку схему, постійно виникають потреби в повертанні до попередніх етапів і уточненні або перегляді раніше прийнятих рішень.

Спіральна модель:

Спіральна модель ЖЦ була запропонована для подолання перелічених проблем. На етапах аналізу і проектування реалізація технічних рішень і ступінь задоволення потреб замовника перевіряється шляхом створення прототипів. Кожен виток спіралі відповідає створенню працездатного фрагмента або версії системи. Це дозволяє уточнити вимоги, цілі і характеристики проекту, визначити якість розробки, спланувати роботи наступного витка спіралі. Таким чином поглиблюються і послідовно конкретизуються деталі проекту і в результаті вибирається обґрунтований варіант, який задовольняє дійсним вимогам замовника та доводиться до реалізації.

Основна проблема спірального циклу - визначення моменту переходу на наступний етап. Для її рішення вводяться тимчасові обмеження на кожен з етапів життєвого циклу, і перехід здійснюється відповідно до плану, навіть якщо не вся запланована робота закінчена. Планування виробляється на основі статистичних даних, отриманих у попередніх проектах, та особистого досвіду розробників

.