18. Економічна теорія про місце людини в суспільному виробництві

Людина як головний фактор виробництва є носієм виробничих і всіх суспільних відносин. Продуктивні сили і виробничі відносини постійно змінюються, розвиваються. Відповідно змінюється й місце людини в процесі виробництва, особливо в умовах сучасного науково-технічного прогресу, її роль у сучасному суспільному виробництві не знижується, а незмірне зростає. Адже саме діяльність людини визначає розвиток науки й техніки, вдосконалення виробництва, суспільного життя в цілому.

Людина є головним елементом продуктивних сил і суб'єктом виробничих відносин. Щоб полегшити свою працю і підвищити її продуктивність, людина створює нові засоби виробництва, що зумовлює вдосконалення організації праці, а отже, і виробничих відносин. В свою чергу, виробничі відносини активно впливають на діяльність людини, на її розвиток, породжують в неї заінтересованість у вдосконаленні та ефективному використанні засобів виробництва.

Відповідно до змін у техніці і технології виробництва вдосконалюється система підготовки кадрів, розгортається їх підготовка за новими науково-технічними напрямами. Відповідно відбуваються стрибкоподібні зміни у галузі народної освіти та культури.

Управління підготовкою кадрів з урахуванням перспектив розвитку виробництва дає змогу в найкоротші історичні строки розв'язати надзвичайно складні проблеми науково-технічного, економічного і соціального прогресу, вдосконалення матеріально-речових факторів виробництва та піднесення якості особистого фактора.

Виробництво підпорядковане споживанню, без якого воно втрачає сенс. Тому споживання людини, задоволення її потреб, розвиток її фізичних і розумових здібностей - це кінцева мета будь-якого суспільного виробництва, незалежно від ного суспільної форми.

Отже, розглядаючи місце людини в системі виробництва, перш за все треба мати на увазі, що вона є фактором виробництва і його основною продуктивною силою. Без людини, людського фактора виробництво неможливе. Саме людина оживляє речові фактори виробництва, приводить їх у рух. По-друге, людина є творцем більшості відтворюваних засобів виробництва, таких як машини, сировина, інструменти, споруди, будівлі тощо. По-третє, людина організовує виробництво матеріальних благ і послуг відповідно до своїх потреб, тобто забезпечує цілеспрямоване функціонування всієї системи продуктивних сил суспільства.

19. Формаційний та цивілізаційний підходи до пізнання процесів суспільного розвитку.

Формаційний підхід. Суть його полягає в тому, що про­дуктивні сили суспільства у сукупності з виробничими від­носинами становлять певний спосіб виробництва, а спосіб виробництва у поєднанні з політичною надбудовою суспіль­ства формують суспільно-економічну формацію.

Суспільно-економічна формація - історичний тип с-ва, в якому певному способу виробництва матеріальних благ відповідає властива йому надбудова, що реалізується в конкретних формах політики, ідеології, науки, права.

Формаційний підхід передбачає, що розвиток людсько­го суспільства відбувається як послідовна зміна суспільно-економічних формацій: первіснообщинна; рабовласницька; феодальна; капіталістична; комуністична.

Комуністична формація є вищим щаблем історичної драбини, ідеалом, до якого прагне будь-яке суспільство.

Принципи формаційного підходу:

- вирішальна роль у суспільному розвитку належить про­цесу виробництва;

- рушійною силою розвитку є протиріччя між продук­тивними силами й виробничими відносинами;

- наявність класової боротьби.

Суть цивілізаційного підходу по­лягає в ідеї існування загальних закономірностей діяльності і розвитку людини як індивіда та як члена суспільства. Ос­новою поділу суспільства згідно з даним підходом є: людські потреби; діяльність людей; створені ними цінності.

Цивілізація - історично конкретний стан суспільства, який характеризується досягнутим рівнем продуктивних сил, особливою формою виробництва і відповідною духовною культурою.

Принципи цивілізаційного підходу:

- допускається багатоваріантність періодизації в залеж­ності від різних критеріальних ознак;

- перехід до наступного щабля розвитку відбувається ево­люційним шляхом завдяки якісному вдосконаленню продук­тивних сил і людини як особистості;

- відсутність класового підходу;

- пріоритетність людського чинника в розвитку цивілізації;

- основним критерієм прогресивності суспільного устрою є повнота задоволення людських потреб і раціоналізація їх структури.