69. До основних видів іонізуючого випромінювання відносять:

1) Корпускулярне випромінювання — потік частинок, що утворюються при ядерних перетвореннях

2) Фотонне випромінювання — потік електромагнітних коливань високих і надзвичайно високих енергій, що рухаються зі швидкістю світла (у вакуумі близько 300 000 км/с) (гамма, рентгенівські та ультрафіолетові промені):

70. Скільки виділяють доз іонізуючого випромінювання:

1. Експозиційна доза характеризує іонізуючу спроможність випромінювання у повітрі. Одиницею вимірювання експозиційної дози є кулон на 1 кг (Кл/кг).

2. Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опромінюваної речовини. Вимірюється в греях(1 Гр=1 Дж/кг) або в позасистемних одиницях радах (1 Гр=100 рад).

3. Еквівалентна доза визначає біологічний вплив різних видів іонізуючого випромінювання на організм людини та служить для оцінки радіаційної небезпеки цих видів випромінювань.

71. Які особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини:

1) органи чуття не реагують на іонізуюче випромінювання;

2) висока руйнівна ефективність поглинутої енергії випромінювання — навіть дуже мала його кількість може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі;

3) наявність прихованого (інкубаційного) періоду проявлення впливу іонізуючого випромінювання (період уявного благополуччя). Він може бути досить довгим при опроміненнях у малих дозах, але скорочуватись зі збільшенням дози;

4) вплив малих дози іонізуючого випромінювання може підсумовуватись чи накопичуватись в організмі (кумулятивний ефект);

5) вплив опромінювання може проявлятися безпосередньо на живому організмі у вигляді миттєвих уражень (соматичний ефект) або через деякий час у вигляді різноманітних захворювань (соматично-стохастичний ефект);

6) іонізуюче випромінювання негативно вливає не лише на дану людину, а й на її майбутніх нащадків (генетичний ефект);

7) ступінь впливу іонізуючого випромінювання залежить від індивідуальних особливостей організму людини;

8) при одній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу;

9) наслідки опромінення істотно залежать від його дози та частоти. Одноразова дія іонізуючого випромінювання великої дози викликає більші зміни в організмі людини, ніж його фракціонована дія;

10) різні органи організму людини мають різну чутливість до випромінювання.

72. Скільки виділяють основних форм (ступенів) променевої хвороби:

1) І ступеня (легкого) — при сумарній дозі опромінення 100...200 рад. Прихований період 2...3 тижні. Після цього виникає слабкість, головний біль, порушення сну і апетиту, нудота, блювання, зменшення лейкоцитів в крові;

2) ІІ степеня (середньої важкості) — при сумарній дозі опромінення 200...400 рад. Прихований період близько 1 тижня. Симптоми: посилена слабкість, сильний головний біль, порушення сну та апетиту, розлад органів травлення, часте блювання, порушення в діяльності серцево-судинної та нервової систем, зміна обміну речовин і складу крові (кількість лейкоцитів зменшується на половину від норми), з’являються підшкірні крововиливи. Смертьнастає у 20 % випадків через 2...6 тижнів після опромінення;

3) ІІІ ступеня (важкого) — при сумарній дозі опромінення 400...600 рад. Прихований період до декількох діб. Симптоми: значні порушення функцій організму, в тому числі діяльності центральної нервової системи і статевих залоз, сильні блювота, пронос, нестерпний головний біль, втрата свідомості, різке збудження, крововиливи в шкіру та слизові оболонки, випадання волосся, різко зменшується кількість лейкоцитів. Смертність — до 50 % протягом 1 місяця;

4) ІV ступеня (вкрай важка форма) — при сумарній дозі понад 600 рад

73. Скільки виділяють категорій людей, які можуть зазнати опромінення:

1. категорія А — персонал, який безпосередньо працює з радіоактивними речовинами (НРБ — до 5 бер/рік);

2. категорія Б — особи, що безпосередньо не працюють із радіоактивними речовинами, але за умови розміщення їх на робочих місцях або місцях проживання можуть потрапити під дію опромінення (НРБ — до 0,5 бер/рік);

3. категорія В — інше населення країни (НРБ — до 0,2 бер/рік).

74. Захист працівника від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання досягається шляхом:

1) зниження потужності джерела випромінювання до мінімально необхідної величини (захист кількістю);

2) збільшення відстані між джерелом випромінювання та працівником (захист відстанню);

3) зменшення тривалості роботи в зоні випромінювання (захист часом);

4) встановлення між джерелом випромінювання та працівником захисного екрана (захист екраном).

75. Захист працівника від негативного впливу джерела зовнішнього іонізуючого випромінювання досягається шляхом:

1) зниження потужності джерела випромінювання до мінімально необхідної величини (захист кількістю);

2) збільшення відстані між джерелом випромінювання та працівником (захист відстанню);

3) зменшення тривалості роботи в зоні випромінювання (захист часом);

4) встановлення між джерелом випромінювання та працівником захисного екрана (захист екраном).

76. До лікувально-профілактичних заходів захисту від іонізуючого випромінювання належать:

До лікувально-профілактичних заходів захисту від іонізуючого випромінювання належать: попередній та періодичні медогляди осіб, які працюють з радіоактивними речовинами; встановлення раціональних режимів праці та відпочинку; використання радіопротекторів — хімічних речовин, що підвищують стійкість організму до іонізуючого опромінення.

77. Шумом називається сукупність звуків, що заважають нормальній життєдіяльності людини і мають частоту коливань в діапазоні: 350...1000 Гц

78. Інфразвуком називаються звукові коливання з частотою: яка не перевищує 20 Гц.