10. Лістеріоз

(Лат., англ. - Listeriosis) - зоонозна хвороба тварин і людини, що характеризується ураженням центральної нервової системи, септичними явищами, абортами, маститами або протікає у формі безсимптомного носійства.інфекційне захворювання, викликане патогенними видами лістерій (Listeria). Шлях збудників до організму пролягає через слизові травного тракту, органів дихання, очей, статевих органів, шкіру та через плаценту вагітної. Через кров та лімфу вони проникають у ретикулоендотеліальну систему (печінка, селезінка, лімфатичні вузли), ЦНС, нирки тощо, де відбувається їхнє розмноження з утворенням гранульом, які містять ретикулярні, моноцитарні клітини, клітинний детрит, змінені поліморфно-ядерні лейкоцити. В подальшому утворюються некротичні вогнища з можливим рубцюванням. На шкірі з'являються дрібні висипання (розеоли та папули), на слизовій рота, глотки, стравоходу часто бувають висипання у вигляді невеликих сірувато-білих гранульом. Відмічаються лихоманка, розлади дихання, напади ціанозу, тахікардія. У легенях - явища пневмонії. Збільшені печінка, селезінка. Загальний стан нагадує сепсис. У крові лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво. При ураженні нервової системи клініка нагадує картину гнійного менінгіту. Хворих на лістеріоз (особливо вагітних) госпіталізують та призначають антибактеріальну терапію.

11. Міксоматоз кролів-

це вірусна гостра контагіозна хвороба, яка характеризується серозно-гнійним кон'юнктивітом, ринітом, появою драглеподібних набряків і вузликів у ділянці голови, спини, ануса, зовнішніх статевих органів. Джерелом збудника міксоматозу є хворі і перехворілі кролі, які виділяють вірус з витоками з носа і очей. У хворих тварин вірус знаходиться в крові, шкірі, підшкірних набряках і паренхіматозних органах. Провідне значення в розповсюдженні збудника міксоматозу в природі мають такі кровосисні комахи, як комарі й москіти, а також ектопаразити - воші, блохи, кліщі. Після первинного розмноження, переважно в слизових оболонках ротової і носової порожнин, вірус проникає лімфоїдним шляхом у регіонарні лімфатичні вузли, де через 48 год починається друга стадія його розмноження. При цьому порушується проникність капілярів, виникають набряки. Найбільшу кількість вірусу виявляють у міксомах, потім у лімфатичних вузлах, легенях, селезінці і крові, у всіх внутрішніх органах і шкірних ураженнях хворих та перехворілих кролів.  Для специфічної профілактики міксоматозу за кордоном застосовують два типи вакцин: гетерологічну, отриману з вірусу фіброми Шоупа, і гомологічну, одержану з атенуйованого штаму вірусу міксоми. Для профілактики і лікування міксоматозу в кількох господарствах кролівників-любителів Володарського і Білоцерківського району. Було помічено, що при розвитку клінічних ознак хвороби одужання наставало повільно (протягом 15-30 днів). При застосуванні чорнобривців на початку захворювання розвиток міксоматозних уражень припинявся, а тварини одужували на 5-12-й день.

12. Сказ (водобоязнь,гідрофобія)

гостре вірусне інфекційне захворювання людини і теплокровних тварин, яке виявляється в специфічному ураженні центральної нервової системи, що у людей та більшості вищих тварин закінчується смертельно. Зараження відбувається через слину хворої на сказ тварини при укусі або ослиненні ушкодженої шкіри.Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці — 41,4%) чи домашніх тварин (коти — 21,8%, собаки — 15,3%), а такожсільськогосподарських тварин (20,2%).Інкубаційний період сказу триває досить довго — у середньому 1—3 місяці (хоча може тривати й до року), і перші ознаки хвороби виникають пізно, коли у мозку вже відбулися руйнівні процеси (набряк, крововилив, деградація нервових клітин), що робить лікування практично неможливим (зафіксовано лише три науково підтверджені випадки одужання після прояву симптомів). Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки, насамперед, втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і вдень з'являються унаселених пунктах, нападають на людей і тварин. З метою попередження сказу ветеринарною службою ведеться боротьба зі сказом серед собак, знищення бродячих тварин, профілактична вакцинація свійських тварин. Головним заходом боротьби проти сказу є профілактика (знищення хворих на сказ тварин, профілактичне щеплення). Профілактичну вакцину проти сказу запропонував Луї Пастер