- •Обмін речовин
- •Поняття про метаболізм.
- •1. Енергетичний обмін
- •2. Конструктивний обмін.
- •Піровиноградна кислота Аланін
- •Янтарна, яблучна та фумарова кислоти Аспарагінова кислота
- •Взаємозв'язок окремих ланок обміну речовин
- •Типи фосфорилювання.
- •1. Фотофосфорилювання. Фотосинтез.
- •Способи живлення організмів
- •Шляхи утворення атф.
- •Етапи фотосинтезу.
- •Фотофосфорилювання
- •2. Окислювальне фосфорилювання.
- •Дихальний ланцюг
- •Шляхи утворення атф за відсутності кисню.
- •3. Субстратне фосфорилювання.
- •Перетворення вуглеводів
- •Анаеробний розклад вуглеводів
- •Включення інших вуглеводів в процес гліколізу
- •Зброджувані і незброджувані природні сполуки
- •Типи бродіння
- •Гетероферментативне молочнокисле бродіння пропіоновокисле бродіння і пропіоновокислі бактерії
- •Маслянокисле і ацетоно-бутилове бродіння.
- •Маслянокисле бродіння спиртове бродіння
- •Глюкоза
- •2 Оцтовий альдегід
- •2 Етиловий спирт
- •Спиртове бродіння Аеробний розклад вуглеводів
- •Цикл кребса
- •Енергетичний ефект повного розщеплення глюкози
- •Фосфоглюконатний шлях розщеплення глюкози
- •Біосинтез вуглеводів
- •1. Утворення глюкози з пірувату.
Енергетичний ефект повного розщеплення глюкози
1 – 2. 2 молекули АТФ, що утворюються при аеробному гліколізі та 6 молекул АТФ, що синтезуються за рахунок окислення 2 молекул НАДН2, які утворюються при окисленні 2 молекул гліцеральдегід-3-фосфату в дегідрогеназній реакції гліколізу.
3. 2 молекули НАДН2 (6 молекули АТФ) утворюється при окислювальному декарбоксилюванні пірувату в ацетил-СоА.
4. Цикл Кребса: синтезується також 2 молекули ГТФ (субстратне фосфорилювання), що рівносильне 2 молекулам АТФ.
5. Атоми водню переносяться трьома молекулами НАДН2 на систему транспорту електронів; при цьому утворюються 2 х 3 х 3 молекули АТФ (в процесі окислювального фосфорилювання), а всього – 18 молекул АТФ.
6. Атоми водню також переносяться через ФАДН2 в систему транспорту електронів – в результаті утворюються 2 х 2 молекули АТФ = 4 АТФ.
Тому при повному розщепленні 1 молекули глюкози утворюється 38 молекул АТФ. При чому 2 молекули дає гліколіз, 2 – цикл Кребса, 34 – дихальний ланцюг.
2 АТФ (з аеробного гліколізу)
2 НАДН2 (з аеробного гліколізу)= 2 х 3 АТФ = 6 АТФ (дихальний ланцюг).
2 НАДН2 (з окислювального декарбоксилювання пірувату) = 2 х 3 АТФ = 6 АТФ (дихальний ланцюг).
2 ГТФ = 2 АТФ (з циклу Кребса)
2 х 3 НАДН2 (з циклу Кребса)= 2 х 3 х 3 АТФ = 18 АТФ (дихальний ланцюг)
2 х ФАДН2 (з циклу Кребса)= 2 х 2 АТФ = 4 АТФ (дихальний ланцюг)
Всього 38 АТФ
Окрім вище перерахованих, існують інші шляхи розпаду вуглеводів. До них належать пентозний, гліоксилатний цикли.
Фосфоглюконатний шлях розщеплення глюкози
Поряд з циклом трикарбонових кислот у багатьох клітинах існує й інший шлях розщеплення глюкози, що одержав назву фосфоглюконатного тому, що першою реакцією є окислення глюкозо-6-фосфату до 6-фосфоглюконату. Він відомий в літературі ще як пентозофосфатний цикл (апотомічний) або пентозофосфатний шунт.
Фосфоглюконатний шлях окислення глюкози не головний. Його основне призначення в основному полягав в тому, щоб регенерувати у цитоплазмі відновлювач у формі НАДФ∙Н2, що використовується при синтезі жирних кислот і стероїдів.
Друга функція цього шляху полягає в тому, що в ньому синтезуються пентози, особливо D-рибоза, яка необхідна для синтезу нуклеїнових кислот.
Третя основна функція — участь в утворенні глюкози з СО2 в темновій фазі фотосинтезу. Усі реакції фосфоглюконатного шляху розщеплення глюкози проходять у розчинній частині цитоплазми тваринних клітин.
У ссавців активність пентозного циклу відносно висока у печінці, серці, надниркових залозах, ембріональній тканині. Пентозний шлях активно реалізується в еритроцитах людини. Існує група спадкових хвороб людини, при яких активність деяких ферментів цього шляху знижена або взагалі відсутня. У таких хворих спостерігається гемоліз – руйнування еритроцитів з виділенням з них гемоглобіну, що веде до розвитку анемії. Стан різко погіршується під впливом деяких ліків (протималярійних препаратів). В Африці та Азії від цих хвороб страждають мільйони людей.
Перша реакція полягає в тому, що глюкозо-6-фосфат, який утворився внаслідок фосфоролізу глікогену або фосфорилювання глюкози, під дією ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази втрачає два атоми водню і перетворюється на 6-фосфоглюконолактон:
Цей фермент використовує акцептор електронів тільки НАДФ. Він каталізує реакцію дегідрогенізації першого вуглецевого атома піранозної форми глюкозо-6-фосфату з утворенням 6-фосфоглюконо-δ-лактону. Остання сполука нестабільна і спонтанно гідролізується до вільної кислоти.
На наступній стадії 6-фосфоглюконат декарбоксилюється окислювальним шляхом за участю ферменту 6-фосфоглюконатдегідрогенази, внаслідок чого утворюється кетопентоза-D-рибулозо-5-фосфат. Ця реакція супроводжується утворенням ще однієї молекули НАДФ∙Н. Під дією ферменту фосфопентозоепімерази D-рибулозо-5-фосфат оборотньо перетворюється в свій 3-епімер – D-ксилулозо-5-фосфат.
За участю ферменту фосфопентоізомерази D-рибулозо-5-фосфат здатний перетворюватися на свій альдоізомер — D-рибозо-5-фосфат, який може бути використаний для синтезу нуклеотидів, що містять у своєму cкладі пентози і РНК.
За певних умов фосфоглюконатний шлях може завершитися і тоді сумарне рівняння реакції буде такеї
Глюкозо-6-фосфат + 2НАД+ <=> D-рибозо-5-фосфат + СО2 + 2НАДФ∙Н +2Н+
Наслідком цих реакцій є утворення НАДФ∙Н, що використовується для процесів відновлювального біосинтезу в цитоплазмі, і D-рибози, яка є попередником при біосинтезі нуклеотидів.
Однак за певних умов фосфоглюконатний шлях включає ще кілька реакцій завдяки наявності двох додаткових ферментів — транскетолази і трансальдолази, що каталізують перетворення ізомерних пентозо-5-фосфатів. Транскетолаза має в своєму складі кофермент – тіамінпірофосфат (ТПФ) і обумовлює перенесення глікоальдегідної групи (СН2ОН–СО–) від D-ксилулозо-5-фосфату до D-рибозо-5-фосфату.
В транскетолазній реакції ТПФ виконує роль проміжного переносника глікольальдегідної групи (подібно до ацетальдегідного похідного в піруватдегідрогеназній реакції), яка приєднується до молекули акцептора — D-рибулозо-5-фосфату. Внаслідок цієї реакції утворюється семивуглецевий кетомоносахарид – D-седогептулозо-7-фосфат і тривуглецевий моносахарид – D-гліцеральдегід-3-фосфат. D-Гліцеральдегід-3-фосфат може окислюватися далі, вступаючи в реакції гліколізу.
У трансальдолазній реакції відбувається перенесення діоксиацетонової групи, що має в своєму складі 1-, 2- і 3-й вуглецеві атоми седогептулозо-7-фосфату, до D-гліцеральдегід-3-фосфату, який при цьому перетворюється у шестивуглецевий моносахарид – D-фруктозо-6-фосфат.
Другим продуктом реакції є чотирьохвуглецевий моносахарид – еритрозо-4-фосфат.
Ця реакція подібна до реакції, що каталізується альдолазою в гліколізі, але трансальдолаза не вступав в реакцію з вільним діоксиацетоном або діоксиацетонфосфатом і не каталізує реакції їх утворення. Оскільки один із продуктів трансальдолазної реакції (фруктозо-6-фосфат) одночасно є проміжним продуктом гліколізу, тому ця реакція є другим місцем перехрещення гліколітичного і фосфоглюконатного шляхів.
Важливе значення ферментів фосфоглюконатного шляху полягає в тому, що вони разом з ферментами гліколізу створюють умови для взаємоперетворень трьох-, чотирьох-, п'яти-, шести- і семивуглецевих моносахаридів шляхом оборотного перенесення дво- або тривуглецевих фрагментів (глікоальдегідних або діоксіацетонових груп).
Прикладом цього є реакція, що каталізується транскетолазою, де два проміжних продукти фосфоглюконатного шляху перетворюються в проміжні продукти гліколізу.
Отже, глюкозофосфатний шлях є місцем перехрещення метаболічних шляхів, де утворюється значна кількість різних продуктів обміну речовин. Ферментами фосфоглюконатного шляху може здійснюватися повне окислення глюкозо-6-фосфату до СО2 за таким рівнянням:
Глюкозо-6-фосфат + 12НАДФ+ –> 6СО2 + 12НАДФ∙Н + 12Н+ + Рн.
Однак найбільш ймовірно, що фосфоглюконатний шлях на одному з етапів переходить у гліколітичний. Тому фосфоглюконатний шлях або зливається з гліколітичним, або функціонує як самостійний, і тоді окислення глюкозо-6-фосфату проходить за цим шляхом.
