4) Ідеальний набір рис що, необхідні жінці-політику.

За результатами ряду соціологічних опитувань, проведених вітчизняними дослідниками, виборці хочуть бачити в жінці, яка вступає на шлях політичної боротьби, певні навички і якості. Наприклад, О.Ф. Потьомкіна виділяє такі риси, як самодостатність, професіоналізм, вміння спілкуватися з різними людьми, терпимість, гнучкість, доброту, щирість, надійність, почуття гумору, мудрість, оптимізм, бажання постійно самовдосконалюватися, вміння слухати аудиторію[28, с. 74].

Якісний імідж жінки-політика має включати в себе раціонально опрацьовані аспекти: «зовнішність» (одяг, зовнішній вигляд, хода, шкідливі звички, стан здоров'я, темперамент), психологічний (характер, мовні характеристики, морально-етичні особливості, ставлення до чоловіків), професійний (досвід, політичні погляди, компетентність, здібності лідера).

Дослідники політичного іміджу досі не досягли згоди з питання поєднання в іміджі жінки-політика категорій «мужності - жіночності». Одні дослідники, як, наприклад, І. Грабовська, вважають, що свідоме зменшення жіночих характеристик і підкреслення властивостей, які найбільш характерні чоловікам, є помилкою при створенні іміджу жінки-політика[11, с. 54-60]. Саме тому, сучасний імідж жінки-політика більше нагадує похідну від іміджу чоловіка-політика, тільки дещо недопрацьовану, звідси й неефективну. Винятком з правил І. Грабовська вважає тільки Н. Королевську з її чоловічим стилем спілкування, зачіскою і брючним костюмом. Але будь-який інший імідж, побудований за цим зразком, буде сприйматися як штучне наслідування, так як закреслить всякий прояв індивідуальності.

Автор робить висновок, що при створенні свого іміджу жінка-політик не повинна прагнути викорінити гендерні ознаки. «Чим більше ти жінка, тим краще ти політик. Чим яскравіше виражена своєрідність статі, тим успішніше жінка може просуватися в політиці». У зворотному ж випадку, відбувається слідування патріархальній традиції, згідно з якою «жінка визначає себе, таким чином, не в термінах себе, а в термінах іншого, чоловіка».

Навпаки, самовизначення чоловіка часто залежить від його віри в його перевагу над жінками. Сексистська ідеологія тоді проникає до самого самоіміджу жінки і чоловіка. Це визначає «гендерну ідентичність» людей, як чоловічу, так і жіночу, і зміцнює стереотипи, наприклад, домінуючого чоловіка і покірної жінки. Такі стереотипи тиражують українські ЗМІ » [11, с. 59].

У дослідженні І.Синявської показано, що нівелювання статі відбувається за рахунок відмови від жіночності, тобто за рахунок знеособлення її, виведення на периферію[33, с. 111]. Автор вважає, що виразна жіночність відіграє негативну роль для жінки політика саме в її комунікації з електоратом, особливо жіночим. За результатами опитування, проведеного дослідником, серед переваг жінок-кандидатів перед кандидатами чоловіками названа категорія «жіноча привабливість». Роблячи акцент на даній візуальної характеристиці, жінка-політик розраховує на стратегію відносин «жінка-чоловік», тому їй так важко отримати необхідну кількість голосів на виборах, де більшість виборців - жінки. Побудова іміджу на основі виділення жіночої привабливості, І.Синявська вважає помилковим, необхідно більше уваги приділяти стратегії відносин «жінка-жінка», яка залишається неопрацьованою.

На наш погляд, при конструюванні жіночого політичного медіаіміджу повинні враховуватися гендерні ознаки, але акцент повинен робитися не на зовнішній привабливості, а на суто жіночих професійних якостях - більшій чутливості до потреб виборців, схильності до знаходження компромісів, відсутності агресії, демократичності у прийнятті рішень, схильності до колективної роботи. Так як серед мотивів позитивного ставлення виборців до політика, таких як: схожість ідеологічних установок; партійна ідентифікація; загальний погляд на вирішення певних політичних проблем; симпатія до особистості політика; ідентифікація за соціально-демографічними або статусним позиціям; крім особистих симпатій є інші показники, необхідно при конструюванні іміджу звертати більше уваги на них.

Вміле поєднання жіночності і ділових якостей, безумовно, закріпить медіаімідж жінки-політика, допоможе багатогранніше розкрити головні соціальні ролі: домашню, де домінує інститут шлюбу, сім'ї, матері, дружини, доньки; і суспільну, де головний критерій не «жіночий шарм», а професіоналізм.

Взагалі, у сучасній іміджелогії для жінки застосовують такі медіаіміджеві стратегії:

Жінки - «чоловіки». Приклади використання цього іміджу - М. Тетчер - колишній Прем'єр-міністр Великобританії; держсекретар США К. Райс; президент Ліберії Е. Джонсон-Сірліф. Всі іміджеві характеристики будуються на тотальному консерватизмі, які підкріплювалися вдалим веденням професійної діяльності. Жінки- політики, які мають такий імідж, використовують жорсткі способи і методи роботи. При цьому їх відрізняє уміння добре одягатися і виглядати на висоті.

Жінки - «сірі мишки» не мають яскраво вираженого іміджу. Їх відрізняє своєрідність у виборі одягу, яка часто не відповідає займаній посаді і повна відсутність косметики. Імідж жінки - «сірої мишки » мають канцлер Німеччини А. Меркель і президент Фінляндії Т. Галонен.

Жінки - «сексуальні символи» - це найчастіше ідеально одягнені і доглянуті жінки -політики, імідж яких не доповнюється успіхами у політичній діяльності. Прикладами даної іміджевої стратегії є - президент Латвії В. Віке-Фрейберга та екс-депутат італійського парламенту І. Сталлер[16, с. 16]. На наш погляд, подібні стратегії проявляються не тільки в поведінці політичних діячів, але й у специфіці репрезентації їх образу в засобах масової інформації.

Інформаційні технології формування іміджу передбачають врахування фактору соціокультурної диференціації населення, необхідність цього визнається багатьма дослідниками, наприклад, американський філософ арабського походження Джебран Халіль Джебран підкреслює зміну ролі сучасної жінки: «... цивілізація зробила жінку трохи мудрішою, але вона ж збільшила її страждання через чоловічу заздрість. Вчорашня жінка була щасливою дружиною, але сьогоднішня жінка - нещасна домогосподарка. У минулому вона сліпо гуляла при світлі, тепер же вона бреде з розкритими очима, але в темряві. Вона була прекрасна в своєму невігластві, доброчесна у своїй простодушності і сильна в своїй слабкості. Сьогодні вона стала потворна у своїй спокусі, поверхова і безсердечна у своєму знанні. Чи прийде день, коли краса і знання, майстерність і чесність, слабкість тіла і сила духу будуть об'єднані в жінці?»[13].

Найбільш поширеними критеріями відбору політичного лідера можна вважати наступні:

- Професійний (вчителі, лікарі, робітники, студенти та ін.);

- Етнічний і конфесійний; територіальний (міські та сільські жителі);

- Майновий (багаті, бідні, середній клас);

- Демографічний (молодь - пенсіонери, чоловіки-жінки).

Вважається, що представників інтелігенції приваблюють, в першу чергу особистісні якості, рівень освіти, передвиборна програма; робітників - захист їх інтересів, соціальна приналежність кандидата. Для молоді цікаві біографічні дані. Для літніх людей дуже важлива партійна приналежність, а також проживання кандидата в одному з ними районі. Таким чином, при конструюванні іміджу важливо враховувати ті характеристики, які симпатичні виборцям.

Таким чином, кандидат повинен демонструвати не тільки власні якості, а й ті, які відображаються на нього аудиторією. Імідж жінки-політика буде ефективний лише в тому випадку, якщо буде містити риси, які позитивно сприймаються певними адресними групами; сучасні політтехнологи при тиражуванні жіночих політичних образів вкрай рідко враховують критерій соціокультурної стратифікації, що пояснює доволі низьке число дієвих іміджів представниць влади.

Проаналізувавши первинні дані соціологічного опитування «Жінки і проблеми політичного лідерства», що представляє собою перший етап дослідження Гендерного аналізу виборчого законодавства України, національний та міжнародний погляди», можна систематизувати погляди представників електорату на сучасні проблеми жінок у владі[36]:

 Жінки, які реалізували себе в політиці, не представляють інтересів жінок як соціально-демографічної групи, не мають підтримки з боку жіночих організацій, не беруть участь у формуванні політики щодо жінок.

 Програмні документи майже всіх політизованих об'єднань ігнорують існування і важливість рішення «жіночого питання».

Прагнення багатьох сучасних жінок до громадської самореалізації «заблоковане культурними нормами», тому більшість з них не налаштовані робити політичну кар'єру.

 У сучасній політичній сфері практично немає яскравих, виразних жіночих фігур, які могли б гідно представити сегмент «жінка у владі».

Проблема просування позитивного образу жіночої політичної еліти залишається актуальною в сучасному політичному процесі. У поширенні, впровадженні політичного іміджу провідна роль належить засобам масової інформації та комунікації, взаємини політика з мас-медіа повинні стати об'єктом пильної уваги його радників і консультантів. Хороші відносини з «четвертою владою» гарантують, на думку більшості дослідників, перевагу виборців, входження на політичну арену, що так необхідне сьогодні жінкам - кандидатам.

Преса володіє необхідними технологіями для формування дієвих політичних медіаіміджів, які сприяють тому, щоб суспільство сприймало жінку-політика позитивно, але не змінює свою інформаційну політику, створюючи часто деструктивні іміджі жіночої політичної еліти, які зміцнюють існуюче патріархальне сприйняття жінки в суспільстві.

Безперечно, патріархальні стереотипи, що історично склалися в українському суспільстві, які не дозволяють розглядати жінку як представницю влади, досить сильні, але це не означає, що будь-які спроби створення позитивного образу жінки у владі приречені на невдачу. Змінити гендерні стереотипи, міцно укорінених у свідомості українців, безперечно, досить складно, тут необхідна підтримка ряду соціальних інститутів, таких як сім'я, ЗМІ, влада. Але на сьогоднішній день ЗМІ сприймають і зображують жінку як суб'єкт і об'єкт сімейно-побутових, репродуктивних та інтимних стосунків. Це знижує можливість реалізації жінкою свого особистісного потенціалу, в той час як роль жінки в суспільстві істотно змінилася. Який вплив має медіа на імідж жіночої політичної еліти, як вона бере участь у процесі конструювання і тиражування іміджу, відображено в наступному розділі дипломної роботи.