«Ясамприйшовдополітикичерезісторію,ісейшляхвважаюнормальним»

(МихайлоСергійовичГрушевський)

Визначнийнауковець,неперевершенийлітописецьукраїнськоїісторії,громад-ськийіполітичнийдіячна-родився17(29)серпня1866р.вХолмі(нині—Польща).Походиввінздавньої,ві-домоїзXVIIIст.,алебідноїродиниГрушів(пізніше—Грушевських),щопрожива-лавЧигиринськомуповітінаКиївщині.Йогобатько—СергійФедорович—здобуввищудуховнуосвіту,але,неприйнявшиосвячення,вдав-

сядопедагогічноїдіяльності,бувавторомпопулярноговРосіїпідручникаслов’янськоїмови,викладачемгреко-католицькоїгімназіїуХолмі.Мати—ГлафіраЗахарівнаОпокова(Опоцке-вич)—тежбулазродусвящениківнаКиївщині.

Сім’їдовелосячималозмінюватимісцяпомешкання:Кав-каз,Ставрополь,Владикавказ.Відірванийвідукраїнськогоґрунту,юнийМихайлозжадобоюсприймавбудь-щоукраїн-ське:мову,пісню,звичаї.Особливийвпливтутсправиличисленнібатьковіоповідання,яківініззахопленнямслухав.НавчаючисьуТифліськійгімназії,перечитувавусе,щотількиможнабулознайтивмісцевихбібліотеках,проУкраїну.Мріявстатиукраїнськимлітератором,почавписатихудожнітвориідеякізнихнадрукував.Поступовопереваживінтересдоукраїнськоїісторії.

ПідчаснавчаннянафілологічномуфакультетіКиївськогоуніверситету(1886—1890рр.)особливоговпливузазнаввідпрофесораВ.Антоновича.УжестудентомМихайлоГрушев-ськийнелишевидрукувавряднауковихстатей,алейпідготу-вавкількасоліднихвисокопрофесійнихпраць.

Якдоситьзрілийфахівецьбуврекомендованийнаство-рюванукафедруукраїнськоїісторіїЛьвівськогоуніверситету.1894р.захистивмагістерськудисертаціюіпочавчитатилек-ційнікурси,поринувуактивнугромадсько-наукову,організа-ційно-публікаторськуроботу.

Редагував«ЗапискиНауковоготоваристваім.Т.Шевчен-ка»(публікувавунихчисленнівласнінауковірозвідки),аз1897р.очоливісаметовариство,започаткувавокремісеріа-ли—«Джерела(Жерела)доісторіїУкраїни-Руси»,«Етногра-фічнийзбірник»таін.Багатопрацював урізнихархівахРосії,Австро-Угорщини,заснувавАрхеографічнукомісію.

УцейчасдужезблизивсязІ.Я.Франком,з1898р.вониспільноредагували«Літературно-науковийвісник».

Задумавшищевюнацькірокипідготуватифундамен-тальнуісторіюУкраїни,з1897р.почаввидавати«ІсторіюУк-раїни-Руси»(до1906 р.вийшловсвітп’ятьтомів,частинузних (I—III) перероблено нановойвидано вдруге,втомучислінімецькоюмовою).В1904р.видавстислий«Очеркисторииукраинскогонарода»російськоюмовою.

Писавпостійнопубліцистичністаттідляперіодичнихви-даньРосії,намагаючисьпривернутиувагудоукраїнськогопитання,популяризуватиукраїнськуісторію.Деякізнихзгодомувійшлидозбірки«ОсвобождениеРоссиииукраин-скийвопрос».Науковоюігромадсько-політичноюдіяльністюМ.ГрушевськийнаживсобічималоворогівяквРосії,таківАвстро-Угорщині,втомучислі(і,природно,особливо)середполяків.Підтримуючитонародовців,тоїхсуперників,вва-жавсясепаратистом,самостійником.НаНаддніпрянщинумігвтірокиприїжджатиздебільшогонелегально.

З1906р.діяльністьМ.С.ГрушевськогопереноситьсядоКиєва,девідтодівидаєтьсяі«Літературно-науковийвісник»,докожноїкнижкиякогоМихайлоСергійовичвміщувавстаттізукраїнськогожиття,зібраніпотімвокремийтом«Збіжучої

хвилі».Входивдоредакціїщоденника«Рада».В1907р.бувобранимголовоющойноствореногоУкраїнськогонауковоготовариства.

В1911р.двомавиданнямивийшладужесхвальнозу-стрінута«ІлюстрованаісторіяУкраїни».Допочаткуімперіа-лістичноївійнивстигвипуститищетритоми«ІсторіїУкраїни-Руси»,азначнучастинупраціперекластиівидатиокремимивипускамиросійськоюмовою.

В1913р.післячерговихідейнихсуперечокзгалицькимина-ціонал-демократамиМихайлоСергійовичзріксякерівництваіредакторствавНауковомутовариствіім.Т.Шевченка,атакожвирішивоблишитикафедрувЛьвівськомууніверситеті.

ЗдійсненнюновихчисленнихнауковихпроектівуКиєвізашкодилаПершасвітовавійна.ПеребуваючинавідпочинкувКарпатах(Криворівня),МихайлоСергійовичзпочаткомвій-ськовихдійнемігповернутисянідоКиєва,нідоЛьвова.До-велосядобиратисядодомучерезВідень—Італію— Румунію.Проте,колидіставсявсерединілистопада1914р.доКиєва,бувзаарештований.ХочатрусиівКиєві,івЛьвовіжоднихобтяжуючихаргументівнедали,М.Грушевськоговлютому1915р.булопризначенодовисилкиетапомдоСибіру.ПротеклопотаннямипетербурзькихзнайомихзАкадеміїнаук(пе-редусімакадемікаА.Шахматова)місцезасланнябулозміненоспочаткунаСимбірськ,зосені1915 р. —наКазань,арокомпізніше—наМоскву.Перебуваючипіднаглядомполіції,поз-бавленийправпедагогічноїдіяльності,М.Грушевський«від-водивдушу»вінтенсивнійнауковійроботі.Інколищастиловміщуватиістаттідоросійськихгазет,вякихробилисьспро-биборонитиукраїнськусправу,оскількипідчасвійнипосили-лисяшовіністичніатакинаукраїнство,найогодомагання.

ЗасланняперервалаЛютневареволюція.ОбранийзаочноголовоюЦентральноїРади,М.С.ГрушевськийтелеграмоюбуввикликанийдоКиєва,кудийприбув13березня.Щоправда,подорозізМосквийогоспіткалонещастя.Загорівсязалізничнийвагон,вякомуїхавГрушевськийзродиною,іневдалосявря-туватичисленнірукописи,книги,щоїхвізвченийдодому.

ОбранняМихайлаСергійовичаголовоюЦентральноїРадибуло,звичайно,визнанням,передусім,йоговеличезнихнау-

ковихзаслуг,йогобеззастережногоавторитетувколахукраїн-ства.Очевидно,вибірвціломубуввдалим.Розмірковуючирівночерезрікнадсвоїмжиттям,надновітнімиподіями,Ми-хайлоСергійовичнапише:«Ясамприйшовдополітикичерезісторію,ісейшляхвважаюнормальним—тількивінмуситьбутипроведенийвідповідношироко».

Звичайно,цитуєтьсялишепершачастинанаведеноїдумки,хочнеменшзнаменна,вартауваги,практичногозастосуван-няідругаїїчастинаякдоситьповчальнийвисновок—уроквидатноговченого,мислителя,щозволіобставинзмушенийбувстатибілядержавного,політичногокермакораблявроз-бурханомуокеаніреволюції.

Напочатку1917р.крупних,беззастережновпливовихособистостей-проводирівукраїнськийрухщеневисунув.Можнастверджувати,щоЛютневареволюціязахопилайоголідерівзначноюміроюзненацька.Незважаючинаясністьстратегічної,кінцевоїметицьогоруху,йогокерівникинемалискільки-небудьчіткихорієнтирівнанайближчуперспективу,неоформиливконкретнуполітикулозунги,своїчерговікро-ки.Длятеоретичногообґрунтуваннятогочасного,нагальногополітичногокурсуМ.С.Грушевськийбув,мабуть,порівнянонайбільшепідготовленим.

Ґрунтовнезнаннянимісторіїукраїнськогонароду,йогостановища,проблем,йогоінтересів,вражаючапрацездат-ність,якііншівидатніпотенційнінауковіможливості,явновирізнялиМихайлаСергійовичасередкогортитогочаснихдіячів,здійнятихнагребіньпотужноюреволюційноюхви-лею.ІякщодонедоліківкерівництваЦентральноїРадимож-навіднестивідсутністьдостатньогополітичногодосвідуйогоголови,бракбажаноїполітичноїволі,належноїнастирливості,цілеспрямованості,сміливості,послідовності,здатностідополітичнихманевруваньінавітьшахрайства(цезавждибулопевноюміроювластивопрофесійнимполітикам),анатомістьявлялись,якбагатьомздавалось,надмірніінтелігентністьіакадемізм,то,певно,перевершитиМ.Грушевськогояктеоре-тикаУкраїнськоїреволюціїнаврядчикомубулодано.Томузовсімневмотивованими,несправедливимислідвизнатипіз-нішізакидидекогозйогоколег,яківважали,щозамістьтого,

щобякомогашвидшеохоплюватисправиЦентральноїРадитанаціїінароджуваноїдержавності,професор-академістбез-посередньонавідповіднихзасіданняхпописувавброшурки,здійснювавкоректуруверстокіт.п.

Важковзагалінатерезахісторіївизначити,щобулодляУкраїнськоїреволюціїважливіше,ефективніше.Протенезапе-речнеодне:написаніпрофесоромМ.Грушевськимтвористалимогутньоюідейноюзброєю,запліднилиукраїнськийрухкон-кретноюпрограмою,лозунгамиборотьбивреволюції,сталистрижнем,каркасомконцепціїУкраїнськоїреволюції.

Міжтим,самМихайлоСергійовичвавтобіографічнихспробахдужескромнооцінюваввласнурольутогочаснихподіях.«ПробувяголовоюЦентральноїРадитринадцятьмі-сяців,докінцяїїіснування.Тяжкеівідповідальне булоцеста-новище.Ворогиукраїнства,якіідавнішепекломнаменедиха-ли,всвоїм засліпленню,вважалименеіавторомукраїнськогорухуівинахідникомукраїнськоїмови,теперособливовсілинаменесвоїмилайкамиіпогрозами.Анайтяжчеставало,колинебулозгодийміжсвоїми—атакмусілобутивмірутого,якприходилосявирішуватиріжніпитаннядальшогожиття.Притімже,хочвсякувідповідальністьвалилинамене,вдійсностімавядужеобмеженийвпливітоморальнийтільки:юридичномоярольбулачистоформальна, якголоваЦентральноїРадияпроводивїїзборамитарепрезентувавїїнавні.

Рішалаувсякихсправахбільшість,авсяекзекутивнавластьбулаврукахГен.Секретаріату».

Ниніважко сказати,чомуголоваЦентральної Радивавто-біографічномулистідоканадськихукраїнців,надрукованомувквітні1920р.втижневику«ГолосУкраїни»,такприменшуєсвоюроль,своюполітичнувагувподіях1917р.Дебвінневиступав—уРаді,нарізнихпредставницькихзборах,наз’їздах,намітингах,—йогосприймалиякнайвпливовішогоукраїнськогодіяча.

Підчаспоявиналюдях(натрибуні,наприклад)тапіс-лявиголошенихпромовйомунезмінновлаштовувалигучніовації.І,очевидно,якнайбільшевизначалийогонеперевер-шенийавторитетнетакйогоколишнянауковаслава,вмінняпо-професорськи«тримати»внапрузібудь-якуаудиторіючи

імпозантністьвигляду,якадекватнареакціянапоточніподії,втіленняу виступах,публікаціях,вчинкахінтересівширокогоукраїнськогозагалу.

Йогопозиція,звичайно,визначаласпрямованість,змістсхвалюванихдокументів.

Тому-тозавесьчасіснуванняУкраїнськоїРадижодногоразуневиникалопитаньпроможливістьзаміниМ.С.Грушев-ськогонапостуголови,аВсеукраїнськийконгрес(6—8квіт-ня1917р.)зпросто-такитріумфальноюодностайністюобравйогонацейвисокийпост.МихайловіСергійовичунавітьнедозволилизалишитипосадунавласнебажання.Самвінпроценаписавтак:«Всерпніпопіврічнійроботі,дужеяпросивменезвільнитизтогообов’язку,алеріжніпартіїнастоювалинатім,щомоєуступленєзбентежитьгромадянство,якейтакнепокоїтьсятрудноюситуацією(саметодіросійськийурядна-рушивдоговірзЦ.РадоювсправіУкраїни).Черезтезіставсьівжебільшенепідіймавсьогопитання,щоб«небентежити»людей,хочбувдужезнесилений».

Отож,цілкомвпевненоможнасвідчитипронадзвичайновеликий,майжеабсолютнийвпливМ.ГрушевськогонаЦен-тральнуРаду.Іншаріч,щодляцьогойомуніколинедоводи-лосявдаватисядозастосовуванихпрофесійнимиполітикамивладнихзасобів.

Характерноюі,очевидно,привабливоюособливістюУк-раїнськоїреволюції,зокрема,булоте,щоначоліїїопинилисясправдітворчіінтелігенти,якіздійснювали,такбимовити,

«розумовий»впливнаподії.Інавітьчерезпевнийчас,уріксвогошістдесятиріччя(1926р.),доповнюючисвоюпоперед-нюавтобіографію,МихайлоСергійовичзпритаманноюйомувродженоюскромністюписав:«Чотирнадцятьмісяцівісну-ванняУкр.ЦентральноїРади(березень1917—квітень1918),котроюГрушевськийбуввесьчасголовою,наповнилийогочаспередусімполітичноюроботою,алепоручтоговінписавінабіжучіполітичніпитання,друкуючистатті(спочаткувчас.«НоваРада»,потімв«НароднійВолі»йокреміброшу-ри.(«Хтотакіукраїнціічоговонихочуть?»,«Звідкипішлоукраїнство»,«ВільнаУкраїна»,«Якоїмихочемоавтономіїіфедерації»,«УкраїнськаЦентральнаРадайїїуніверсали».)

Друкувавтакожнауково-популярнірічі(Всесвітняісторія,кн.2і3(цюроботубулорозпочатощевСимбірськуіКа-зані.—В.С.),«ПереяславськаугодаУкраїнизМосквою»)тапередруковувавсвоїдавнішіписанняновимивиданнями.Робивсенетількизоглядунавимогимоменту,алеідлязаробітку,бостративвсііншіджереласвоїхприбутківіживвиключно літературним заробітком,бопраця в Ц.Раді нія-когодоходунедавала».

Можназрозуміти,чомув1926р.,коливжебуврадянськимакадеміком,членомпрезидіїАкадеміїнаукРадянськоїУкраї-ни,МихайлоСергійовичсвідомо«приглушував»питанняпросвоюполітичнудіяльністьу1917—1918рр.,натомістьнаголо-шувавначебтонанауково-публіцистичнійроботі.Однакдлясправиреволюції,дляукраїнськоїсправицяроботабулаажніякнедругорядною.Згаданіброшури,разомзпублікаціямивперіодиці,якразісклалитеоретичнуоснову,сумарнообґрун-тувалиполітичнуконцепціюУкраїнськоїреволюції.

Майжевсізгаданіброшури(обсягїхзвичайноблизькодрукованогоаркуша—16—30сторінок)буловидрукувановдрукарнітовариства«П.Барських»вКиєві.Деяківийшлидвомавиданнями—«Звідкипішлоукраїнствоідочоговонойде»—інавітьтрьома—«Якоїмихочемоавтономіїіфедера-ції»(некажучищепровіденськевидання).Воникоштувалидужедешевоібулинадзвичайнопоширенимив1917р.,малибезперечнийвпливнаформуваннясвітогляду,політичнихпе-реконаньширокихкілукраїнства.

НазваніброшуриМ.С.Грушевськогозовсімнеєбажаннямвченогозайвийразвідточитиперовулюбленійсправі, обнаро-дуватидодатковіпраці(одинздійовихрушіївсамогоіснуваннябудь-якогонауковця).Цепопулярнізаформоювикладуідужеглибокізазмістом,логічноув’язанівчіткусистемувисновки,узагальненнямислителя,якінадаваливідповідьнанайнагаль-нішіпитаннятогочасногожиття,обґрунтовувалинайважливішіорієнтирипоступальногорухуукраїнськогосуспільства.

Найвидатнішийісторикпрагнувякнайшвидшедатипере-січномучитачевівідповідінапитання,вякихмаввільноорієн-туватисякоженукраїнець:проминуленароду,проте,яквінпотрапивузалежністьвідінонаціональнихпоневолювачів,про

природніправаукраїнців,прореальніможливостінаціональ-ногоруху,промеханізмидосягненнястратегічноїмети.

Ідеї,запропонованіголовоюЦентральноїРади,зблиска-вичноюшвидкістюперетворилийогона,безумовно,най-впливовішого,найпопулярнішогодіяча.Цепідтверджува-лосянелишефактамипрактичноодностайногообранняМ.Грушевськогопочеснимголовоютисячнайрізноманітні-шихзібрань—від загальнонаціональних київськихдо не-величкихколективівунайвіддаленішихкуточкахУкраїни.Однакзначноважливішимзаатрибутивнімоментибулоповсюднеіпрактичноодностайнесхваленнярезолюцій,восновіякихлежалисформульованііретельноаргументованівизначнимвченимполітичніположення.Закороткийчасполітичноактивначастинасуспільства—українськіпар-тії,різнігромадськіорганізаціїішироківерствинаселення,щодонихпримикали,згуртувалисьнаоднійполітичнійплатформі,виражаючигаслаМ.Грушевськогояксвоївлас-ні,яквимогивсьогонаціонально-визвольногоруху,всьогонароду.

ЦесталосправжнімторжествомідеологіїУкраїнськоїре-волюції,якане«накидаласьзверху»суспільнійсвідомості,аорганічносполучаласьзнею,оформлялаучіткебаченняперс-пективитінастрої,які визріваливглибинахукраїнськогосус-пільства.Побіжнозауважимо,щотимсамимМ.Грушевськийзробивнадзвичайновагомийвнесокуформуваннявисхіднихпідвалинмодерноїполітичноїнації.

Якщопровестиградаціюполітичнихпріоритетів,щопосталипередукраїнськимпроводомзпочаткомУкраїн-ськоїреволюції,тонапершемісце,позасумнівом,мож-напоставитизавданнярозвиткунаціональноїсвідомостіукраїнства.Аджевпродовжстолітьофіційноюпропаган-доювеликодержавникидомагалисянелишетого,щобізлексиконубуввитісненийтермін«Україна»,«українці»,айтого,щобціліпоколіннянашогонародунеусвідомлювалисвоюналежністьдоосібноїнації,якамалавласнубагатуісторію,мову,культуру,віковітрадиції,втомучислі—удержавотворенні.Іпершніжпідійматитакіпоколіннядомасштабноїцілеспрямованоїдії,довідродженнянаціїувсіх

сферахбуття—економіці,політиці,духовномужитті,слідбулопереконатиїх(цихлюдей)утому,щовонимаютьтакіжправанавсебічнийрозвій,яківсіїхнісусіди,яквзагалівсііншіетноси,щовониможутьпосістигіднемісцесередінших,якінемалиштучнихгальмівнихчинниківусвоємуцивілізаційномупоступі.

УпершиймісяцьперебуваннявУкраїніМихайлоСергійо-вичосновнуувагусконцентрувавнапитанняхзакономірностівибухуукраїнськогорухупісляповаленнясамодержавства,нааналізіпершихйогоконкретнихкроківідокументів,напопу-ляризаціїрішеньВсеукраїнськогоконгресу6—8квітня1917р.,наз’ясуванніпотребнаціональноїроботиворганізаційній,політичнійілітературнійгалузях.Вінвидрукувавциклста-тейугазеті«НоваРада»,якіневдовзізібравуброшуру«ВільнаУкраїна».

УмайбутньомуголоваЦентральноїРадинеразповертавсядопорушенихзпочаткуреволюціїнайважливішихпроблем,пропонуючидонаступнихпублікаційлогічнодібранігрупипитань.

Праця«Хтотакіукраїнціічоговонихочуть»розпочи-наєтьсясловами:«ВінформаційнімбюроЦентральноїУкраїн-ськоїРади,дедаютьсядеякіпоясненнявукраїнськихспра-вах,записуютьсязапитання,зякимиприходятьтудилюди.Переглядаючисізапитання,ябачу,щоіщебагатоєлюдей,якінеяснособірозуміють,щотакеукраїнці,чоговонихочуть,дочогойдуть,хтоможейтиразомізними,бутивїхрядах.Хочвеличезнамасалюдностізасіостаннірокиусвідомиласядуже,ітеперсвідомістьпоступаєдужешвидко,протевважавяпотрібнимпояснитидлянесвідомихсаміосновнітапростіпитання,зв’язанізукраїнством».

Ученийіполітичнийдіячдужепереконливоідоступновиклавосновнівіхиукраїнськоїісторії,процесформуванняукраїнськогоетносу,якийдійшовзавершальноїстадіїпере-твореннявнацію,показав,хтотакіукраїнцізапоходженнямікогоможназараховуватидоукраїнськогонароду,якимима-ютьбутистосункизпредставникамиіншихнацій,якіпрожи-ваютьвУкраїні.

Вбачаючиголовнупричинусуспільноїактивностіукраїн-стваудовготриваломугнобленніросійськимцаризмом,про-відникинаціональногорухувважали,щоповаленнясамо-державствавідкриломожливостідлязадоволеннянагальнихвимогукраїнцівякетносуіводночасстимулювалооб’єднаннязусімадемократичнимисиламикраїнидляпроведенняпро-грамитакихперетворень,яківиключалибповерненнядопопередньогостануізабезпечувалиреформуваннявсіхсфержиттязакращимисвітовимизразками.

Найперше,чогомалидомагатисяукраїнці,щоповиннобулостатицентральнимпунктомїхньоїпрограми,—цеволя,свобода,правосамимрозпоряджатисьсвоєюдолею.Томуповаленнясамодержавствавони й сприйнялиякзапорукувизволення,авпідтримціреволюціївбачалигарантвідрес-тавраціїстарихпорядків.«Українцінехочутьбільшетакоїневолінісобі,нікомуіншомунаУкраїніівусійросійськійдержаві»,—писавМ.Грушевський.

Нагальноюпотребоючасубуловідстоюваннядемократич-нихсвобод,народженихвЛютому:«Коженповиннийматисвободувисловлюватисвоїгадкиживоюмовоюідрукованимсловом,збиратисяназібранняіобговорюватинанихсвобідновсякісправи, зв’язуватися в товариства ісоюзи,непитаючисьнатенічійногодозволу.Книгиігазетиповиннівиходити,яктепервиходять,безцензури,бездозволуначальства.Непо-виннобутиніякогопримусуввірі,якдавнішебуло:кожнийможедержатисятакоївіри,якоїхоче,ісвобіднопереходитизоднієївіриудругу».

Другимнаріжнимпринципом-завданняммалостатиза-безпеченняреальноїрівностівсіхлюдей:«Однаковеправоповинніматипаниімужики,багатііробітники,освіченііпрості,чоловікиіжінки,якогобхтобувнародуівіри—всімоднеправо.Всімаютьправовільнимиголосамивибиратисобівсякувладу.Всімповиннийбутидоступдовиборнихурядів,хтотямущийіможейогосповняти.Всіммаєбутиможливістьучитися,просвіщатися,доходитирозумуізнання».

Забезпеченняволі,свободи,рівностівизначальноюміроюзалежаловідхарактеруорганізаціївладивкраїні.Отже,це

питаннятежналежалодоключових.ГоловаЦентральноїРадизазначав:«Щобнебулоніякоїтіснотивідвладилюдям,щобвонанековерзувалалюдьми,ненакидалаїмсвоєїволі,немаєбутиіншоївлади,тількизвиборународного!(виділеноМ.Г.—В. С.)Сеназиваєтьсяустроємдемократичним—щобнародсамсобоюправив.Якуселівсемаєстановитивибранасільськарада,аправитивиборнасільськауправа,такмаєбутивповіті,вгуберніїівсімкраю!

...Такийустрій,колинемаєбутиніцаря,нікороля,всівлас-тіівсіустановимаютьбутизвиборународного,ісівиборимаютьбутитакуряджені,щобунихмалиправоідійснупере-вагулюдивсі,робочийнарод—такийустрійзветьсядемокра-тичноюреспублікою,іукраїнціхочутьйого.Вонихочуть,щобРосіязцарствазробиласядемократичноюреспублікою».

М.Грушевськийпропонуваввідразуіперевіренийдосвідомпередовихкраїнмеханізмзалученнявсьогонародудоучастівдержавотворенні,вуправліннідержавою.Це,передусім,за-провадженнядемократичноївиборчоїсистеминаосновічо-тирьохчленноїформули:загальні,рівні,пряміітаємнівибори.

«Вибранідепутатимаютьстановитизаконилюдям.Вибранівластімаютьзавідувативсімасправами.Властівсякімаютьви-биратисятількинапевнийчас,наскількитамроків,ізасвоюдіяльність,зате,щовонизробилинедобре,маютьвідповідатипередвиборнимсудом.Вибранідозаконодавчоїроботидепу-татикрімтого,щовибираютьсятежнанедовгийчас,скажімонатрироки,важливішізаконимаютьподаватипідволювсьогонароду,щобвінсвоюдумкупронихвимовив».

Природно,щопредметомособливоїувагивпрограмідер-жавногопереустроюРосіїмавстатинаціональниймомент,справедливерозв’язанняпитанняпропоєднаннязагально-державнихінтересівзінтересамивсіхнародів,щонаселяликраїну.Щодоцьоголідериукраїнськогоруху,здається,булипідготовленінайбільшоюмірою.Їхніпоглядивикристалізу-валисьнелишеудовготривалійборотьбізшовіністичноюполітикоюсамодержавства,алейузатяжнихдискусіяхусе-рединісамогоруху,зокремаізсамостійницькимиелемента-ми.«Українціхочуть,—писавМ.Грушевський,—щобутій

республіці,хочбиякдобреурядженій,непорядкуваливсімнамісцяхлюдизстолиці,зпарламенту(Думи)тоїреспублікичиміністерстваїї,вибранівсімалюдьмизРосійськоїреспуб-ліки.Кожнийнародікожнийкраймаєсвоїпотреби,своїзвичаї,своїсправинамісці,докотрихтрудноприладитисяурядучиДуміцілоїреспубліки.Російськареспубліказанадтовеликийкрай,складаєтьсязрізнихвеликихкраїн,дуженеоднакових,інародівдужевідмінних.ОднаковогозаконунескладешдляСибіруіУкраїни.Труднозаразомпорядкуватинашимихліборобськимикраямиіякими-небудьпівнічнимиколоБілогоморяабоТихогоокеану».

Виходячизоб’єктивногостановища,вартобулоподуматинадтим,якіповноваженнядоцільнобулоделегуватидержав-номуцентру,аякізалишитимісцям.Звичайно,передбачитинапередвсінюансибулонеможливо,алепринципвсежбуловизначено:«Українцічерез техочуть,щобголовнийпарла-ментреспублікиіурядїїзавідувалитількисправами,якінеможнароздатинамісця.Небагатотакихсправ—якодведен-нявійничимиру,складаннятрактатівзіншимидержавами,завідуваннявійськомусієїреспубліки,установленняоднако-вихгрошей,міритаваги,ііншітакісправи.Авсеінше,щобпорядкувалиусебевкраювиборнідумичисеймитавиборніміністерства,яківибересобілюдність:щобстановилизаконидлясвого краю,накладалиподаткиі розпоряджалися нимиівсімаприбуткамисвогокраю,всімаземлямиібагатствамийого,наділяючискількитребанапотребиреспубліки».

Слідбулоподбатипроте,щобнадалівиключитибудь-якуможливістьрозпоряджатисяресурсами,результатамипрацілюдейякогоськраюбезїхзгоди,домогтися,щобвонибулисправжнімигосподарямивласногорегіону.НадумкуМ.Грушев-ського,досягтицьогобулонескладно,якщовзятисядобудів-ництвавРосіїфедеративноїдемократичноїреспублікизширо-коюнаціональноюавтономієюнаціональнихкраїв.«Українцідобиваютьсятого,—наголошувавМихайлоГрушевський,—щобУкраїноювсієюправиливиборнарадаУкраїни,чисейм,якйогоназивають,тавиборніміністри.Щобвонимоглидбатипросвійкрай,непитаючисьнівкогоухвалитапідтвердження,

крімсвогонароду—питалисяволівиборцівУкраїни,анеурядуреспубліки.Щобвонибулизв’язанівічнимсоюзомміжсобою,спільнопорядкувалинайважливішідлясьогосоюзусправи,авсередині,всвоїхвнутрішніхсправахбулисамостійні,авто-номні,яксеназивається.Такийустрійзветьсяфедеративноюреспублікоюзширокоюавтономієюїїкраїв.УкраїнамуситьматиширокуавтономіювфедеративнійРосійськійреспубліці,щобпорядкувативільноусебесвоїсправи,самостійноправитиними.Сьогохочутьукраїнці,щобзабезпечитисвободуідобро-бутвсійлюдностіУкраїни,анайпачеробочомународовіїї!»

Очевидно,вартощеразпідкреслити,щоконцепціяУкраїн-ськоїреволюціїнеобмежуваласьлишенаціонально-держав-ницькимизавданнями.Соціальнийаспектпостійнобувнепростоуполізорукерівництваукраїнськогоруху,айвиступавякнаріжний,відправнийпривизначенністратегіїборотьби.Цепідтверджуютьідещопізнішіоцінки,колилідериукраїн-ствавдавалисьдоретроспективногоаналізу.

ВурочистійпромовізнагодипершоїрічниціЦентральноїРади,якувиголосивМ.Грушевський20березня1918р.,вінпід-креслив:«УсвоїйдіяльностіЦентральнаРадазавждималаєди-нийкритерій,єдинийкомпас—цеінтереситрудящихмас».

Цятезащебільшепосилювалася,конкретизуваласявга-зетнихпублікаціях1918р.,щосклались,урешті,вброшурупрограмовогохарактеру«НапорозіНовоїУкраїни».Здава-лосьби,добраобізнаністьзпершимирезультатамисоціаліс-тичногоекспериментууйогобільшовицькомуваріантімоглавикликатиупалкогоприхильникареформістськоїполітикипевнісумніви,принаймніперестороги.ОднакМ.ГрушевськийівтойчасзасвідчуєпринциповувідданістьобраномуУкраїн-ськоюреволюцієюкурсу,незрікаєтьсякінцевоїсоціалістичноїорієнтації.«Нашійнароднійдержаві,—пишевін,—ставимограндіознізавдання:нетількизверхнюохоронуладуйпоряд-ку,якуставитьсобізвичайнабуржуазнадержава,хочбийбур-жуазнареспубліка,апереведеннєйпоглибленнєправдивого,послідовнорозвиненогодемократизмуіможливенаближеннядосоціалістичноголаду,оскількивономожливевреальнихобставинахкожногоданогомоменту,накожнімновімщаблюнашогожиття».

ГоловаЦентральноїРадибувтвердопереконаний,щоре-форми,якістановлятьзмістУкраїнськоїреволюції,носять,зрештою,самесоціалістичнийхарактер.Вінщеіщенамагав-сядовести:«Будуючиукраїнськудержавність,будуємоміцнутвердиню,докотроїнебудеприступуполіцейсько-бюрокра-тичноїреакції.УкріплюючиавторитетнашоїсоціалістичноїЦентральноїРадийсоціалістичногоміністерства,хочемозробитинашуУкраїнутвердоюкріпостюсоціалізму.Будуємореспублікунедлябуржуазії,адлятрудящихмасУкраїни,івідсьогоневідступимо!»

Політичнігасла,уяківідливаласяплатформаукраїн-ськогорухунапочаткуреволюції,продовжувалидоситьміцнунаціональнутрадицію.ІвидатнийісторикМ.Грушев-ськийвважавцеймоментдалеконедругоряднимфактором:

«ДомаганнянародоправстваісутодемократичноголадунаУкраїніувідокремленій,незмішанійавтономнійУкраїні,зв’язанійтількифедеративнимзв’язкомчитозіншимиплеменамислов’янськими,читозіншиминародамиіоб-ластямиРосійськоїдержави,—сестаренашегасло,—від-значаввін.—Піднятещев1840-хрокахнайкращимисина-миУкраїниШевченком,Костомаровим,Кулішем,Гулаком,Білозерськимііншими,воновідтогочасунепереставалобутипровідниммотивомукраїнськоїполітичноїмислі,ор-ганізаційноїроботи,культурноїігромадськоїпраці.Часамитількивононерозгортувалосяширокоіприлюднозпричи-ницензурнихзаборонірепресій,якимистарийрежимРосіїоточувавгаслаавтономіїіфедерації.Але,яктількиукраїн-ськегромадянстводіставалозмогусвобідновисловитисвоюгадку,воноповторювалосябезустанновсюдиізавсіди:зтрибунипершоїідругоїДуми,впресі«днівсвободи»іт.ін.Нинівономоглоббутипроголошенонетількидрукованимсловом,алеіживим—навеликихзборах,маніфестаціяхівусякогородуприлюднихзаявах,докотрихприлучають-сяукраїнськіінеукраїнськізібраннянамісцях,заявляю-чисолідарністьзними,іпідтверджуючи,щоседомаганнявсьогоукраїнськогогромадянстваівсіхполітично-свідомихверствУкраїни.

Безсумніву,вонозостанетьсятоюсередньоюполітичноюплатформою,накотрійбудеітиоб’єднаннялюдностіУкраїнибезріжниціверствінародностей.Середньоюміжпрограмоюпростогокультурно-національногосамоозначеннянароднос-тейідомаганнямповноїполітичноїнезалежності».

Отже,сутністьстратегічноїмети,сутністьполітичноїплат-форми,наякиху1917р.згуртувалосяполітичноактивнеук-раїнство,булиграничночіткимиіясними:українцінемаютьбажаннянівідкоговідділятись,відмежовуватись—«вонихочутьлише,щобїмівсьомугромадянствуУкраїнибулаза-безпеченаможливістьпорядкуватисправоюкраю,будуватийогодолюбезусякихсторонніхвтручаньібеззагрозитакихвтручань.Вонизнаютьсвоїсилиізасобийвпевненівтому,щоколикрайбуде матитакуволюібудезабезпеченийвідусякихгальмуваньівтручаньзбоку,вінрозвиватиметьсятаксильноіуспішно,щонепотребуватимеякихосьштучнихвідмежу-ваньвідчужихвпливівчиконкуренцій».

Яквчений-аналітик,щоблискуче володівзнанням світово-годосвіду,М.Грушевський бувсамабсолютнопереконанийуперевагахладу,заснованогонафедералістичнихначалах,надцентралістичним,унітарнимдержавнимустроєм.Віннама-гавсядовестицевсімчеснимлюдям,тим,хтоздатенбувло-гічномислитиідіяти.

Чітка,струнка,логічна,аргументована,переконлива,розра-ховананавтіленнялегітимнимшляхомплатформаУкраїнськоїреволюції,розробленаМ.Грушевським,можебутизразкомнау-ковогоі,рівноюмірою,—політичногомислення.Акумульованівнійідеїбулисуголосниминастрояммас,враховувалирозста-новкусил,реальніможливостінаціональногоруху.Томусаметакаполітико-правовамодель(існувалийінші—однакцепред-метокремоїрозмови)викликалапрактичноповнупідтримкуук-раїнства,сталаобґрунтуваннямйогодійу1917—1918рр.,реалі-зуваласьіконкретизуваласьуконкретнійполітичнійпрактиці,унайголовнішихдокументахреволюційноїдіїідержавотворен-ня—УніверсалахЦентральноїРади.Івжевідзначенаобстави-надаєповнеправостверджувати,щоМихайлоГрушевський—найвидатнішийполітичнийдіячУкраїнськоїреволюції.

Якібагатоіншихвизначнихособистостей,головаЦен-тральноїРадивстигзалишитийсвоїмемуариза1917р.,уякихдоситьретельнозанотовувавхідреволюційнихподій,дававїмоцінкиідоситьрозлогіроздумизприводупережи-того.ПрацювавнаднимиМихайлоСергійовичпочинаючиз1918р.Авпершевидрукуваноїхбулоальманахом«Київ»у1989(№8—11).Споминиорганічнодоповнюютьджерельнубазудляз’ясуваннясутіконцепціїУкраїнськоїреволюції,до-помагаютьзрозумітийбагатозтого,щозалишалось,такбимовити,«залаштунками»політичноїсцени.

М.Грушевськийвважавнадзвичайноважливимрозвиватинаціональнусвідомістьнароду,однимзвирішальнихчинни-ківякоїбулаісторична пам’ять.Івін, непокладаючирук,пра-цювавнадтим,щобвипускатиновійновікнигиіброшуризпопулярнимвикладоміпринциповоюполітичноюоцінкоюминулогоукраїнськогонароду.Підготовку,видання,переви-дання,поширеннятакихтворівголоваЦентральноїРадироз-глядавякполітичнезавданняпершочерговоїваги.

У1917р.вінвипустивкнигу«ЗполітичногожиттястароїУкраїни.Розвідки,статті,промови».Донеїввійшлипрацівче-ногозукраїнської історіїXII—XVIIст.,видрукуванісвогочасув«ЗапискахНауковоготоваристваім.Т.Шевченка»та«Літе-ратурно-науковомувіснику»(1891—1912рр.).Привертаєува-гупроблематикадібранихрозвідок.Порядздвомастаттями,присвяченимираннімперіодамукраїнства(«ГромадськийрухнаВкраїні-Руси вXIIIвіці» і«ГалицькебоярствоХІІ—ХІІІв.»)авторвмістивукнигуматеріалипротіполітичнімоменти,яківпопереднічаситайв1917р.поставаливгромадськійсвідомостіякнайбільшсуперечливі:«ХмельницькийіХмельнищина»,«250літ»(дороковинприєднанняУкраїнидоМосковськогоцарс-тва),«Богдановіроковини»,«ВиговськийіМазепа»,«Шведсько-українськийсоюз1708р.»,«Мазепинство»і«Богданівство».

Угрудні1917р.друкуваласязбірка«Зстарогойнового.Статті,промови,замітки»,доякоїввійшлиматеріали«БайдаВишневецькийвпоезіїйісторії»,«Українськийрухнасхід»,

«ВихрестОлександр»,«Барськашляхта»,«КапниствБер-ліні»,«Мазепинець1820рр.»,«Прощомріялинашідіди»

таін.Невдовзімалавийтивсвіткнига«Підхмароюстоячою:зукраїнськогожиття».Тодіжавторготувавдодрукущедвікниги.Перша—«Зісторіїукраїнознавстваінаціональногоусвідомлення(УкраїнознавствоXIXв.:Українськаісторіогра-фіяіМ.Костомаров,В.Антонович,Ол.Лазаревськийіін.)».Друга—«Розвідкийпричинидоукраїнськоїісторії:(ВступнийвикладзісторіїУкраїни.Звичайнасхема«руськоїісторії».Ет-нографічнікатегорії.Спірніпитаннястароруськоїетнографії.Новіспробиконструкціїпочатківслов’янськогойукраїнськогожиття.Антийин.)».Цебулапершачастиназадуманоїпубліка-ції.Спроектувававторідругучастинуостанньоготвору,демавнамірвміститидослідження«Звенигородгалицький.Волин-ськасправа1098—1102.Хронологіягалицько-волинськоїлі-тописи.Чимаємограмотикн.Львайин.».

Крімтого,М.Грушевськийукожнійчерговійпублікаціїанонсувавсвоїчисленніісторичнітвори,якібуливидрукуванівпопереднірокиіщеперебуваливкнижковихсховищах.

НарештіМ.Грушевськийплануваввидатиброшуру«Но-вийладУкраїни»,вякійхотівпоказати,«якмаєуложитисяновежиттяУкраїнийїївідносинидоцентральнихорганівРосійськоїреспубліки».

Невтомнийвчений,публікатор,головаЦентральноїРадипрацювавнаднаболілимипроблемамиУкраїнизвелетен-ськимзавзяттям.Висновкищодоперспективукраїнськоїсправи,Українськоїреволюції,якіпостійнообмірковував,вінхотівзакумулювативокремомувиданні,своєрідномуполі-тичномузаповіті,який,заприкладомфранцузькогоідеалістаКондорсе,планувавназватигадкамиімріями.Протенакінець1917рокуполітичнийнебосхилзатяглотемнимихмарами,авсічні1918р.ЦентральнійРадідовелосьзалишитиКиїв.Вцеймоментрадянськівійська,щобомбардувалистоличнемісто,спалилиродиннийбудинокГрушевських.Згоріличисленнірукописи.ПісляповерненнядоКиєвауберезнірукописзаду-маноїкнигидовелосьвиконатизаново.Їїпафосзвучитьвпер-шихжесловахпраці,названої«НапорозіНовоїУкраїни.Гадкиімрії»:«Кондорсенаписавсвоюславнукнижку,виливаючисвоїгадки-мріїпробезконечніуліпшеннялюдськогожиття,

підчасреволюційноготерору,ховаючисвоєжиттявідсмерті,накотрубувзасуджений.Пишучисістрічки,явідчувающосьподібнедотого,щомусіввідчуватисейпалкийентузіаст.Нетому,щопіддверимамоєїкімнатистоїтьвартовий,стережу-чимоєїголови,апідвікнамидругий,атомущотойвеликийрозрухівнутрішняусобиця,якупереживаємо,становитьнеменьшеглибокийконтрастдотихяснихперспектив,докотрихсилкуєтьсязлетітимійдух,ніжтаобстановавякийописувавсвоїмріїстарийфранцузькийідеаліст».

Пояснюючирізкістьтону,виразів,доякихзмушенийбувврешті-рештвдатисяавтор,вінпише:«Сярізкістьможейвра-зитьдекого,декомунесподобається.Алеяневважавможли-вимвтакувідповідальнухвилюзаліплюватигіркуправдувсо-лодкийоблаток,Captandoaurampopularum—щобнезрадитисобілюдей.Іколивмоїхпоглядахівиводахбудутьпомилки,тоодноязнаютвердо,щомоїмигадкамиівиводами,котріяподаютут,неводилииньшімотивикрімбажаннядобрагромадянству,щоменевтакувідповідальнухвилюпокликавдопраці.Ізасе,явірю,воновибачитьменійте,вчімяпомилявсь».

Напершийпогляд,книганезовсімцілісна,почастискладаєтьсязрозрізненихстатей,темиякихнезавждищільностикуютьсяміжсобою.Однаквсуміїхоб’єднуєдещосуттєві-ше—загальналогікабаченняперспективреволюційногомай-бутньогоУкраїни,творенняНовоїУкраїни,напорозіякої,заоцінкоюпрофесораМ.Грушевського,вонабулав1918р.ТобтокнигаМ.Грушевського—щеодинвнесокувикристалізаціюстратегіїрухувпередукраїнськогосуспільства,вконцепціюУкраїнськоїреволюції.

Водночас«НапорозіНовоїУкраїни»—однезпершихіс-торіографічнихявищісторіїУкраїнськоїреволюції.Теоретикреволюціївибудовуєсвоїконцепціїнаміцномуґрунтісерйоз-ногодослідженняісторичнихфактів,передусімпершогоетапуУкраїнськоїреволюції.

ПіслягетьманськогопереворотуМ.Грушевськийдеякийчасперебувавнанелегальномустановищі,відхилявпропозиціїП.СкоропадськогоочолитистворювануАкадеміюнаукУкраїни,займавсяулюбленоюнауковоюроботою(підготував4—6час-

тини«Всесвітньоїісторії»,рядкнигіпідручників).Тодіжпід-готувавновевидання«ІлюстрованоїісторіїУкраїни»,якебулоздійсненевжев1919р.ДніпровськимСоюзомспоживчихсоюзівУкраїни(Дніпросоюзом)уКиєві(самМ.Грушевськийпомилко-вовважав,щокнигавийшлав1918р.).Упорівняннізвиданням1911р.,доновогоісторикдописавблизькотрьохдрукованихар-кушівтекступроподіївУкраїнівідпередодняПершоїсвітовоївійнидоостанніхднівЦентральноїРади.Очевидно,можназпевністюговоритипроте,щовідповіднісюжети—цефактич-носпробаісторіографічноїоцінкиреволюційнихподійвУкраїнів1917р.—квітні1918р.МайжебеззмінвтакомужваріантіМ.Грушевськийпідготувавкнигудовиданняінаприкінці1919p.,протездійснитицевдалосялишев1921p.уВідні.Всічні1919р.МихайлоСергійовичбувделегатомТрудовогоконгресуУкраїни,разомзнайбільшою(центральною)частиноюУПСР,щорозкололася,відстоювавідею«трудовихрадселянськихіробітничихдепутатів».Прицьомувважавполітичнонайдоціль-нішимповерненнядоЦентральноїРади,увійшовусуперечностізДиректорією.Напочаткулютого1919р.виїхавдоКам’янця,дередагувавдеякийчасгазету«ГолосПоділля».

НевдовзічерезГаличинуМ.Грушевськийвиїхавзакордон,ставініціаторомутворенняУкраїнського соціологічногоінсти-тутууПразі,організаторомрядуперіодичнихнауковихвидань.ЖивуПразі,Берліні,Відні,Женеві,Парижі.Багатодрукувався,видавкнигизпитаньвсесвітньоїісторії,історіїукраїнськоїлі-тературитарелігійноїдумкивУкраїні, соціології.

Обранийнаприкінці1923р.членомВсеукраїнськоїакаде-міїнаукіодержавшидозвіл,уберезні1924 р.повернувсянаБатьківщину.Займавсянауковоюроботою.Політичнихпитаньнамагавсяуникати.НіколибільшенеписавіпроісторіюУкраїн-ськоїреволюції.ТакщотеоретичнітаісторіографічніпраціМ.ГрушевськогостосовноУкраїнськоїреволюції—ценазванівище публікації1917—1919рр.ВониорганічнодоповнюютьсяуснимивиступамиголовиЦентральноїРади,зафіксованимиупротоколахрізнихзібрань,газетнихзвітахтощо.

ЗвивидоліМ.ГрушевськоговРадянськійУкраїні,йоготогочаснунауковудіяльністьдоситьґрунтовно,іззалучен-

нямвеликогообсягунедоступнихранішематеріалівдослі-дивР.Я.Пирігумонографії«ЖиттяідіяльністьМихайлаГрушевського.Останнєдесятиліття(1924—1934)»(К.,1993),якасталаосновоюдлядокторськоїдисертації«Життяідіяль-ністьМ.С.ГрушевськогоуконтекстіідеологічноїборотьбивУкраїні(1920—1930-тірр.)»,якубулозахищенов1994р.

Насиченафактологічнимиматеріалами,цікавимидокумен-тамикнигаП.С.Соханя,В.І.Ульяновського,С.М.Кіржаєва

«М.С.ГрушевськийіAcademia.Ідея,змагання,діяльність»(К., 1993) переважнотежприсвяченаостанньомудесятиліттютворчостіідіяльностівидатногоісторика.

Уцейчасвченимбулозапочаткованоцілунизкудослідни-цькихструктуру Всеукраїнській академіїнаук.

Скориставшисьзукраїнськоговідродженнядругоїполо-вини1920-хрр.,вдалосячималозробитидляпрацівсьогосво-гожиття—багатотомної«ІсторіїУкраїни-Руси».У складнихідеологічнихобставинах,далеконезавждиівусьомузгоднийзпануючимипорядками,М.Грушевськийпрагнувслужитина-ціональнимпотребам«робітничо-селянськихтрудовихмас»,українськійідеїпередусімнанауковійниві.

Алейця«академічна»позиціянегарантувалаМихайлуСергійовичубезтурботного,безхмарногоіснування.Укінці20-хрр.наньогопоринуввалідеологічнихатакрадянськоїсистеми.

Одногозвизначнихдіячівукраїнськоїнаукиікультуризвинуватиливодночасубагатьохгріхах,нешкодуючиубивчиххарактеристик:«нацдемівець»,«буржуазно-націоналістичнийфальсифікаторісторії»,«монументальнийжрецьзоологічногонаціоналізму»,«націонал-фашист»іт.ін.

Доідейногопогромудодалисяадміністративно-судо-вірепресії.Усправі«Українськогонаціональногоцентру»М.Грушевськогобулозаарештовано,післядопитівівизнан-нявининасталовигнаннязУкраїни.ЗаоцінкамиР.Пирога,

«жорстокістьіаморальністьтодішніхпереслідуваньнабагатоперевершилигоніння,якимвченийпіддавався зачасівцарату.Створенінимдослідницькіустанови,друкованіорганибули

ліквідовані,науковашколарозгромлена,учнівинищені,працізаборонені.

Політичнаіфізичнарозправа,моральнебезчестяпідірва-лиздоров’явченого,передчаснозвелийогодомогили».

ПомерМ.Грушевський25листопада1934р.вКисловод-ську,похованийнаБайковомуцвинтарівКиєві.

Нинітриваєдоситьінтенсивний,аленепростий,часомсуперечливийпроцесповерненняславнозвісноговченогодопам’ятіукраїнськогонароду.Йомупоправуналежитьчільнемісцеувітчизнянійісторіографії;своїми працями,яківостан-нірокиперевидаютьсябагатьмавидавництвамичималимитиражами,віндієвосприяєформуваннюнаціональноїсвідо-мостіукраїнства,становленнюновоїдержавності.