90.Акти президента України:

Укази — це рішення Президента, що мають нормативний характер, тобто містять загальні правові приписи невизначеному колу суб'єктів, розраховані на довготривале і багаторазове засто сування. Укази Президента у теорії конституційного права поділяють на:

• нормативні укази — це укази, в яких коло суб'єктів, що підпадають під дію положень указу, є невизначеним, а час дії тривалим (тобто якщо хоча б одне з положень акта розраховане на багаторазову або постійну дію). Необхідність прийняття нормативних указів у повсякденному житті визначається передусім значним відставанням вітчизняного законодавчого регулювання у сфері економіки, соціального і державного розвитку.

• ненормативні укази — це укази, в яких визначено коло осіб, на яких поширюється дія акта, статус дії за територією є локальним, а за часом — обмеженим.

Реалізація компетенцій здійснення через прийняття лише власних правових актів. Відповідно до ст..106 КУ президент україни має право висувати Укази та розпорядження це норма деталізована в Указі ПУ про порядок підготовки та внесення указів Президента України

Розпорядження — це владний акт Президента, виданий у межах його компетенції, що має обов'язкову силу для фізичних та юридичних осіб, яким його адресовано. Розпорядження можуть бути тривалої дії, а можуть мати разові наслідки для конкретного виконавця. Це організаційно-оперативні акти, які мають допоміжне значення в правовому регулюванні діяльності глави держави1.

Питання про юридичну силу та правову природу зазначених актів Президента є дискусійним у конституційній теорії та практиці. Погляди на це питання зводяться до такого: послання — це нормативний акт, за своєю силою прирівняний до закону; послання — це офіційний документ, який не є нормативним актом, обов'язковим для громадян і посадових осіб, оскільки не містить правової норми; президентські послання мають характер політичного акта з елементами розпорядчих функцій. Вони слугують орієнтиром законодавчої діяльності парламенту2.

Президент України приймає дерективи та накази головокомандувача Збройних Сил України

91. Конституційно-правовий статус допоміжних органів при Президентові України. Адміністрація Президента України. Інститут Представництва Президента України. Відповідно до п.28 ст.106 Конституції, глава української держави «створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби», які входять до складу президентського апарату. Отже, апарат Президента України – це сукупність консультативно-дорадчих та інших допоміжних органів і служб, створених при главі держави, куди входить і Адміністрація Президента України.

Допоміжні органи (їх зараз близько 40), мають різні найменування – ради, комісії, комітети, палати, робочі групи та ін. Вони створюються і функціонують згідно з положеннями, які затверджуються указами Президента України, але статус Ради національної безпеки і оборони України і Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією і законами. Структура президентського апарату повинна бути безпосередньо обумовлена конституційною компетенцією глави держави, як цього вимагає Основний закон. Станом на 1 грудня 2001 р. систему дорадчих органів при Президентові складали такі структури:

1. У сфері забезпечення національної безпеки і оборони України:

– Рада національної безпеки і оборони України;

- Рада з питань розвідки; Державна міжвідомча комісія з питань співробітництва України з НАТО; – Національний інститут стратегічних досліджень.

2. У галузі державного управління і місцевого самоврядування

Координаційна рада з питань державної служби; Всеукраїнська політична консультативна рада; Національна Рада з узгодження діяльності загальнодержавних і регіональних органів та місцевого самоврядування; Фонд сприяння місцевому самоврядуванню;

Комісія з питань адміністративно-територіального устрою;

3. У сфері економічної політики та соціального партнерства: Національна рада соціального партнерства; Координаційна рада з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні; Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні;

4. У сфері науково-технічної політики та культури:

Рада з питань науки та науково-технічної політики при Президентові; Рада з питань інформаційної політики;

Рада з питань виставкової діяльності в Україні

5. З окремих напрямів внутрішньої політики (соціальна сфера, права національних меншин, нагородна політика):

– Комісія зі сприяння розвитку громадського суспільства;

– Комісія державних нагород та геральдики;

– Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки;

– Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка;

– Координаційна Рада з питань соціального і правового захисту військовослужбовців, працівників міліції, митної служби та членів їх сімей;

– Громадська рада експертів із внутрішньополітичних питань;

– Національна рада з питань молодіжної політики;

– Рада представників громадських організацій національних меншин України;

– Рада представників кримськотатарського народу.

6. У сфері забезпечення законності та правопорядку:

– Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи;

– Комісія з питань реформування правоохоронних органів;

– Рада з питань реформування судової системи України;

– Національна рада з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

– Комісія при Президентові у питаннях громадянства;

– Комісія при Президентові України у питаннях помилування;

– Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю та ін.

Основними завданнями Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення діяльності Президента України.

В межах вказаних завдань Адміністрація здійснює такі функції:

1. Аналітична – Адміністрація має аналізувати економічні, політичні, соціальні та інші процеси, що відбуваються в державі, та готувати пропозиції Президентові України за результатами аналізу.

2. Функція правового забезпечення – здійснювати підготовку проектів послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; забезпечувати підготовку проектів указів і розпоряджень Президента України, а також проектів законів України, що вносяться главою держави у парламент в порядку законодавчої ініціативи.

3. Організаційна – здійснювати організаційне забезпечення діяльності допоміжних органів, утворених Президентом України, а також постійних представників глави Української держави; протокольних заходів Президента, його офіційних візитів за кордон, а також робочих поїздок в межах України.

4. Кадрова – розробляти пропозиції з питань кадрової політики Президента України; за дорученням глави держави попередньо опрацьовувати пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад Президентом України.

Глава Адміністрації:

– здійснює загальне керівництво Адміністрацією, координує діяльність усіх її підрозділів;

– представляє Адміністрацію як в Україні, так і за її межами;

– забезпечує взаємодію Адміністрації та її структурних підрозділів з іншими допоміжними органами, утвореними при Президентові України;

– безпосередньо здійснює керівництво діяльністю Головного управління з аналізу та прогнозування внутрішньополітичних питань, Управління з гуманітарних питань, Першого відділу; організовує виконання доручень Президента України;

– розподіляє обов’язки між першим заступником та заступниками Глави Адміністрації;

– координує діяльність представників Президента України;

– вносить пропозиції Президентові України щодо призначення на посади і звільнення з посад першого заступника та заступників Глави Адміністрації, керівників структурних підрозділів Адміністрації;

– затверджує структуру і штатну чисельність структурних підрозділів Адміністрації у межах штатної чисельності Адміністрації, визначеної Президентом України, а також положення про відповідні структурні підрозділи Адміністрації;

– призначає на посади і звільняє з посад працівників відповідних структурних підрозділів Адміністрації, вирішує інші питання відповідно до Закону «Про державну службу» та законодавства про працю;

– одержує за дорученням Президента України від органів виконавчої влади матеріали і пропозиції з питань, які знаходяться на розгляді Президента України; запитує і одержує від органів виконавчої влади інформацію про хід виконання указів і розпоряджень, а також доручень Президента України; – розпоряджається фінансовими коштами у відповідності з кошторисом видатків Адміністрації.

92. Правовий статус Ради Національної безпеки і оборони України. У теорії до суб’єктів адміністративного права, крім органів виконавчої влади, включають інші державні органи . Вони вступають в адміністративно-правові відносини з приводу виконання покладених на них обов’язків і реалізації належних їм прав у сфері державного управління. До таких органів належать Національний банк, Рахункова палата, Національна Рада з питань телебачення та радіомовлення, Рада національної безпеки і оборони України, Центральна виборча комісія, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим тощо. Серед даних органів найбільшу роль відіграє Рада національної безпеки і оборони України, яка координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Рада національної безпеки і оборони України, відповідно до ст. 107 Конституції України, ст. 4 Закону України „Про Раду національної безпеки і оборони України” [3], а також ст. 9 Закону України „Про основи національної безпеки України” [4], як координаційний орган із питань національної безпеки і оборони при Президенті України:

координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони;

розробляє і розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Закону України „Про основи національної безпеки України”, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президенту України щодо:

-визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони в політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній та інших сферах;

-проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів із питань національної безпеки і оборони;

-удосконалення системи забезпечення національної безпеки і організації оборони, утворення, реорганізації та -ліквідації органів виконавчої влади в цій сфері;

-проекту Закону України про Державний бюджет України по статтях, пов’язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони України;

-матеріального, фінансового, кадрового, організаційного та іншого забезпечення виконання заходів із питань національної безпеки і оборони;

-заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру, відповідно до масштабу потенційних і реальних загроз національним інтересам України;

-доручень, пов’язаних із вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, органам виконавчої влади та науковим закладам України;

-залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання прийнятих Радою національної безпеки і оборони України рішень, введених у дію указами Президента України;

-забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах національної безпеки України, аналізу на її основі стану і тенденцій розвитку подій, що відбуваються в Україні та у світі, визначення потенційних і реальних загроз національним інтересам України;

-питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;

-здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції;