Охарактеризуйте творчі здобутки українського письменства 1-ї пол. 19 ст.

До 19 ст. укр. мова функціонувала в народному середовищі, як розмовна мова, яку народ беріг в усній оповіді, в людській розмові протягом століть. У 19 ст. відбувається відхід від традиційних форм книжної мови, і поступово утверджується жива народна розмовна мова, яка була зрозумілою для людини із народу, стала мовою по суті всіх освічених верств укр. народу, набула статусу мови літературної. Літ. високо піднесла значення народного слова, розкрила в ньому ще незвідані глибини і смисли. «Батьком укр. літ.» назив. І. Котляревського. Його«Енеїда», що є переробкою античної епопеї «Енеїда» давньорим. поета Вергілія, з’явилася в епоху, коли історичні обставини поставили під знак питання: бути чи не бути укр. народу, який втратив рештки автономії( Укр. була у складі Росії)...Бути !Відповіла поема Котлярев, що за своїм жанром була бурлескно-травестійна, героїко-комічна поема. Вона відображає істор-ну долю Укр. Мандри троянців після зруйнування міста-держави Трої – це наче блукання запорожців по світу після знищення військами Катерини II Запорізької Січі. Еней та троянці уособлюють риси укр. народних героїв. Події і персонажі найчастіше зображуються засобами бурлеску, зневажливо-жартівливого худ.-го тону. За насиченість багатющим побутовим матеріалом «Енеїду» називають енциклопедією укр. побуту. Петро Гулак-Артемовський увійшов в укр. літ., як байкар. Саме байки (жартівливі оповідання у віршах) принесли йому славу. Автор називає їх то казками, то побрехеньками. Найвизначнішою є байка «Пан та собака», яка тісно пов’язана з байкою «Пан та пес» польськ. байкаря Красіцького (П.Гулак-Артемовський використав фабулу мініатюри польс. поета і розширив її до 183 віршоваваних рядків) і порушує проблему кріпосного права. Сюжет: пес Рябко цілу ніч не спав, чекав на злодія, уранці пса били, що турбував вночі пана, на 2-гу ніч пес спав, уранці пса били, бо злодій вліз до хати. Пан і Рябко – життєві образи-персонажі, а не умовно-алегоричні маски (хоча смисл байки залишається алегоричним), які розкриваються в динаміці – в діалогах, поведінці, в самохарактеристиках, в оповіді «простодушного» автора. У цьому новаторство байкаря. Інші його байки: «Солопій та Хівря», або горох при дорозі», «Тюхтій та Чванько», «Рибка» та ін. У творчості Є.Гребінки найвизначніше місце посідає байка (славу принесли «Малороссийские приказки», видані в Петербурзі). Письм. розширив жанрові межі байки, урізноманітнив її форми (народна казка й гумореска, драматична сценка й жартівливе оповідання); він майстерно динамізував сюжет байкового твору, збагатив його образно-поетичну систему, наснажив виразним національним колоритом. Кращі байки Гребінки написано в дусі просвітницького реалізму, пройняті демократичними настроями, спрямовані проти сваволі й насильства, беззаконня і несправедливості, що панували у тогочасному сусп-ві. У його байках - «Віл», «Ячмінь», «Будяк да Коноплиночка», «Пшениця та ін. засобами дошкульної іронії Гребінка висміює жорстокість, зажерливість, зарозумілість і пихатість панства..Свої симпатії віддає скромним і чесним, але скривдженим і ошуканим людям праці. У Г. традиційні байкові Лисиці, Вовки, Воли, як і вперше введені алегоричні образи (Будяк, Коноплиночка, Полова та ін.) творчо переосмислені – це образи-типи, які набувають у його байках, порівняно з попередниками, чіткішої життєво-художньої достовірності, соц-х, націо-х, профес-х ознак. Це типові характери з різних суп-х верст тогочасної Укр. Г.Квітка-Основ’яненко був першим, хто поставив питання про істор-ну необхідність створення серйозної укр. прози, намагаючись подолати погляди на укр. мову як на грубе просторіччя, яке не здатне для відтворення тонких душевних переживань і глибокої думки, що склався в літ. бурлескного стилю Котляревського. Г.Кв. Основ. – родоначальник нової укр. поезії, яка з часом виходить на передові позиції дослідження народного життя. У його творчості помітні дві стильові течії: бурлескно-реалістична (сюди належать повісті і оповідання: “Салдацький патрет», «Мертвецький великдень», «Конотопська відьма», «От тобі і скарб», «Підбрехач» та ін.) і сентиментально-реалістична (повісті «Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов» та ін.). Саме ці сентимент.-о-реалістичні повісті є здобутком письменника, якими він довів силу і оригінальність укр. мови. Центральним персонажем у кожній із них виступає укр. дівчина. У повісті «Маруся» автор створює яскраву картину життя, побуту, взаємин духовно багатих простих людей. Сюжет пов. – опоетизована історія чистого і вірного кохання сільської дівч. Марусі і парубка Василя. Сюжет твору – концентричний, тобто він розвивається в причиново-наслідкових зв’язках.Загалом сюжет будується на життєвих ситуаціях, відбиває реальні умови тогочасного суспільства. Кінець твору трагічний – Маруся і Василь вмирають. Образ Марусі вважається найкращим сентиментальним образом в укр. літ. Вона є естетичним ідеалом письменника. Марусю автор наділяє найвищими людськими якостями, показує її почуття і переживання, внутрішній світ.За допомогою народно-поетичних засобів малює портрет дівчини. Сюжетна, основна частина більшості повістей і оповідань письменника побудована за фольклорними зразками, і є близькою до народних казок, оповідань, переказів, балад. Найвизначніший бурлескно-реалістичний твір є «Конотопська відьма» - гостра сатира на панівну верхівку укр. суспільства 18 ст. Автор використовує фантастику народних повір’їв, майстерно переплітаючи з реальними фактами. Проза Квітки – Основ. справила значний вплив на творчість пізніших укр. та рос. прозаїків.