6. Основні види та організаційно-правові форми юридичних осіб

Поняття юридичної особи у новому ЦК України визначає ст. 80, відповідно до якої юридичною особою є організація, створена і за¬реєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відповіда¬чем у суді.

Стаття 81 ЦК України виділяє такі види юридичних осіб:

— залежно від мети їх створення: юридична особа, створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Засновник (чи засновники) при створенні юридичної особи ставлять перед собою певну мету і для цього об'єднують свої матеріальні ресурси або об'єднуються са¬мі для виконання безпосередньо поставленої мети. Якщо засновни¬ки ставлять перед собою мету отримання прибутку, вони об'єдну¬ють свої капітали. До таких юридичних осіб належать господарсь¬кі товариства. До об'єднання юридичних осіб відносять благодійні фонди, партії, до об'єднань осіб і капіталу — виробничі кооперати¬ви, члени яких формують майно кооперативу з пайових внесків і одночасно своєю працею беруть участь у діяльності кооперативу;

— залежно від порядку створення юридичні особи поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного пра¬ва. Юридичні особи приватного права створюються на підставі уста¬новчих документів відповідно до ст. 87 ЦК України, а юридичні осо¬би публічного права — на підставі розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Респуб¬ліки Крим або органу місцевого самоврядування. Так, Указом Прези¬дента України затверджуються положення про міністерства, держав¬ні комітети.

Відповідно до ст. 167 ЦК України держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчаль¬ні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конститу¬цією України та законом.

Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь у їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Порядок створення і правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Юридична особа може бути створена шляхом примусового по¬ділу (виділу) у випадках, встановлених законодавством. Прикла¬дом такого створення юридичної особи є положення ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Відповідно до вка¬заної статті у випадку, коли суб'єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає моно¬польне (домінуюче) становище. Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарюван-ня підлягає виконанню в установлений строк, який не може бути меншим шести місяців.

Відповідно до ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюва¬тися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених за¬коном. Кодексом регулюються порядок створення, організаційно-пра¬вові форми, правове становище юридичних осіб приватного права, зо¬крема господарських товариств, виробничих кооперативів, установ.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦК України товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право учас¬ті у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією осо¬бою, якщо законом це прямо не заборонено.

Згідно з ч. 3 ст. 83 ЦК України установою є організація, створе¬на однією або кількома особами (засновниками), які не беруть уча¬сті в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього май¬на для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цьо¬го майна.

Установа може задовольняти культурні, соціальні чи економічні потреби суспільства (суспільно корисна установа) чи потреби третіх осіб-дестинаторів (приватно корисна установа).

Залежно від того, має юридична особа на меті отримання прибут¬ку чи ні, виділяють підприємницькі та непідприємницькі товарист¬ва (статті 84-86 ЦК України).

До всіх товариств та установ застосовуються положення глави 7 ЦК України, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Слід зазначити, що ЦК України не визначає вичерпного переліку видів юридичних осіб.

ГК України виділяє такі види юридичних осіб, як підприємства та об'єднання. Відповідно до ст. 63 цього Кодексу залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприєм¬ства таких видів:

— приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

— підприємство, що діє на основі колективної власності (підпри¬ємство колективної власності);

— комунальне підприємство, що діє на основі комунальної влас¬ності територіальної громади;

— державне підприємство, що діє на основі державної власності;

— підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Слід зазначити, що виокремлення таких видів підприємств, як колективні, суперечить ЦК України, оскільки цей кодифікований акт не виокремлює такої форми власності.

ГК України виокремлює такі види юридичних осіб, як об'єднан¬ня. Відповідно до ст. 118 цього Кодексу об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підпри¬ємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльно¬сті для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добро¬вільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання під¬приємств. До об'єднань підприємств можуть належати підприємст¬ва, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть належати до об'єднань підприємств, утворених на тери¬торії інших держав.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств мо¬жуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання — це об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добро¬вільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Вони діють на основі установчого договору та/або статуту, що затверджу¬ється їх засновниками.

Державне (комунальне) господарське об'єднання — це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управлін¬ня яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування. Воно діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджуєть¬ся органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Відповідно до ст. 120 ГК України господарські об'єднання утво¬рюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація — договірне об'єднання, створене з метою постійної ко¬ординації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінсь¬ких функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, ор¬ганізації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Корпорація — договірне об'єднання, створене на основі поєднан¬ня виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень центра¬лізованого регулювання діяльності кожного з учасників органу управління корпорації.

Консорціум — тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних про¬ектів тощо).

Концерн — статутне об'єднання підприємств, а також інших ор¬ганізацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічно¬го і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньо¬економічної та іншої діяльності.

Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язан¬нями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об'єднання. Підприємства — учасники об'єднання мо¬жуть вийти з його складу зі збереженням взаємних зобов'язань та договорів, укладених з іншими суб'єктами господарювання. Вихід підприємства зі складу державного (комунального) господарського об'єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.