4.2.4. Безпека в надзвичайних ситуаціях

Під час проведення експерименту з ряду причин може виникнути пожежа. До небезпечних факторів пожежі, що діють на людину, належать: відкритий вогонь та іскра, підвищення температури повітря та предметів, токсичні продукти згоряння, дим, зниження концентрації О₂. В лабораторії не можна палити.

Щоб уникнути пожежі, слід виконувати правила протипожежної безпеки : перевіряти справність електроприладів та електроустановки, ізоляцію електродротів, проводити вентиляцію приміщення, щоб запобігти збиранню вибухонебезпечних летючих речовин, не ставити поряд із нагрівними приладами легкозаймистих речовин, не допускати перегрівання приладів, не загороджувати проходів до щитків та виходу з лабораторії, користуватися заводськими запобіжниками.

На випадок виникнення пожежі необхідно мати засоби гасіння пожежі ( в даній лабораторії – пісок, вода та ручний пінний вогнегасник ОХП-10), вчасно застосовувати засоби пожежної сигналізації та засоби оповіщення про пожежу.

Висновки:

1. Гістамін у концентрації 1 мкг/кг призводить до зростання активності СОД на пізніх етапах дослідження.

2. Гістамін у вищій концентрації веде до зростання активності СОД впродовж всього досліду.

Література:

1. Akdis C. A., Blaser K. Histamine in the immune regulation of allergic infl ammation // J. Allergy.Clin. Immunol.- 2003. Vol. 112. P. 15–22.

2. Lowry O.H. Protein measurement with the Folin phenol reagent. Journal of Boilogical Chemistry, 1951; 193(1):р.404-415.

3. Астафьева Н. Г., Горячкина Л. А. Лекарственная аллергия // Аллергология. – 2000. – № 2. – С. 40–50.

4. Visnyk of the Lviv University. Series BIology. 2012. Issue 60. P. 40–57

5. © Бішко О., 2012

6. Біологічна хімія: [Підручник // Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, Н.М. Мадієвська та ін.]; За ред. проф. Л.М. Вороніної. – Х.: Основа; Видавництво УкрФА.- 1999. С.30-40.

7. Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.М. та ін. Біологічна хімія – Х. - 2000. С.53.

8. Журавлев А.И. Развитие идей Б.Н. Тарусова о роли цепных процессов в биологии // Биоантиокислители и регуляция метаболизма в норме и патологи. – М.: Наука, 1982. С. 54 – 67.

9. Комаренко В. І., Тєрєхов А. А., Воробйова А. П., Янчук П. І. Дослідження ролі н1-рецепторів у реакціях ворітних судин печінки щурів на гістамін // Черкас. нац. ун-т.Сер. біол. науки. 2008. Вип. 128. С. 54–58.

10. Костюк В.А., Потапович А.И., Ковалева Ж.М. Простой и чувствительной метод определения СОД, основаный на реакции окисления кверцитина // Вопросы мед. химии. – 1990. – Т. 36, № 2. – С. 88–91.

11. Кулинский В.И., Колесниченко Л.С. Биологическая роль глютатиона // Успехи соврем. Биологии. – 1990. С. 84 – 89.

12. Ленинжер А. Основы биохимии. – М.: Мир, 1985. – Т. 1. С. 33 - 36.

13. Лікарські рослини: енциклопед. довідник //відп. ред. А.М. Гродзінський. К.: Гол. ред.УРЕ, 1989. С. 544.

14. Людина. //Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. С. 240.

15. Окислительный стресс.Пероксиданты и антиоксиданты /Е.Б.Меньщикова,В.З.Ланкин,Н.К.Зеньков,И.А.Бондарь,Н.Ф.Круговых,В.А. Труфакин.-М.:Фирма «Слово»,2000.-556с.

16. Ройт А., Бростофф Д., Мейл Д. Иммунология. М.: Мир.2000. С. 592.

17. Селиверстов В. В. Методические указания по количественному определению гистамина в рыбе с помощью тест-системы ридаскрин гистамин (ridascreEn® histamin) (производство фирмы Ар-Биофарм/r-biopharm, Германия) // 2000. С. 46-49.

18. Харкевич Д.А. Фармакология: Учебник. – 9-изд., перераб., доп. и испр. – М.: ГЭОТАР-Медиа, 2006. С. 33.

19. Чекман І. С. Клінічна фітотерапія. Природа лікує. К.: Рада, 2000. С. 510

20. Чекман І. С. Клінічна фармакологія протигістамінних препаратів // Укр. журнал дерматології, венерології, косметології. 2002. № 2. С. 28–30.

21. Юрочко Ф. Клінічна фармакологія блокаторів гістамінових рецепторів // Медицина світу. 2000. Т. 8. № 1. С. 8–16.

22. Ястремська І. А. Регуляція гістаміном апоптозу лімфоїдних клітин – імунологія таалергологія: автореф. дис. … канд. мед. наук: 14.03.08. Донецьк, 2007. С. 22.

54