3. Гігієна дихання та гігієнічні вимоги до повітряного режиму приміщень школи.

У результаті тривалого перебування дітей у закритих приміщеннях повітря забруднюється.  Класні кімнати та кабінети провітрюють на перервах, а рекреації під час уроків.

До початку занять і після їх закінчення необхідно здійснювати наскрізне провітрювання навчальних приміщень. Тривалість наскрізного провітрювання визначається погодними умовами згідно з таблицею.

У приміщеннях шкіл відносна вологість повітря має бути 40-60 %; температура повітря в класах і кабінетах 17-20° С, в майстернях по обробці металу і дерева 16-18° С, в спортивному залі 15-17° С…

Білет №6

1.Загальна характеристика будови та функції відділів стовбура головного мозку

Стовбур головного мозку – частина основи головного мозку, що містить ядра черепних нервів і життєво важливі центри (дихальний, судиноруховий і ряд інших). Стовбур головного мозку має довжину близько 7 см, складається з середнього мозку, моста і довгастого мозку і розташовується позаду ската внутрішньої основи черепа до краю великого потиличного отвору. Простягається між півкулями великого мозку і спинним мозком.

Середній мозок утворений вентрально лівої і правої ніжками мозку, дорсально – четверохолміем, що складається з верхніх та нижніх горбків; краниально межує з проміжним мозком, каудально переходить в міст, за допомогою верхніх ніжок мозочка з’єднується з мозочком. З середнього мозку виходять III і IV пари черепних нервів.

Міст – середня потовщена частина стовбура мозку – в дорсолатеральних напрямку утворить середні ніжки мозочка, каудально межує з довгастим мозком. Вентральній поверхні довгастого мозку утворюють піраміди і лежать дорсолатеральних від них оливи. На дорсальній поверхні довгастого мозку розрізняють клиновидний і ніжний горбки, нижні ніжки мозочка. Дорсальна поверхня моста і довгастого мозку утворить дно IV шлуночка – ромбоподібну ямку.

2. Механізм вдиху і видиху, нервово – гуморальна регуляція дихання

Існують два типи дихання: грудної (за рахунок скорочення дихальної мускулатури грудної клітини) і черевної (за рахунок скорочення діафрагми). Грудний тип переважає у жінок, черевний — у чоловіків. Сила вдихальних м’язів більше, ніж усіх видихальних. Частина цієї сили витрачається на подолання зазначених опорів.

При спокійному диханні при вдиху (інспірація) відбувається скорочення вдихальної мускулатури, а при видиху (експірація) — розслаблення цієї мускулатури. При 1 посиленому диханні скорочується також видихальна мускулатура.

Вдих коротше видиху. Тривалість видиху приблизно в 1,5 рази перевищує час вдиху. Звичайний видих — пасивний акт. Розслаблення вдихальної мускулатури призводить до опускання грудної клітини внаслідок дії сили тяжіння і еластичного напруги раніше скручених при вдиху хрящових кінців ребер і зв’язок. Органи черевної порожнини, що опустилися при скороченні діафрагми, піднімаються.

У людському організмі регулюються всі процеси життєдіяльності. Природою передбачено два механізми, які використовуються для цієї мети – нервовий і гуморальний. Саме з їх допомогою відбувається і регуляція дихання.

3. Для загартовування необхiдна прохолодна (33-20°С) i холодна (нижче 20°С) вода. Температура оточуючого повiтря на початку загартовування повинна бути 17-20°С.         При водних процедурах завжди слiд добиватися активної шкiрної реакцiї — почервонiння i вiдчуття розiгрiву. Найкращий час для загартовувальних процедур — вiдразу пiсля ранкової зарядки. Холодовi процедури перед сном не рекомендуються, оскiльки вони збуджують нервову систему i погiршують сон. Ранковi воднi процедури сприяють переходу органiзму в активний, бадьорий стан. Загартовування водою починають з обтирань — найбільш м’яких водних процедур (рушник, змочений водою). Тривалiсть процедури — 4-5 хв.         Ще бiльший загартовуючий вплив має холодний душ. Тут механiчний напiр води досягає 4 атм. Температура душа на початку загартовування — бiля 30-32°С, тривалiсть прийому — не бiльше 1 хв. Далi температуру слiд знижувати приблизно на 1?С через кожнi 3-4 днi, а тривалiсть процедури збiльшувати до 2 хв.         При високому ступенi загартованостi використовуються контрастнi душi, поперемiнно холодною i теплою водою.         Пiдвищують стiйкiсть органiзму до простудних захворювань такi простi i доступнi всiм воднi процедури як обливання стоп i полоскання горла холодною водою. Особливо корисний такий вид загартовування тим, хто схильний до захворювань носоглотки. 

Білет 7

1. Автономна нервова система - це частина нервової системи людини, яка регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, непосмугованих і деяких посмугованих м'язів, обмін речовин. Її ще називають мимовільною, оскільки функції, які вона регулює, не можуть бути довільно підсилені або послаблені. Завдяки цій властивості життєво важливі органи (серце, судини, шлунок, легені та ін.) не припиняють виконувати свої функції.

Автономну нервову систему поділяють на два відділи: симпатичний і парасимпатичний.

Симпатичний (від лат. симпатикус - співдружній) відділ автономної нервової системи називають системою екстремальних ситуацій, оскільки він посилює функції відповідних органів у складні для організму моменти. Парасимпатичний (від лат. префікса пара - суміжність) відділ автономної нервової системи називають системою післяекстремальних ситуацій, оскільки вона повертає до норми функції органів, які були задіяні у вирішенні складних для організму завдань.

Більшість органів іннервується як симпатичним, так і парасимпатичним відділами автономної нервової системами, що діють на органи протилежноОтже, основна функція автономної нервової системи - забезпечувати сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз).

Енергети́чний о́бмін організмів здійснюється у три послідовних етапи:

а) підготовчий;

б) безкисневий;

в) кисневий;

Підготовчий етап здійснюється у цитоплазмі клітин одноклітинних організмів та у шлунково-кишковому тракті багатоклітинних організмів. Молекули білків, жирів, вуглеводів розщеплюються за участю ферментів на простіші сполуки: білки на амінокислоти, вуглеводи на моносахариди і т. д. Енергія розсіюється у вигляді теплоти.

Безкисневий етап — ферментативне розщеплення простих органічних

сполук у клітинах.

Молочно-кисле (молочне) бродіння — вид безкисневого бродіння.

Кисневий(аеробний) етап здійснюється на мембранах мітохондрій.

2. Обмін речовин, або метаболізм — сукупність хімічних пе¬ретворень, які протікають у живих організмах, забезпечуючи їх зростання, життєдіяльність, відтворення, постійний контакт і обмін з навколишнім середовищем. Завдяки обміну речовин від¬бувається розщеплення і синтез молекул, які входять до складу клітин, утворення, руйнування й оновлення клітинних структур і міжклітинної речовини. Таким чином, обмін речовин складається з двох протилежних процесів — синтезу та розпаду.

Сукупність реакцій біосинтезу називається асиміляцією, або пластичним обміном. Протилежний процес — розпад і оки¬слення клітиною органічних речовин — називається дисиміля¬цією, або енергетичним обміном. Для біосинтезу речовин необ¬хідна енергія, що вивільняється при дисиміляції і акумулюється в АТФ. Розпад органічних сполук можливий тоді, коли кількість їх в клітині постійно поповнюється. Джерелом енергії для органі¬зму є органічні речовини: вуглеводи, жири, білки. Для нормаль¬ного обміну необхідні також вода, мінеральні солі та вітаміни.