- •Символізм[ред. • ред. Код]
- •Акмеїзм[ред. • ред. Код]
- •Футуризм[ред. • ред. Код]
- •Імажинізм[ред. • ред. Код]
- •10) Джеймс Джойс
- •Життя і творчість[ред. • ред. Код] Дублін, 1882–1904[ред. • ред. Код]
- •Основні твори[ред. • ред. Код] Дублінці[ред. • ред. Код]
- •Портрет митця замолоду[ред. • ред. Код]
- •11) Франц Кафка
- •Родовід[ред. • ред. Код]
- •Лінія батька[ред. • ред. Код]
- •Цікаві факти[ред. • ред. Код]
- •Лінія матері[ред. • ред. Код]
- •Мова спілкування[ред. • ред. Код]
- •Походження прізвища[ред. • ред. Код]
- •Біографія[ред. • ред. Код] Народження[ред. • ред. Код]
- •Виховання в родині[ред. • ред. Код]
- •Дитинство та юність[ред. • ред. Код]
- •Навчання в ліцеї[ред. • ред. Код]
- •Додаткові заняття[ред. • ред. Код]
- •Формування особистості[ред. • ред. Код]
- •Університетські роки[ред. • ред. Код] Навчання[ред. • ред. Код]
- •Дружба з Максом Бродом[ред. • ред. Код]
- •Перші проби пера[ред. • ред. Код]
- •Бібліографія[ред. • ред. Код]
- •Новели та мала проза[ред. • ред. Код]
- •Про Кафку[ред. • ред. Код]
- •Літературні твори[ред. • ред. Код]
- •Фільми[ред. • ред. Код]
- •Екранізації творів[ред. • ред. Код]
- •Критика[ред. • ред. Код]
- •13) Своєрідність світобачення ф. Кафки та його художнє вираження в оповіданні «Перевтілення»
- •Навчання[ред. • ред. Код]
- •У Мюнхені[ред. • ред. Код]
- •1910-Ті і початок 1930-их років[ред. • ред. Код]
- •Повернення в Європу[ред. • ред. Код]
- •Нобелівська премія[ред. • ред. Код]
- •Творчість[ред. • ред. Код] Ранні роки і «Будденброки»[ред. • ред. Код]
- •Зріла творчість[ред. • ред. Код]
- •Вибрані твори[ред. • ред. Код]
- •Українські переклади[ред. • ред. Код]
- •Біографія[ред. • ред. Код]
- •Літературна творчість[ред. • ред. Код]
- •Київ і Україна у житті та творах Булгакова[ред. • ред. Код]
- •Франція, Друга світова війна[ред. • ред. Код]
- •Повоєнні роки[ред. • ред. Код]
- •Композиція[ред. • ред. Код]
- •Висловлювання критиків про роман[ред. • ред. Код]
- •21. Вираження трагедії голокосту в поезії «Фуга смерті» Пауля Целана
Українські переклади[ред. • ред. Код]
«Будденброки», Київ: Дніпро, 1973.
«Смерть у Венеції» // Зарубіжна проза першої половини ХХ сторіччя: новели, повісті, притчі. Посібник для 11 класу.— К.:"Навчальна книга", 2002.
«Доктор Фаустус», роман, Київ: Дніпро, 1990
«Маріо і чарівник», Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2003
«Зачарована гора», Київ: «Юніверс», 2009
«Сповідь авантюриста Фелікса Круля», Київ: «Видавництво Жупанського», 2011
15) Маріо і чарівник (нім. Mario und der Zauberer [1] ) — новела німецького письменника Томаса Манна, яка була вперше видана у 1929 році. Головною ідеєю твору є засудження фашизму і диктатур у тогочасній Європі.
Зміст[ред. • ред. код]
На початку твору йде розповідь оповідача про його відпочинок разом з родиною у Торре-ді-Венере, Італія. Це невеличке містечко біля курорту Портеклементе на Тірренському морі. Відпочинок видався не дуже вдалий через менталітет місцевого населення, яке було налаштовано надто зверхньо до іноземців. Родина оповідача зупинилася у «Гранд-отелі», але там довго не затрималась. Дружина князя Ікс, номер якого був поряд з номером відпочиваючих, була занепокоєна залишками коклюша дітей оповідача і попросила управителя, щоб сім'ю переселили у флігель. Проте родина відмовилась це зробити і перебралась у пансіон «Елеонора», з власницею якого вона познайомилась трохи раніше. Незабаром трапився ще один неприємний випадок. Коли батьки дозволили дівчинці прополоскати купальний костюм, всі місцеві відпочиваючі почали обурюватись, у тому числі галасливий хлопчик і чоловік у фраці, який вимагав сплачення штрафу у 50 лір.
У містечко прибув ілюзіоніст Чіполла, виступ якого захотіли подивитись діти. На виставу прийшло багато людей, серед яких були власники «Елеонори» та офіціант Маріо. Вистава довго не починалася, і ось нарешті з'явився Чіполла. Химерний чарівник мав батіг з кігтистою лапою, постійно курив дешеві цигарки і пив коньяк. Він розпочав, змусивши одного жартівника показати публіці язика проти своєї волі. Наступним він підкорив чоловіка, в якого болів живіт. Потім він зробив арифметичний фокус, вгадавши суму цифр, які загадала публіка, ще до того як це було зроблено. Маг показав номер з картами, які змушував вгадувати глядачів. Потім Чіполла вгадав завдання, яке загадали йому в залі і виконав його. Після цього гіпнотизер вгадав історію життя власниці пансіону (те, що вона слугувала Е. Дузе). По закінченні перерви він продовжив, і загіпнозував пані Анджольєрі. Вивівши її з цього стану, він змусив кількох людей танцювати, а також перетворив одного з глядачів у непорушний стілець для себе. А далі Чіполла узявся за Маріо і теж вгадав його біографію. Він спитав у Маріо, чи щасливий він, і сам відповів, що ні. Чарівник вгадав нещасне кохання до Сильвестри, а потім навіяв офіціанту, що він — це Сильвестра. Маріо поцілував його у щоку. Зала засміялася, а ображений офіціант раптом дістав пістолет і вбив Чіполлу. До Маріо побігли правоохоронці, а родина оповідача залишила приміщення.
Проблеми "сильної особистості" маніпулювання натовпом у новелі "Маріо і чарівник" Т. Манна
У юнацькі роки Томас Манн захоплювався філософією Ніцше. Він переживав піднесення, душевний запал, читаючи книги цього німецького філософа, духовний і стилістичний вплив якого позначається уже в ранніх творах Томаса Манна. Енергетика творчості Ніцше, його концепція надлюдини, яку він обґрунтував у книзі «Так казав Заратустра», він продовжував розвивати в інших творах,- Фашизм, який виник у Європі, взяв за свої гасла ідеї Ніцше, і Томас Манн переглянув своє ставлення до творчості філософа. Він замислився над тим, чому руйнівні сили інтерпретували концепцію Ніцше як заклик до ненависті, антилюдяності, самовихваляння. Ідея національної вищості захопила Європу, і Томас Манн піддав нищівній критиці творчість Ніцше, характеризував її як ненатуральну, жалюгідну, претензійну. У новелі «Маріо і чарівник» письменник доводить, що справжнє мистецтво повинно бути натхненне «духом суспільного обов'язку і служіння», а сильна особистість, яка не рахується з почуттями інших людей, зазнає краху. Кавальєро Чіполло — «мандрівний віртуоз, майстер розважати публіку» — виявився гіпнотизером, який перетворив свої вистави на злі знущання з публіки. Він був пихатий, самовпевнений і вважав, що природний дар дає йому право знущатися над людьми, топтати їхню гідність. Історія людства знає багато прикладів, коли сильна особистість приходить до влади і перетворює людей на натовп, стадо, яке слухняно танцює під свист нагая. XVIII століття — це зліт зірки Наполеона. У перші роки правління він мав підтримку населення, любов мільйонів юнаків і людей середнього віку. Бонапарт був людиною революції, проповідував свободу. З його приходом до влади пожвавилась економіка, зріс добробут населення, піднеслась національна гідність. Але багаторічні війни призвели до економічної кризи, а пихатість маленького чоловіка викликала обурення і неприязнь. Наполеон Бонапарт був політичний лідер, а граф Каліостро — авантюрист італійського походження. Він здобув якісь знання з алхімії, став вправним ілюзіоністом, подорожував по світу. У кожній країні Каліостро об'являв себе масоном, дурив людей, робив їх слухняними маріонетками. Довірливі, малоосвічені люди вірили і великим завойовникам, і шарлатанам, і чарівникам, які, прикриваючись красивими гаслами, зверхньо дивилися на натовп, народи були для них засобом для досягнення власних коросливих цілей. Томас Манн у новелі «Маріо і чарівник» ставить злободенне питання: чи може народ у високорозвиненому суспільстві XX століття знову довіритися так званим національним «героям» сучасності? А їх XX століття знало немало: Муссоліні, Гітлер, Сталін. Потворна постать у сюртуку тримала під владою свого нагая глядачів у невеличкій залі курортного містечка, вожді зухвало знущалися з цілих народів, а суть усього цього одна — люди коряться сильній особистості, натовп не може протистояти їй. Але в підтексті новели криється ідея цього твору: треба боротися з проявами тоталітаризму, усіма можливими засобами протистояти йому. Ніхто не має права топтати людську гідність, знищувати особистість, вести суспільство до загибелі.
16) Миха́йло Опана́сович (Пана́сович) Булга́ков (рос. Булгаков Михаил Афанасьевич; * 3 (15) травня 1891,Київ — † 10 березня 1940, Москва) — радянський письменник, драматург, театральний режисер.
Дитинство і юність Михайла пройшли у Києві, з яким пов'язане становлення митця. Він захоплювався класичною літературою й архітектурою, музикою і драматургією. Вивчав давні малюнки і написи у церквах, відвідував відомий театр Соловцова. На Андріївському узвозі містилася квартира Булгакових, що стала прообразом будинку Турбіних у романі «Біла гвардія» та п'єсі «Дні Турбіних». Зараз у цьому домі —меморіальний музей письменника.
