31. Методи та стадії правотворчості.

Правотворчість — це форма владної діяльності народу, органів держави, посадових осіб та місцевого самоврядування, що спрямована на створення нормативно-правових актів, за допомогою яких у чинну правову систему запроваджуються, змінюються чи скасовуються норми права.

Правотворчий процес — система взаємозалежних процедур (стадій) при ухваленні, зміні як законів, так і підзаконних актів. Стадії правотворчого процесу, у свою чергу, можуть бути розбиті на ряд етапів.

Звернемося тепер до основних методів правотворчості. Правові норми створюються кількома шляхами із застосуванням різних прийомів встановлення, оновлення та скасування раніше прийнятих норм.

Отже, методи правотворчості й розрізняються насамперед залежно від того, як створюються правові норми: безпосереднім виданням загального правила або іншим шляхом — із застосуванням проміжних ланок між вираженням волі суб'єкта правотворчості й встановленням норми права. За цим критерієм і розрізняються основні методи правотворчості, що відомі історії як нормотворчість та санкціонування звичаю. До першого належить встановлення правових норм шляхом прийняття нормативного акта. До другого слід віднести санкціонування суб'єктами правотворчості інших соціальних норм (зокрема звичаю). У такому випадку вказані суб'єкти не виробляють змісту правових норм, а, умовно кажучи, погоджуються з іншими соціальними нормами, що утворилися і мають місце в суспільстві.

Кожний вид нормативно-правових актів пов'язаний із компетенцією державних органів певного рівня, а тому підготовка, розгляд і ухвалення кожного виду актів в ієрархії актів мають специфічні ознаки. Ступінь складності правотворчого процесу визначається тим, які нормативно-правові акти ухвалюються - закони Верховної Ради, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, рішення органів місцевого самоврядування та ін. Можна виділити наступні етапи та стадії правотворчості, притому, що кожний етап включає декілька стадій.

І етап: Формування державної волі (підготовка проекту) - дозаконодавча стадія:

а) з’ясування суспільної потреби у правовому регулюванні суспільних відносин, визначення виду правового акта та суб´єкту прийняття;

б) прийняття рішення про підготовку нормативно-правового акта. Готувати проект нормативного акта, після прийняття відповідного рішення, може орган правотворчості, або інші суб’єкти законодавчої ініціативи, а також спеціально уповноважені суб’єкти;

в) розгляд і обговорення проекту здійснюється у різних формах (обговорення у ЗМІ, отримання експертних висновків від профільних наукових установ);

г) створення остаточного варіанта проекту нормативного акта.

II етап: Прийняття нормативного-правового акта – законодавча стадія:

а) внесення одним із суб’єктів законодавчої ініціативи проекту на розгляд відповідного правотворчого органу.

Законопроект подається із супровідною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності його розроблення або прийняття, характеристику цілей, завдань та основних положень майбутнього нормативно- правового акта, а також очікувані соціально-економічні та інші наслідки;

б) обговорення проекту - на цій стадії вносяться поправки, зміни, доповнення або виключаються із законопроекту непотрібні положення.

За результатами обговорення правотворчий орган приймає рішення про:

1) прийняття законопроекту за основу і підготовка його до другого читання, де вносяться пропозиції вже до редакції законопроекту;

2) опублікування для всенародного обговорення і наступне доопрацювання за результатами обговорення;

3) передачу його на доопрацювання;

4) відхилення законопроекту.

На третє читання одночасно із законопроектом подаються проект постанови

Верховної Ради або проект закону, що розглядається, про порядок введення останнього в дію та внесений урядом України план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових заходів для введення даного закону в дію;

в) прийняття проекту здійснюється шляхом голосування спочатку кожної статті, розділу, глави, поправок до них, а потім проекту в цілому.

Закон підписує голова парламенту і передає на підпис Президенту, який або протягом 15 днів підписує його або повертає парламенту з пропозиціями доопрацювання. У цьому випадку народні депутати можуть подолати вето тільки двома третинами від конституційного складу парламенту, після чого Президент протягом 10 днів повинен його підписати; г) вступ нормативно-правового акта в юридичну силу відбувається через 10 днів з моменту його офіційного оприлюднення у ЗМІ.