- •1.Предмет та методи тДіП
- •2.Осн. Теорії походження держави і права.
- •3.Причини виникнення держави.
- •4.Поняття держави та види її функцій
- •5.Історичні типи держав.
- •Визначають такі основні типи держави.
- •6. Державна влада: поняття, ознаки та принципи здійснення
- •7. Суспільна влада й соціальні норми за первісних часів
- •8. Типологія держави. Формаційний і цивілізаційний підхід.
- •9. Обгрунтуйте визначення держави, її ознаки
- •10. Держ. Органи, їх хар-ка.
- •11. Місце та роль держави у політичній системі суспільства
- •12.Поняття політ. Системи сусп-ва, її елементи
- •13.Механізм держави та його принципи.
- •14.Поняття та ознаки правової держави
- •15.Поняття та ознаки соціальної держави
- •16. Держава: класифікація держав за формою режиму.
- •17.Держава:Класифікація держав за формою держ.Устрою
- •18. Держава:її форма правління
- •19. Держава: класифікація держав за їх формою
- •20.Механізм держави: поняття, структура.
- •21.Поняття права. Об’єктивне і суб’єктивне
- •22. Елементи будови норми права. Їх поняття, види.
- •23.Поняття, ознаки та структура правової норми
- •24.Поняття права, його ознаки. Співвідношення моралі та права
- •25. Система права: поняття, риси та структурні елементи системи права
- •26.Поняття закону, його ознаки, види, структура.
- •27.Поняття та види соціальних норм.
- •28.Прогалини в праві. Аналогія закону і аналогія права.
- •29.Галузь права: поняття, види.
- •30.Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття, класифікація.
- •31. Методи та стадії правотворчості.
- •32. Поняття і види джерел права.
- •33. Правотворчість: поняття, принципи, стадії.
- •34. Систематизація законодавства: поняття і види.
- •35. Поняття права та основні види форм права.
- •36. Правовідносини: причини виникнення та припинення їх.
- •1) За вольовою ознакою факти поділяються на:
- •2) За юридичними наслідками:
- •37. Суб’єкти, об’єкти та зміст правовідносин.
- •38. Правовідносини: поняття, ознаки, види.
- •38А. Юридичні факти та їх класифікація.
- •39. Тлумачення: поняття, види та способи.
- •40. Система законодавства: поняття, структура.
- •41. Реалізація норм права: поняття та форми.
- •42. Дисципліна: поняття та види.
- •42. Дисципліна: поняття, види
- •43. Правопорушення: поняття, ознаки, склад.
- •44. Юридична відповідальність: поняття, функції, принципи.
- •45. Юридична відповідальність: підстави притягнення та її припинення.
- •46. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, види.
- •47. Правомірна поведінка: поняття, види.
- •48. Правозастосування: поняття, вимоги, стадії.
- •49. Міжнародні правопорушення: поняття, різновиди.
- •50. Поняття законності та правопорядку, їх принципи.
- •51. Зміст та принципи законності.
- •52. Правосвідомість та її види.
- •53. Поняття, структура і функції правової культури.
- •53А. Правове регулювання і правовий вплив.
- •54. Правопорушення: причини та види.
- •55. Поняття і методи правового виховання.
- •56. Правовий нігілізм: поняття та шляхи подолання.
- •57. Поняття та класифікація правових систем.
- •58. Англо-саксонська правова сім’я.
- •59. Романо-германська правова сім’я.
- •60. Мусульманська та традиційна правові системи.
- •Поняття мусульманського права
- •61. Механізм правового регулювання: поняття, структура, стадії.
- •62. Правопорядок та шляхи його зміцнення.
10. Держ. Органи, їх хар-ка.
Апарат держави (державний апарат) — це система всіх органів держави, які виконують її завдання та функції.
Державний орган — це частина державного апарату, структурований і організований
колектив державних службовців або одна особа, наділений конкретними державними владними повноваженнями (рада депутатів, президент).
Ознаки органу державної влади:
це частина єдиної системи із певними ознаками автономії;
здійсн. від імені держави її завдання і ф-ції за допом.певного виду д-сті в певній галузі
складається із державних службовців (службовця), які мають свої повноваження та компетенцію. За свою працю державні службовці отримують заробітну плату;
має внутрішню структуру (міністерство: міністр, 1-й заступник, заступники, секретарі, радники, помічники тощо);
кожен орган має межі компетенції: права та обов’язки (основне завдання парламенту — приймати закони, міністерство фінансів регулює фінансову політику, голова районної адміністрації діє в межах району);
має владні повноваження видавати нормативно-правові акти та забезпечувати їх виконання (постанова Кабінету Міністрів України, діяльність податкової міліції, щоб наповнювався бюджет);
бере активну участь у здійсненні функцій держави, використовуючи для цього відповідні форми та методи;
має матеріальну базу, фінанси, банківський рахунок тощо
Основним призначенням органів законодавчої влади, представлених парламентом, є законотворча діяльність. Органи законодавчої влади мають верховенство, оскільки вони формуються всенародно, встановлюють правові засади державного і громадського життя, основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики країни, визначають правову організацію і форми діяльності виконавчої і судової влади. Провідне положення законодавчих органів у механізмі держави обумовлює вищу юридичну чинність прийнятих ними законів.
Система органів виконавчої влади здійснює виконавчо-розпорядчу діяльність. Виконавча діяльність цих органів виявляється в тому, що вони виступають як безпосередні виконавці вимог законів, що сприяють їх реалізації по всій державі. Розпорядча діяльність цих органів виявляється в їхній здатності приймати власні підзаконні нормативні акти (розпорядження), що мають обов'язкове значення.
Главою виконавчої влади може бути монарх, президент або глава уряду — прем'єр-міністр, залежно від форми правління держави. З урахуванням цього відбувається формування органів виконавчої влади. Органами державної виконавчої влади в областях, районах є відповідні державні адміністрації.
Важливе місце у структурі державного апарату займає система судових органів, основною соціальною функцією яких є здійснення правосуддя. У конституціях сучасних держав у тій чи іншій формі проголошуються принципи незалежності суддів, самостійності судів у вирішенні юридичних справ, гласності судочинства, відкритості судового процесу.
Роль судової влади полягає у стримуванні двох інших гілок влади в рамках конституційної законності шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю за іншими гілками влади. Система органів правосуддя складається з судів конституційної та загальної юрисдикції. Суди конституційної юрисдикції представлені Конституційними Судами, а суди загальної юрисдикції — загальними, військовими, господарськими та адміністративними. Судову владу в Україні здійснюють Верховний Суд України, Вищі суди спеціалізованих судів, апеляційні суди.
Крім того, значну роль у державному механізмі відіграє система органів прокуратури. Прокуратура покликана здійснювати нагляд за точним і однаковим виконанням законів органів державного управління підприємствами, установами, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Органи прокуратури здійснюють також нагляд за дотриманням законності в роботі органів дізнання і попереднього слідства, при розгляді справ у судах, при виконанні покарань й інших заходів примусового характеру.
Правоохоронні органи у механізмі держави здійснюють функцію правосуддя, контролю, нагляду, попереднього розслідування, охорону і захист усіх форм власності, охорону природи, охорону прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. У механізмі Української держави правоохоронні органи посідають особливе місце: мають можливість застосовувати засоби державного примусу до правопорушників;застосовують інші види обмежень, передбачені законом; мають відносну самостійність, власну структуру, певні особливості порівняно з іншими державними органами; безпосередньо запобігають правопорушенням та ін.
До механізму держави також входять збройні сили, органи безпеки, виправні заклади тощо.
