10. Держ. Органи, їх хар-ка.

Апарат держави (державний апарат) — це система всіх органів держави, які виконують її завдання та функції.

Державний орган — це частина державного апарату, структурований і організований

колектив державних службовців або одна особа, наділений конкретними державними владними повноваженнями (рада депутатів, президент).

Ознаки органу державної влади:

• це частина єдиної системи із певними ознаками автономії;

• здійсн. від імені держави її завдання і ф-ції за допом.певного виду д-сті в певній галузі

• складається із державних службовців (службовця), які мають свої повноваження та компетенцію. За свою працю державні службовці отримують заробітну плату;

• має внутрішню структуру (міністерство: міністр, 1-й заступник, заступники, секретарі, радники, помічники тощо);

• кожен орган має межі компетенції: права та обов’язки (основне завдання парламенту — приймати закони, міністерство фінансів регулює фінансову політику, голова районної адміністрації діє в межах району);

• має владні повноваження видавати нормативно-правові акти та забезпечувати їх виконання (постанова Кабінету Міністрів України, діяльність податкової міліції, щоб наповнювався бюджет);

• бере активну участь у здійсненні функцій держави, використовуючи для цього відповідні форми та методи;

• має матеріальну базу, фінанси, банківський рахунок тощо

Основним призначенням органів законодавчої влади, представлених парламентом, є законотворча діяльність. Органи законодавчої влади мають верховенство, оскільки вони формуються всенародно, встановлюють правові засади державного і громадського життя, основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики країни, визначають правову організацію і форми діяльності виконавчої і судової влади. Провідне положення законодавчих органів у механізмі держави обумовлює вищу юридичну чинність прийнятих ними законів.

Система органів виконавчої влади здійснює виконавчо-розпорядчу діяльність. Виконавча діяльність цих органів виявляється в тому, що вони виступають як безпосередні виконавці вимог законів, що сприяють їх реалізації по всій державі. Розпорядча діяльність цих органів виявляється в їхній здатності приймати власні підзаконні нормативні акти (розпорядження), що мають обов'язкове значення.

Главою виконавчої влади може бути монарх, президент або глава уряду — прем'єр-міністр, залежно від форми правління держави. З урахуванням цього відбувається формування органів виконавчої влади. Органами державної виконавчої влади в областях, районах є відповідні державні адміністрації.

Важливе місце у структурі державного апарату займає система судових органів, основною соціальною функцією яких є здійснення правосуддя. У конституціях сучасних держав у тій чи іншій формі проголошуються принципи незалежності суддів, самостійності судів у вирішенні юридичних справ, гласності судочинства, відкритості судового процесу.

Роль судової влади полягає у стримуванні двох інших гілок влади в рамках конституційної законності шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю за іншими гілками влади. Система органів правосуддя складається з судів конституційної та загальної юрисдикції. Суди конституційної юрисдикції представлені Конституційними Судами, а суди загальної юрисдикції — загальними, військовими, господарськими та адміністративними. Судову владу в Україні здійснюють Верховний Суд України, Вищі суди спеціалізованих судів, апеляційні суди.

Крім того, значну роль у державному механізмі відіграє система органів прокуратури. Прокуратура покликана здійснювати нагляд за точним і однаковим виконанням законів органів державного управління підприємствами, установами, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Органи прокуратури здійснюють також нагляд за дотриманням законності в роботі органів дізнання і попереднього слідства, при розгляді справ у судах, при виконанні покарань й інших заходів примусового характеру.

Правоохоронні органи у механізмі держави здійснюють функцію правосуддя, контролю, нагляду, попереднього розслідування, охорону і захист усіх форм власності, охорону природи, охорону прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. У механізмі Української держави правоохоронні органи посідають особливе місце: мають можливість застосовувати засоби державного примусу до правопорушників;застосовують інші види обмежень, передбачені законом; мають відносну самостійність, власну структуру, певні особливості порівняно з іншими державними органами; безпосередньо запобігають правопорушенням та ін.

До механізму держави також входять збройні сили, органи безпеки, виправні заклади тощо.