14. Мислення. Інтелект. Наочно-дійове мислення.

Людина, живе серед подій, які відбуваються як в її безпосередньому оточенні, так і в цілому світі. Потреби і цілі людини зумовлюють необхідність розібратися в тому, що з чого виходить, як пов'язані об'єкти, явища і події між собою, які саме властивості детермінують цей зв'язок.

Мислення - це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях.

Інтелéкт — це здатність пізнавати і вирішувати проблеми, які об'єднують в собі пізнавальні здібності. Інтелект властивий людям, а також спостерігається у тварин. Штучний інтелект - це розділ обчислювальної лінгвістикита інформатики який займається формалізацією проблем і завдань інтелекту.

Людина застосовує інтелект для обробки наявної інформації, наприклад, з метою побудови або вдосконалення розуміння, позиції, стратегії, методу, правила, комбінації, відношення, пояснення, рішення, плану чи цілі.

Інтелект пов'язаний з іншими внутрішніми властивостями людини, такими як сприйняття, пам'ять, мова, уява, самосвідомість, самоконтроль, характер, володіння тілом, творчість, інтуїція.

Інтелект найчастіше спрямовується на вирішення питань облаштування побуту і відпочинку, професійну діяльність, міжособистісні стосунки та самовдосконалення.

Різноманітність типів мисленнєвих задач зумовлює різноманітність не тільки механізмів, способів, а й видів мислення. У психології прийнято розрізняти види мислення за змістом: наочно-дійове, наочно-образне та абстрактне мислення; за характером задач: практичне і теоретичне мислення; за ступенем новизни й оригінальності: репродуктивне (відтворювальне) і творче (продуктивне) мислення.

Наочно-дійове мислення полягає в тому, що розв'язання задач здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та виконання рухового акту. Так, у ранньому віці діти виявляють здатність до аналізу і синтезу, коли сприймають предмети в певний момент і мають можливість оперувати ними.

15. Мислення. Інтелект. Наочно-образне мислення.

Людина, живе серед подій, які відбуваються як в її безпосередньому оточенні, так і в цілому світі. Потреби і цілі людини зумовлюють необхідність розібратися в тому, що з чого виходить, як пов'язані об'єкти, явища і події між собою, які саме властивості детермінують цей зв'язок.

Мислення - це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях.

Інтелéкт — це здатність пізнавати і вирішувати проблеми, які об'єднують в собі пізнавальні здібності. Інтелект властивий людям, а також спостерігається у тварин. Штучний інтелект - це розділ обчислювальної лінгвістикита інформатики який займається формалізацією проблем і завдань інтелекту.

Людина застосовує інтелект для обробки наявної інформації, наприклад, з метою побудови або вдосконалення розуміння, позиції, стратегії, методу, правила, комбінації, відношення, пояснення, рішення, плану чи цілі.

Інтелект пов'язаний з іншими внутрішніми властивостями людини, такими як сприйняття, пам'ять, мова, уява, самосвідомість, самоконтроль, характер, володіння тілом, творчість, інтуїція.

Інтелект найчастіше спрямовується на вирішення питань облаштування побуту і відпочинку, професійну діяльність, міжособистісні стосунки та самовдосконалення.

Різноманітність типів мисленнєвих задач зумовлює різноманітність не тільки механізмів, способів, а й видів мислення. У психології прийнято розрізняти види мислення за змістом: наочно-дійове, наочно-образне та абстрактне мислення; за характером задач: практичне і теоретичне мислення; за ступенем новизни й оригінальності: репродуктивне (відтворювальне) і творче (продуктивне) мислення.

Наочно-образне мислення - це вид мислення, який відбувається на основі образів уявлень, перетворення ситуації в план образів. Цей різновид мислення виявляють поети, художники, архітектори, парфумери, модельєри. Значення цього мислення полягає в тому, що за його допомогою повніше відтворюється різноманітність характеристик об'єкта, відбувається встановлення незвичних поєднань предметів та їхніх властивостей. У простій формі це мислення виникає в дошкільному віці. Дошкільники мислять образами. Спонукаючи до створення образів на основі прочитаного, сприйнятих об'єктів, до схематичного та символічного зображення об'єктів пізнання, вчитель розвиває образне мислення у школярів.

16. Основний психологічний зміст людської мови. Безумовно, що уява позначилась на встановленні розвитку мови, що виразно видно в такому графічному мовленнєвому записі – як піктограма – це схематичний малюнок, що намальовано те й мається на увазі. Ідеограма – символічне зображення. Ведмідь в піктограмах-це ведмідь, а в ідеограмах – сильний, вайлуватий. . Ідеограма та піктограма лежать в основі письма - ієрогліфів(заячі вуха – страх, дві крокуючі ноги - іти, люд. з паличкою - страрість). Ієрографічне письмо не досконале, важко зобразити властивості і відношення об’єктів. Абстрактні поняття високого рівня узагальнення. Доводиться додавати ще якісь штрихи до них. Або брати декілька в купі ієрогліфів(3 собаки – вихор , смерть).Але це можна відобразити словом, а не лише об’єктивованим уявленням , як і уявлення слова відображають відсутню рецептивному полі, але на відміну від образів вони: несхожі зовсім на об’єкти, які відображають; виявл. назовні у мовленні об’єктивуються в такий спосіб, хоча існує і внутр. мовлення – воно редуковане – специфіка його слова добре пристосовані до відображення того до чого важко знайти образ. Матерія, дух, душа - мислення – образ пам`яті. На певному етапі розвитку люд. психіки образ слово заміняє образ як висловився Гегель. Відношення між знаком, а слово це знак, позначуваним наз.-семіотичним. Ієрогліфи та символи теж знаки, в принципі будь-який об’єкт може виконувати роль знака, для цього необхідно, щоб він ніс інф-ю про позначуваний ним об’єкт – мова глухонімих-пантоміміка-arm-sleng. У австрал-ких племен нарах-ся до 500 пантомімічних знаків. Було мова вогню та димів у індіанців. Проте, що мовленнєві знаки не мають жодної подоби з позначуваної ними об’єктами і жодних зв’язків окрім семіотичного, свідчать що різні назви тих самих об’єктів і різних мовах(Місяць-луна-moon). Знак пов'язаний з позначуваними відношеннями у означення, їх поділ.на остинсивні(на об’єкт) та інтенсивні( за допом.ін.знаків, слів, розкривається властивості означуваного об’єкта – мислення-узагальнення, і опосередковане зображення дійсності).Трикутник Фраге – об’єкт не прямо до значення, а опосередковано через знак, будь який об’єкт який має таку структуру наз- семіотичним. Знаки можуть заміщати будь-які об’єкти, а від так знаючи про властивості цих об’єктів – можна здійснювати мисленнєві операції з ними: повторювати, розрізняти, знаходити спільне, приховане-це 1 момент – можна мислити за допом.знань, тобто можна робити ідеальні перетворення, в процесі яких знайдене суттєве, відіграє вирішальну роль у практичних діях з цими об’єктами, слова та їх поєднання у реченнях являють собою знаряддя за допом.яких люди впливають одне на одного тобто завдяки знакам уможливлюється спілкування. Передала значень від однієї мови до ін. чи групи людей. Значення слова – все те, що ми знаємо про позначуваний об’єкт ,наше відношення, ставлення до нього , бажання, які він у нас виникає, все те, що ми вміємо з ним робити. Це знання, уміння, навички і ставлення до предметів і явищ. Значення поділ.на: 1) загальнонаціональні; 2) групові; 3) особистісні. Такі значення в яких містять знання, уміння, навички наз.-парадигматичними. В них виділ: денотат – основне, загально прийнятне значення слова, його наявність є підставою для віднесення об’єкта до того чи ін. поняття. Основна ознака, яка дозволяє застосувати те чи ін. слово по відношенню до об’єкта наз. - сигніфікатом. Крім денотата існують – конотати, значення слів – н-д: денотат слова – лице-передня частина голови, з основними його органами, а морда – передня частина голови тварини, коли конотати – є лайливо-зневажлива назва облич певних людей – пика. Окрім парадигматичних – існують лінгвістичні значення, вони утв-ся у результаті поєднання слів у речення – н-д: людина - ссавець, де 1- ше правильне, 2-ге неправ., таке значення яке не міститься у мовленнєвих знаках, а виникає з їх сполучень наз.- лінгвістичним. В нашій мові утв. лінгвістичних значень слугують закінчення, суфікси, префікси, сполучення слова. «Глока куздра, штеко бадланула борка і кубрячить богренятка» - навед п-д ілюструє лінгвістичні значення, які утв. насамперед смисловими одиницями мови, котрі власного парадигматичного значення не мають: якщо, то; мабуть; тому,що; як от; тобто; отже, Але встановлюють виразні парадигматичні залежності між словами пов’язаними в реченнях. В словян.мовах – закінченнями,префіксами, суфіксами, песною послідовністю слів, що особливо виразно в англ.,китайській, в’єтнамській мовах, наголосом та інтонаціями. Отже, значення яке не міститься в самих мовленнєвих знаках, а виникають з певних співвідношень цих знаків наз.- лінгвістичним. Тобто лінгвістичні значення – це не об’єкти чи їх класи, як у парадигматичних, а це відношення реальності відомі носіям даної мови і відображені у співвідношенні мовленнєвих знаків. Відношення реальності, що утв.структуру мови наз.- мовленнєвими категоріями чи симантетичними класами. Ін.словами мови категорії чи симатичні класи- це ті відношення реальності, які відображені у лінгвістичних значеннях(в укр..мові-дієслово, іменник,прикметник і т.д), тобто світ розчленований на об’єкти котрі діють чи зазнають дій, мають і ті і ті самі дії, мають певні ознаки і т ін. Саме відношення означення може бути встановлене лише за допом.ін.знаків, а значення нового знака – лише через співвідношення із відомими знаками. Саме ж означення - словом(годинник) це завжди віднесення позначуваного об’єкта до певних симантичних значень, але й не лише до парадигматичних значень. Можна сказати, що лінгвістичні значення вибуд.парадигматичні. Кожна мова знає лише певний набір категоріальних відношень, що виявл.в лінгвістичних значеннях і парадигматичних значеннях, а від так завжди відносить означуване до якогось із цих стандартів. Притім це відоб. по-різному,н-д: у семітських мовах(ефіопська, арабс.,івріт) – у них значення встановлюється кортежем(слова речення) приголосних, а відповідні цьому полю лінгвістичні значе5ння послідовністю голосних(н-д: мргб- астрономія, міргаб-телескоп,, де і,а –знаряддя дії в цілому симатичному полі. Об’єкт дії –зорі, ін симатичне поле, тому об’єкта дії немає, який є утв.від мргб, маргаб-астрономія, маргіб – астроном).Можна сказати що мова причісує хаос і перетворює його у влаштований космос. Ми не помічаємо цієї роботи мови бо ми в середені неї, як у серед.власн.сприймання, уявлення, памяті. Відмінності на парадигматичному рівні: світло – у рос.свет, у англ..light, як світло, свічка, лампа, громадська думка, блондинка, блідий, запалювати, маяк, легкий, у нім. шість кольорів спектру – у греків синє,зелене,блакитнє – одне значення; поділ на теплі та холодні кольори у Ліберії. Спектр можна поділити на 2,7,34, 135 і до нескінченності, бо не має кінця тим відтінкам. У іспанців – зі сходу сонця і до полудня – 1 час, після обіду – ін. В угорщ. шість частин: ранок, пополудня, передобід, післяобідній час,вечір,ніч, та деякі слова – старший брат, молодший брат,молодша сестра- різні слова. У ірландців немає слова що озн.-очі –орган зору. У ескімосі – більше 10 слів познач.снігу. Інкорпоруючі мови – немають членування на дію, носія дії, об’єкт дії, все зливаються в одне. Н-д: англо кінські мови не мають ні дієслів, ні дієвідмінків: уетші-місце звідки, кесія-холод чи місце де, іші-рух до ловця, ісе- швидкий рух, ла-третя особа однини, уешті кесія іші ісе ла – він біжить сюди з півночі. Латинська мова – страждальна мова, відрубаний у кішки хвіст - одне слово – кішка відрубана відносна хвоста. Численні дані про лінгвістичні та парадигматичні співвідношення і їхні значення, спонукали Уорфа Копіра висунути гіпотезу, що разом з мовою люд.одержує певний спосіб мислення, світобаченн, певну модель світу, утворену творцем тієї мови, напевно що джерелом походження мови були образи.

17. Мислення. Інтелект. Емпіричне мислення. Операції мислення: аналіз, синтез, абстрагування, порівняння і визначення.

Людина, живе серед подій, які відбуваються як в її безпосередньому оточенні, так і в цілому світі. Потреби і цілі людини зумовлюють необхідність розібратися в тому, що з чого виходить, як пов'язані об'єкти, явища і події між собою, які саме властивості детермінують цей зв'язок.

Мислення - це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їх істотних зв'язках і відношеннях.

Інтелéкт — це здатність пізнавати і вирішувати проблеми, які об'єднують в собі пізнавальні здібності. Інтелект властивий людям, а також спостерігається у тварин. Штучний інтелект - це розділ обчислювальної лінгвістикита інформатики який займається формалізацією проблем і завдань інтелекту.

Людина застосовує інтелект для обробки наявної інформації, наприклад, з метою побудови або вдосконалення розуміння, позиції, стратегії, методу, правила, комбінації, відношення, пояснення, рішення, плану чи цілі.

Інтелект пов'язаний з іншими внутрішніми властивостями людини, такими як сприйняття, пам'ять, мова, уява, самосвідомість, самоконтроль, характер, володіння тілом, творчість, інтуїція.

Інтелект найчастіше спрямовується на вирішення питань облаштування побуту і відпочинку, професійну діяльність, міжособистісні стосунки та самовдосконалення.