5. Сутність, значення та завдання наукової організації праці на сучасному етапі.

Початок використання науково обґрунтованих методів організації праці робітників було покладено американським інженером Ф. Тейлором.

Основні принципи і положення, які розробив Тейлор, полягають іі наступному. Робітнику встановлюється конкретне і напружене завдання («урок»), яке визначається не приблизно, а на основі ретельного вивчення методу роботи. Завдання має бути зрозумілим і чітко сформульованим. Воно має встановлюватись не на всю роботу в цілому, а на окремі елементи операції. Час виконання кожного елемента визначається на основі хронометражних спостережень або розроблених нормативах. Методи праці розробляються на основі вивчення та відбору кращих трудових прийомів і доводяться до всіх робітників шляхом навчання. Кожний робітник повинен знати не тільки те, що йому треба зробити, але і як виконати роботу. Робітник наперед повинен знати що він одержить за виконання завдання і що він втратить в разі невиконання. Приймаючи на роботу, адміністрація повинна

відбирати людей найбільш здібних до даного виду роботи, а потім тренувати і навчати виконавців високої кваліфікації. Ці основні моменти системи Тейлора не втратили свого значення і нині. Недоліком цієї системи є те, що вона направлена тільки на одного робітника і не враховує кооперації праці як обов'язкової умови функціонування підприємства.

Послідовником Тейлора був інший американський інженер Ф. Гілбрет, який разом зі своєю дружиною Л. Гілбрет розробив організацію трудового процесу в умовах масового виробництва, в якому великі групи робітників виконують однакову роботу. Швидкість виконання роботи залежить від встановленого ритму усього потоку. Трудові рухи повинні бути безперервними, максимально короткими і цілеспрямованими. Вони не повинні вимагати великих фізичних зусиль, що призводять до втоми.

Тейлор і Гілбрет займались раціоналізацією праці окремого робітника і не враховували кооперацію праці між десятками і сотнями працівників.

Принципи організації роботи у рамках великого підприємства розроблені також американським вченим Г. Смерсоном, який сформулював 12 принципів продуктивності, а саме:

• чітко поставлені цілі;

• здоровий глузд;

• компетентне консультування;

• дисципліна;

• справедливе ставлення до персоналу;

• швидкий, надій ний, повний, точний і постійний облік;

• диспетчеризація;

• норми і розклад;

• нормалізація умов праці;

• нормування операцій;

• винагорода за продуктивність;

• стандартні інструкції.

Сомерсон розробив організаційні форми роботи в американській економіці. Він зазначав, що кожен директор вибирає собі завідувачів відділами, передаючи їм всю владу і відповідальність. Завідувач, у свою чергу, підбирає майстра, а майстер — робітників.

Отже, уся справа по суті ведеться низовими працівниками, тобто тими людьми, які не мають ні часу для планування, ні відповідної кваліфікації, ні високої винагороди.

Смерсон вважав, що треба перевернути вниз головою увесь адміністративний цикл. Тепер підлеглий необхідний для того, щоб розширяти і продовжувати особистість начальника або працедавця і, навпаки, начальник необхідний для того, щоб робити продуктивнішою роботу підлеглого. Майстер працює на заводі не для того, щоб зняти відповідальність з завідувача, а для того, щоб керувати робітниками, які обслуговують машини. Директор-розпорядник необхідний для обслуговування завідувачів. Правильна і продуктивна організація повинна полягати у тому, щоб компетентні спеціалісти формулювати основні принципи завдання, навчали кожного їх виконання і спостерігали за усіма порушеннями.

При досконалій організації навіть дуже слабкий керівник часто наносить тільки невелику шкоду. Але слабкий керівник, який спирається на недосконалу організацію і не враховує ніякими ідеалами, неодмінно провалюється і забирає з собою все, що йому підпорядковано.

Смерсон прагнув показати підприємцям, як отримати від робітників більше прибутку.

Наступним етапом розвитку організації праці став «фордизм» (від імені його творця — Генрі Форда-старшого), який враховував особливості розвитку ринкової економіки і прагнув забезпечити максимальне упорядкування виробництва, економне ведення господарства, досягнення високої продуктивності праці робітників, скорочення витрат виробництва і одержання найбільших прибутків. Форд прагнув до всебічної механізації трудових процесів і допоміжних робіт. Він перший ввів конвеєрний метод організації виробництва, що викликало повий підхід до організації праці. Велика увага приділялась обслуговуванню робочих місць, аби робітник не втрачав часу на пошук матеріалів, інструментів. Все необхідне подавалось йому на робоче місце.

Сучасний рівень організації праці на підприємствах найбільш розвинутих країн дуже високий. Для вирішення цих питань залучаються спеціально підготовлені працівники консультативних фірм, які займаються раціоналізацією трудових процесів. Термін «раціоналізація праці» дуже близький за змістом до терміну «наукова організація праці» (НОП).