Розділ 3 сучасні розкопки на о. Березань

Внаслідок отримання Україною незалежності відбілися деякі зміни в структурі Березанської експедиції. Установою, що очолила роботи на острові став Інститут археології НАН України. В склад експедиції Інституту археології НАН України в 1999 р. увійшов загін Держаного Ермітажу (м. Санкт-Петербург), а в 2006 р. загін МДУ ім. В.О. Сухомлинського (м. Миколаїв).

Основні завдання, що стояли перед експедиціями з часів отримання незалежності Україною та по теперішній час, полягають у всебічному археологічному вивченні території острова, що раніше не була досліджена, визначенні меж поселення та функціональної спеціалізації окремих його районів. Відповідно, була розроблена програма комплексних — наземних і підводних археологічних досліджень, у ході реалізації якої проведено розкопки різних ділянок території острова та обстежено зруйновану морем частину поселення.

3.1. Експедиція Інституту археології нан України

Як вже зазначалося раніше а посаді керівника експедиції С.Н. Мазараті в 1989 р. змінив Володимир Володимирович Назаров (додаток Л).

Володимир Володимирович народився в 1956 р. У 1978 році закінчив кафедру археології Київського державного університету. Учень В.В. Лапіна. З 1978 року науковий співробітник Відділу античної археології Інституту археології Національної Академії наук України . Працював на Березані з 1989 по 2004 роки. У ході археологічних досліджень проведених на східному узбережжі були отримані нові дані про поселення класичного, елліністичного і римського періодів . А в південно-західній частині острова відкрив теменос (священна ділянка) із залишками невеликого храму в антах і вівтар, присвячені Афродіті. Автор понад вісімдесяти наукових публікацій. Займався питаннями історії грецької колонізації Північного Причорномор'я, археології Нижнього Побужжя античного часу і підводними археологічними дослідженнями в акваторії острова Березань, в районі Тендрівської коси , в Ольвії , біля мису Меганом , в районі Ізмаїла. Так само Володимир Назаров займався питаннями історико-військової тематики новітнього часу, пов'язаними з історією Березані та Криму [6, с. 85].

Володимир Володимирович Назаров продовжує розкопки С.Н. Мазараті на ділянці „Т” (Теменос). Там, окрім знайденого раніше круглого монолітного кам’яного вівтаря, він відкриває кладки стін огорожі та залишки храму [50, с. 27-29]. Це одна з най знакових знахідок на острові. Розглянемо її докладніше.

Там, окрім знайденого ще С.Н. Мазараті круглого монолітного кам’яного вівтаря, В.В. Назаров відкриває кладки стін огорожі та залишки храму. На підлозі храмового приміщення компактною групою лежали теракоти та фігурні посудини. Приблизно такий самий набор був знайдений в Мілетському храмі Афродіти (тобто березанський храм по аналогіям можна ототожнювати з цим божеством).

Тобто храм Афродіти аналогічний храму цієї богині в Милеті на пагорбі Зейтинтепе. Афродіта представлялася як богиня родючості, вічної весни й життя, в оточенні квітів і супроводу харит і німф. Прославлялася як та, що давала землі достаток, супутниця й добра помічниця в плаванні. Вона богиня шлюбів і пологів. Любовної влади Афродіти підлеглі боги й люди. Чоловіком богині був Гефест, самий митецький майстер і самий некрасивий серед богів. Образ Афродіти створили багато талановитих скульпторів, художники, літератори. Богині присвятила свій гімн давньогрецька поетеса Сапфо.

Сакральна зона (теменос) Березанського поселення розташована у західній частині острова, приблизно в 100 м від берего­вого обриву. Донині в процесі розкопок виявлено: кладки стін огорожі свя­щенної ділянки, що належать до двох будівельних періодів, монолітний ка­м'яний вівтар круглої форми і рештки храму. Датовані відкриті споруди теменоса другою половиною VI — початком V ст. до н. є. Аналогічні вівтарі є на теменосі Аполлона Лікаря в Ольвії. Атрибуція будівлі як храму заснована на характері планування (при цьому зазначимо, що будівельні рештки достат­ньо добре збереглися). У плані будівля складається з двох частин — пронаоса і наоса. Зовнішні розміри 5,72х 4,25 м. Найвірогідніше, що це був храм в антах [50, с. 27-29].

Відкриття теменоса важливо не тільки само по собі, а й у контексті завдання вивчення містобудівничої схеми Борисфена і його вигляду у пізньоархаїчну епо­ху. Давно висловлений Л. В. Копейкіною погляд щодо міського характеру посе­лення одержав ще одне і дуже яскраве підтвердження. Практично сам термін «Березанське поселення» можна розцінювати як остаточно застаріле: всі дані свід­чать про те, що це було місто — початковий центр поліса.

У вертикальній площині теменос домінував над навколишньою територією. Перепад висот, проте, невеликий — близько 1 м.

На наш погляд, дуже важ­ливим є з'ясування характера забудови території, пов'язаної зі священною ділянкою. За по­передніми даними, його оточу­вали наземні будівлі, але разом з тим тут відомі й синхронні земляночні житла. Поки неві­домо, що ж знаходилося на південь від теменоса. Вважається, що десь тут проляга­ла межа поселення. Відповідь на ці питання, за умови збере­ження нинішніх темпів розко­пок, можна буде отримати вже у найближчі роки.

Також були проведені розкопки на ділянці „Р-1в”. Ділянка розташована в центральній частині острова. Розкопки тут були початі в 1982 р.. Найраніші будівельні рештки пред­ставлені комплексом ґрунтових споруд (жител і господар­чих ям) другої половини VI - початку V ст. до н. е. (одна з землянок датується IV ст. до н. е.). Серед досліджу­ваних землянок особливо цікаві дві. Борт котловану однієї з них укріплений кам'яною кладкою, другої – стіною із сирцевої цегли на кам'яному фундаменті. Зазначимо також відкриття тут ділянки штучної тераси, що існувала в архаїчний час, яку вже у другій половині VI ст. до н.е. було знівельовано. Перепад висот між верхнім і нижнім рівнями тераси 1 м. Другий хронологічний період в існуванні згаданої ділянки поселення репрезен­тований рештками наземних будинків V — першої половини IV ст. до н. е. Від них збереглися кам'яні цоколі сирцевих стін, та іноді – трамбована вапнякова підлога. У господарчому приміщенні одного з домів розкрито облицьовану зсередини каме­нем яму. В центрі другого помешкання того ж дома розташований прямокутний кам'яний вівтар, у конструкції якого був використаний фрагмент кам'яного якірного штока. Найпізнішим об'єктом на цій ділянці є рештки прямокутної кам'яної будівлі, що датується першими століттями н.е. Виходячи з планування і досить великих розмірів (11,25x8 м). ця будівля за призначенням була суспільною і на нашу дум­ку дослідників входила до комплексу святилища Ахілла Понтарха. Під час розкопок тут було знайдено уламки амфор, краснолакового та скляного посуду римського часу, бронзову монету із зображенням профілю імператора Септимія Севера, фрагмент мармурової плитки з присвятним написом на честь Ахілла Понтарха [49, с. 101-103; 51, с. 114; 55; 57, с. 196; 56, с. 47-48; 58, с. 233-234; 59, с. 237].

Невеликі дослідження були проведені на розкопі „СК” (Східний кліф). Ділянка розташована в районі південно-східної межі поселення. У 1992—1993 pp. тут було проведено додаткові розкопки і виявлено рештки кам'яної будівлі V ст. до н. є. [49, с. 101-103]

Розвідувальний розкоп був закладений на ділянці „ПБ” (Південна батарея). У південній частині острова розта­шовані земляні фортифікаційні споруди XVIII—XIX ст., що в своїй основі були побудовані турками, а в подальшому їх використовувала російська армія. У 1991 і 1995 pp. тут було проведено невеликі розвідувальні розкопки. З'ясувалося, що суцільний культурний шар у південній частині острова відсутній. Було виявлено рештки кам'яних стін будівель, синхронні укріпленням. Відповідно, і нечисленні загалом речові знахідки датуються переважно частиною XVIII—XIX ст. Ар­хеологічний матеріал античного часу поданий одиничними дрібними фрагмента­ми амфор та іонійських чаш [49, с. 101-103].

Окрім наземних робіт В.В. Назаров проводив і обстеження затопленої частини поселення. Обстеження прилеглої до острова акваторії проводилось в 1984—1985, 1988—1989 і 1996 pp. В основному вдалося визна­чити північну і північно-західну межі поселення, що зруйновані морем . Вони про­ходять в 180—250 м від сучасних берегів острова. При цьому крім візуальної роз­відки і збірки підйомного матеріалу було зроблено також шурфування донних відкладень. В одному з шурфів у північній ділянці прибережної акваторії виявле­ний перевідкладений культурний шар римського часу. Зокрема, на глибині 2 м під шаром піску на рівні поверхні материкової скелі було знайдено численні уламки кераміки, у тому числі й великі неокатані уламки амфор, а також кістки тварин. Особливий інтерес викликає знахідка цілої амфори, що свідчить про те, що знайдений у шурфі археологічний матеріал знаходився in situ, а не був переміще­ний в ході абразії берега. Зазначена амфора, а також багато інших уламків кера­міки, що тут знайдені, датуються римським часом. Отже, за даними підводних розкопок, навіть у римський час рівень моря у цьому районі був нижче сучасно­го не менше ніж на 2 м, тобто відділення острова від материка сталося пізніше. Скупчення уламків кераміки було виявлено і в районі між Березанню та най­ближчими ділянками узбережжя на глибині від 2 до 6 м. Тут було обстежено місце, де передбачається наявність у давнину гавані Борисфена. При цьому було знайде­но уламки античних амфор, один великий фрагмент середньовічної амфори та примітивний якірь (камінь із пазами для прив'язування мотузки) [54, с. 57-58].

Перспектива подальших підводних досліджень пов'язана з необхідністю де­тального вивчення території затопленої частини поселення, а також із поширен­ням зони пошукових робіт на більш віддалені ділянки акваторії.

В 2004 р. трагічно загинув керівник експедиції В.В. Назаров. На цій посаді його змінив Валерій Вікторович Крутілов (додаток М), який керує експедицією до сьогодення. Всі сили В.В. Крутілов направив на дослідження ділянки «Т».

Основними завданнями археологічних досліджень на ділянці "Т" були планомірні розкопки території північної та західної частини теменоса, подальше розкриття північної огорожі священної ділянки, виявлення, житлових районів, синхронних існуванню храму Афродіти (кін. VI - поч. V ст. до н.е.), а також дослідування полуземляних комплексів кінця другої - третьої чверті VI ст. до н.е. і приміщення жалізодавальної майстерні із сирцовими стінами кінця VI - початку V ст. до н.е.

Відзначимо, що територія о. Березань і, зокрема, ділянка "Т", піддається посиленому грабежу з боку нелегальних "археологів". Так за осіньо-весняний період 2006-2007 р. був зруйнований вівтар храму Афродіти, камені вівтаря розкидані по території ділянки в радіусі 3-х метрів, під первісним знаходженням вівтаря була викопана яма діаметром 1,20 м, глибиною 0,50 м. Силами експедиції вівтар був відремонтований по кресленнях 1997 р. - яма засипана річковим піском, камені вівтаря посаджені на цементний розчин.

В цей час на ділянці «Т» проводилися дослідження приміщення залізоробної майстерні із сирцевими стінами синхронні храмовому комплексу кінця VI - початку V вв. до н.е. на території ділянки "Т", північної огорожі Березанського теменоса, вулиці, а також житлової напівземлянки, датуєму серединою - третьою чвертю VI в. до н.е. Приміщення майстерні розкрите в 2005-2006 р. Під час польового сезону 2007 р. у місці просідання південної сирцової стіни майстерні розкрите поглиблення. Воно вирито в полівці нижче сирцової стіни. Форма - аморфна в плані, розмірами: 1,50 (півн.-півд) х 1,20 (зах.-схід) м, глибина - до 0,10 м. Ґрунт заповнення - перепалений золистий, з рожево глиняними включеннями, вугіллячками, що ще раз свідчить про виробничий характер об'єкта. До будівельних залишків кінця другої чверті - третьої чверті VI ст. до н.е. на північній прирізці ділянки "Т" в 2007 р. відносяться поглиблені в землю помешкання №№ 27, 28, 29, 30, 32, 34 [37, с. 246-249].

Подальшими цілями робіт на ділянці є розкриття, по-можливості, будівельних залишків кінця VI - початку V ст. до н.е. навколо теменоса Березанського поселення й дослідування раніше виявлених об'єктів.