40. Загальна характеристика місцевого самоврядування в Україні.

Місцеве самоуправління (самоврядування) в Україні має довгу й драматичну історію. Воно виникло в середні віки у вигляді перших спроб самоврядування у містах, що були наділені магдебурзьким правом, зберігалося в часи козацької республіки, але практично повністю занепало після об'єднання України з Росією та знищення Гетьманщини. Але навіть за умов абсолютистської монархії, у другій половині XIX ст. почався процес відновлення самоврядування у вигляді земств та прийняття нових міських квазі-статутів. Цей процес значно пожвавився в останні роки Російської імперії. Була спроба запровадити широкі, демократичні основи місцевого самоврядування і в часи Української Народної Республіки. Аналіз конституційних проектів, починаючи з проекту конституції П. Орлика 1710р., також засвідчує, що всі вони базувалися на місцевому самоврядуванні.

У період існування України в складі СРСР навіть саме поняття місцевого самоврядування як форми самоорганізації територіальних громад чи колективів було вилучене з ужитку. Фактичне відродження місцевого самоврядування в Україні почалося після ухвалення 7 грудня 1990 р. Закону «Про місцеві Ради народних депутатів УРСР та місцеве самоврядування». Надзвичайно важливе значення для розвитку самоврядування також мало прийняття Закону України «Про формування місцевих органів влади і самоврядування» від 3 лютого 1994р., Закону України «Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад» від 24 лютого 1994р. (на сьогодні втратив чинність), Конституційного Договору «Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні» від 8 червня 1995р.

У Конституції України від 28 червня 1996 р. місцевому самоврядуванню присвячено весь розділ XI (ст. 140-146), а також про нього йдеться в певних статтях інших розділів. Принципове значення має ст. 7, якою визнається і гарантується місцеве самоврядування як елемент демократичного конституційного ладу. Конституція є правовою основою побудови системи місцевого самоврядування, організації і діяльності його органів.

Серед новел Конституції у галузі місцевого самоврядування слід відзначити закріплення: ролі територіальної громади як природної асоціації жителів сіл (об'єднань сіл), селищ і міст як організаційної основи всієї системи місцевого самоврядування; фінансових гарантій місцевого самоврядування з боку держави, яка має брати участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансове підтримувати і компенсувати певні витрати, що виникли внаслідок рішень органів державної влади; ролі місцевого самоврядування як гаранта прав і свобод громадян. З прийняттям Верховною Радою України 21 травня 1997 р. Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» депутати і працівники місцевих Рад отримали нову правову основу для своєї діяльності. Цей Закон закріплює недержавний статус органів місцевого самоврядування, що відповідає положенням Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування і Європейської Хартії про місцеве самоврядування. цього Закону визначає місцеве самоврядування як гарантоване державою право та реальну здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Територіальні громади розуміються як природні асоціації жителів сіл, селищ, міст, що реалізують право самостійно вирішувати питання місцевого значення як безпосередньо (шляхом проведення референдумів), так і через сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи, а також через районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Риси місцевого самоврядування в Україні. 1. Не є складовою частиною державного механізму управління в країні, проте, як і держава, здійснює публічну владу, владу народу. 2. Є однією з форм народовладдя. Здійснюється громадою («місцевим співтовариством») у межах певної території як безпосередньо (референдум, вибори, сходи та ін.), так і через органи місцевого самоврядування. 3. Має особливий суб'єкт — населення, громадяни, що мешкають на певній території. 4. Має особливий об'єкт управління — питання місцевого значення. 5. Має самостійність, що виражається в його організаційній відокремленості, у праві на фінансово-економічні ресурси, у виконанні значної частини суспільних справ у рамках закону та ін. 6. Несе відповідальність за свою діяльність, що забезпечується різними формами контролю з боку населення. 7. Поєднує у собі засади інституту громадянського суспільства і державної влади: баланс державних і місцевих інтересів забезпечується законом. Значна частина діяльності місцевого самоврядування — вирішення питань, на які держава впливає у багато способів.