11. Державна влада: поняття і загальна характеристика.

Центральним у характеристиці поняття «держава» є погляд на неї як на організацію політичної влади. хоча є різні підходи до поняття влади, найбільш практич¬ним для її характеристики є погляд на неї як на прояв організова¬ної сили, заснованої на здатності одних суб'єктів нав'язувати свою волю іншим, тобто керувати ними. Отже, в основі держав¬ної влади лежать відносини залежності між людьми.

Відомо, що влада здійснюється не тільки в державі, але й у всіх осередках суспільства — в суспільних утвореннях, політич¬них партіях, установах тощо. Влада властива всім суспільним відносинам — економічним, політичним, соціальним, ідеологіч¬ним. І хоча є різні підходи до поняття влади, найбільш практич¬ним для її характеристики є погляд на неї як на прояв організова¬ної сили, заснованої на здатності одних суб'єктів нав'язувати свою волю іншим, тобто керувати ними.

Державна влада має публічний характер і здійснюється як щодо своїх громадян, так і щодо інших суб'єктів, що перебувають у межах державної території. Вона проявляється через освячену законом їхню економічну, політичну, психологічну залежність. На цій основі складаються відносини керування і підлеглості.

Суб'єктами державної влади в межах своєї компетенції є державні органи, від імені яких виступають посадові особи.

Приймаючи обов'язкові для підвладних структур рішення, державна влада визначає лінію їхньої поведінки. Владні відноси¬ни можуть бути при цьому побудовані на добровільних і приму¬сових засадах. Методи здійснення державної влади різноманітні. Це може бути панування, управління, заохочення, психологічний вплив.

Сила авторитету влади держави значно ефективніша за авто¬ритет її сили. Саме тому головним для забезпечення ефектив¬ності її діяльності є наявність у суспільстві переконання в при¬родності, доцільності і необхідності її велінь.

Найважливішою ознакою державної влади є її політичний ха¬рактер. Будь-яка політична діяльність і боротьба так чи інакше пов'язані з державою. Державна влада здійснюється над різно¬манітними суспільними угрупованнями і окремими особами при їх взаємодії одне з одним у процесі реалізації політики.

Є декілька точок зору щодо співвідношення політичної та державної влади: 1) «політична влада» і «державна влада» — поняття тотожні, оскільки політична влада походить від держави і здійснюється за її прямої або опосередкованої участі; 2) «політична влада» і «державна влада» — поняття не тотожні, однак усяка державна влада є політичною.

Відмінності політичної та державної влади важко виділити, проте вони є. 1. Всяка державна влада має політичний характер, але не всяка політична влада є державною. 2. Державна влада виконує роль арбітра у відносинах між різними соціальними верствами суспільства, пом 'якшує їх протиборство, виконує «спільні справи». Політична діяльність не вичерпується державною. 3. 3. Політична і державна влада мають різні механізми здійснення.

Джерелом сучасної державної влади в демократичній державі є її народ. Легітимація цієї влади відбувається на основі делегу¬вання її народом шляхом вільних виборів відповідним державним органам за встановленою Конституцією процедурою. Згідно з Дек¬ларацією про державний суверенітет України виборним держав¬ним органом, що може виступати від імені усього народу України, є Верховна Рада України. Другим всенародно обраним органом первинного представництва народу згідно з Конституцією України (ст. 103) є Президент України. Усі інші державні орга¬ни — похідні від перших двох.

Ознаки (риси) державної влади:

1) публічна влада — виступає від імені всього суспільства (народу), має «публічну» основу своєї діяльності (казенне майно, власні прибутки, податки);

2) апаратна влада — концентрується в апараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється;

3) верховна влада — юридичне уособлює загальнообов'язкову волю всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апарат примусу як на один із засобів дотримання законів та інших правових актів;

4) універсальна влада — поширює владні рішення на усе суспільство: вони є загальнообов'язковими для всіх колективних і індивідуальних суб'єктів;

5) суверенна влада — відділена від інших видів влади усередині країни (від партійної, церковної та ін., від влади інших держав). Вона незалежна від них і має виключне монопольне становище у сфері державних справ;

6) легітимна влада — юридичне (конституційне) обгрунтована і визнана народом країни, а також світовою спільнотою.

7) легальна влада — узаконена у своїй діяльності, в тому числі у застосуванні сили в межах держави (наявність спеціально створених органів для утримання влади і втілення її рішень у життя). Легальність — це юридичне вираження легітимності: здатність втілюватися в нормах права, функціонувати в межах закону.