109.Особливості метафізичного методу пізнання.

Метод пізнання - це сукупність процедур, за допомогою яких людина отримує істинне знання про світ, сукупність прийомів та операцій теоретичного і емпіричного пізнання, а також практичного освоєння дійсності.

Відмітною рисою методу пізнання є те, що він як сукупність пізнавальних процедур має відповідати об'єкту пізнання. Різні об'єкти та їхні властивості вимагають різних способів пізнавальної взаємодії суб'єкта з об'єктом (наприклад, пізнання структури фізичних тіл, їх переміщення і вивчення суспільства). Як зазначив англійський філософ Т. Гоббс, "метод повинен відповідати порядку творення речей".

Метафізичний метод панував як загальнометодологічна база у природознавстві й філософії до кінця XVIII ст. Він орієнтував наукове пізнання на вивчення сутності всіх явищ, світу як якісно незмінних, таких, що не мають внутрішніх джерел розвитку і тому позбавлених протилежних властивостей, сил, тенденцій. Сутність кожного явища, об'єктів світу пізнавалася через вивчення структури і зв'язку основних елементів. Канони формально-логічного мислення, його принципи та закони були логічним фундаментом метафізичного методу.

110.Протиріччя як джерело розвитку і пізнання.

Діалектичний характер пізнання проявляється в тому, що це надзвичайно складний рухливий, суперечливий процес, що розвивається. Джерелом розвитку пізнання (як і будь-якого іншого процесу) є протиріччя. Для розуміння сутності пізнання, його діалектичності зупинимося на характеристиці трьох головних протиріч пізнавальної діяльності.

Перше протиріччя. З визначення категорії "пізнання" виявляється, що головним протиріччям пізнавальної діяльності є протиріччя об'єкта і суб'єкта (об'єктивного і суб'єктивного). Одна з головних проблем гносеології - з'ясування механізму взаємозв'язку об'єкта і суб'єкта в пізнанні. Всі гносеологічні концепції можна звести до трьох моделей пізнавального процесу, які по-різному трактують взаємозв'язок об'єкта (Об) і суб'єкта (Сб).

Друге протиріччя - протиріччя почуттєвого і раціонального в пізнанні.

У процесі пізнання виділяють два рівня або дві сторони: почуттєву і раціональну

Будь-яке пізнання починається з почуттєвого споглядання. Органи почуттів - це канали, вікна нашої свідомості у відкритий зовнішній мир. Почуттєвий досвід оформляються у відчуттях, сприйняттях та уявленнях

Відчуття - це відбиття окремих властивостей, якостей, предметів об'єктивного світу, що безпосередньо впливають на органи почуттів.

Третє основне протиріччя пов'язане із проблемами збагнення істини - це протиріччя абсолютного і відносного в пізнанні.

Істина - це ціль пізнання, кінцевий пункт і початок нового шляху у збагненні світу і себе. Справжній ентузіазм пізнання "... подібно орлові не страшиться похмурих хмар спекуляцій і розрідженого повітря вершин абстракції, коли йдеться про те, щоб летіти назустріч сонцю істини'".

Таким чином, процес пізнання - надзвичайно складний, суперечливий і нескінченний. Людина завжди буде прагнути глибше і ширше пізнати світ і себе, але ніколи це прагнення не досягне завершення. Це вселяє оптимізм, тому що будь-яке покоління зможе сказати: "Ми внесли свій внесок в пізнання світу, ми дізналися про нього більше, ніж наші предка". Тільки дурень може сказати: "Я знаю все". Чим більше ми знаємо, тим більше межа непізнаного - це ще один з парадоксів процесу пізнання, що становить джерело його розвитку.