20.Філософські ідеї Геракліта .

За визначенням, філософія Геракліта криється уfvsi~, як тотожність і відмінність всередині початкової сутності переважають у всіх її проявах. Геракліт, безсумнівно, шукає, шукає мудрість, істинний сенс, “розум речей”, який відправляє службу всесвіту. Тут, у сенсі, можна навести, “паралель”, між старозавітним Екклесиастом, який бачить світ, як безвихідність: “Що користі людині від усіх праць його, якими трудиться він під сонцем. Подібно, “ церковному проповіднику”, Геракліт, каже: “Народившись, намагаються жити, щоб потім померти, чи краще сказати заспокоїться, і вони залишають дітей у доля смерті.

 Його думки, це – події, внутрішні осяяння. У зв'язку з цим правилом і стає зрозуміло, що він викладав в формі афоризмів, а чи несофистского міркування. Очевидно, що у силу містичних осяянь, філософу, дух людський видавався як полум'я вогню, горіння якого тим більше, ніжобостреннее у людині пошук істини, розумова, духовне життя. Чим більше людина вільна іжизненен, тим більше він пов'язані з всесвітнім вогнем. Власне кажучи, цей бік вчення Геракліта, слід, що у – видимому філософ у самому відчував це горіння у вигляді містичної інтуїції . Геракліт звісно освічений, для свого часу, він знає вченняФалеса, Піфагора,Ксенофана тощо., але йде власним шляхом, вкладаючи в ідеї попередників свій, власний сенс. Філософ вважає, що з шукача мудрості недостатньо просто широкого освіти, потрібно щось інше – містична інтуїція “>многознание розуму не навчає .Все рухається, але ніщо не перебуває”, це перше становище філософії Геракліта. “Наші тіла течуть, як струмки”. У наших тілах оновлюється все їхній вміст, подібно повітрювдихаемому нами. Оригінальність Геракліта, у його мисленні про динамічності сущого, суще, як процес, неспроможна мати формібивания, подібно вогню, все суще змінюється до вогню і вогонь змінюється в усі речі, “як товари на золото і золото натовари”Усі речі у просторі вогню, лише “клуби диму” є короткий час . Єдине суще й незмінного, це вогонь “заходамивспихивающий і заходами згасаюче” На думку Геракліта, всякий процес, суть перехід, від однієї стану або положення у інше. Якщо ж було б відмінностей переходу, було б та процесу. Весь процес загаломсоотносителен, кожна деталь, передбачає іншу деталь, дозволяє врівноважити гармонію протилежностей, одночасно відокремлюючи і з'єднуючись із іншими. У цьому полягає “прихована гармонія” видимої ворожнечі протилежностей. “Так два кінця натягнутого цибулі у своєму розбіжному прагненні виробляють згодне дію” .Весь процес загалом, передбачає, як унікальність, і універсальність всього, всіх речей у світі. “>Расходящееся сходиться, іпрекраснейшее згоду виникає з протилежностей, і відбувається у силу розбрату” . Закон сущого, не може бути іншим, без боротьби, нічому з'єднуватися, як і музиці, якби тони не розрізнялися, було б гармонії музичного ладу. Саме “Єдине”, на думку Геракліта, містить у собі: “ціле і неціле,сходящееся і навпаки, згодне і незгодне, з усього те й вже з вс