48. Поняття та зміст застави. Форми застави за римським правом.

Найстародавнішою формою застави повсюдно є продажа речі з правом зворотного викупу. Особа, яка бажає одер­жати гроші в позику, продає кредитору якусь річ за суму позики з тим, щоб після сплати боргу річ їй була повернута.Застава в істинному юридичному значенні виникла тільки в ранній рес­публіканський період, її форми постійно вдосконалювались. Найбільш рання форма застави - це фудиціарна угода, яка полягала ось у чому: шляхом манци-пації передавав кредитору в забезпечення боргу певну річ на праві власності, але передавав з тим, щоб після сплати боргу вона була реманципована. Якщо борг не буде сплачений, обов'язок за угодою для кредитора відпадає і він стає остаточним власником речі. Якщо борг було сплачено, а кредитор не бажав річ повертати, то боржник не мав ніякого позову, проте кредитор вважався безчесним. Лише згодом - преторським едиктом - був вста­новлений на цей випадок позов - actiofiduciae - особистий позов інфамного характеру. Фудиціарна застава є односторонньою: інтереси, яким вона служить, ви­нятково інтересами кредитора . незабаром стали вдаватися до застави неформальної, так званої pignus - ручної застави. В разі цієї форми застави боржник просто передавав кредитору якусь річ із своїх речей не у власність, а лише у просте володіння, тобто кредитор міг утримувати річ у себе, поки борг не буде сплачений. . І вже в класичний період в преторському едикті склалася третя, форма застави -іпотека, яка надала становищу боржника більш незалежний від кредитора характер і яка зберегла цю назву до наших днів.Ця форма зас­тави залишила предмет і у володінні, і у власності боржника. Це давало йому змогу володіти, користуватися заставленою річчю, одержувати з неї доходи і швидше погасити свої борги. Кредитору надавалося лише право у випадку невиконання зобов'язання вимагати заставлену річ, у кого б вона на цей час не знаходилася, продати її і з вирученої суми покрити борг, а решту грошей по­вернути боржникові.

49. Зобов’язання за римським правом: поняття та класифікація.

Зобов'язання в Римі позначалися терміном obligatio. зобов'язання -це такі юридичні відносини між двома особами, коли одна особа - боржник -зобов'язана вчинити або утриматися від вчинення певної дії, а інша - кредитор - має право вимагати від першої виконання покладеного на неї обов'язку, що випливає з договору або з інших підстав на свою користь.зобов'язання виконують різні функції: то вони виступають як юридичні форми майнового обороту, то як каральні заходи за певні порушення особистих і майнових прав. І все ж головна сфера зобов'я­зань - це майновий оборот, зокрема сфера виробництва. Зобов'язання в Римі класифікувалися не тільки за підставою їх виникнен­ня, але й за іншими ознаками, наприклад: зобов'язання натуральні, подільні і неподільні, зобов'язання альтернативні, видові й родові, долеві й солідарні.Натуральні зобов'язання. добровільний платіж за натуральними зобов'язаннями визнавався дійсним і поверненню не підлягав.Зобов'язання подільні і неподільні. Подільним назив якщо його виконання було можливе частинами, а якщо виявилося декілька кредиторів або боржників, - то допускався поділ між ними. Неподільними зо­бов'язаннями були такі, виконання яких суперечило економічній меті відповідного зобов'язання. Зобов'язання альтернативні. Такі зобов'язання виникають тоді, коли бор­жник виявляється неплатоспроможним, а тому зобов'язується за борг передати кредитору раба столяра. Зобов'язання видові і родові. Якщо об'єктом зобов'язання є індивідуально визначена річ, то таке зобов'язання називається видовим. Об'єктом видового зобов'язання може бутикартина. Випадкова загибель такої речі звільняла боржника від відповідальності, але не від відшкодування збитків. Родове зобов'язання - це зобов'язання, об'єктом якого є річ, визначена родовими ознаками: гроші, зер­но.

50. Забезпечення виконання зобов’язань за римським правом. Наслідки невиконання та неналежного виконання зобов'язання. 

Виконання зобов'язання полягає у виконанні особою, яка взяла на себе зобов'язання, певної дії, що становить зміст зобов'язання. Зобов'язання визнавалося належно виконаним за таких умов.Якщо виконання приймав сам кредитор, визнаний здатним до прийнят­тя, тобто він мав бути дієздатним. Виконання зобов'язання боржником. Для кредитора немає значення, хто сплатить борг за позикою. Місце і час виконання зобов'язання. Невиконанням та неналежним виконанням зобов'язання вважався відхід від умов договору, порушення будь-якої з вимог його точного виконання. Наслідком була відповідальність боржника. Умови відповідальності:Наявність вини.Майнова шкода. Причинний зв’язок між дією та бездіяльністю і майновою шкодою. Вони розрізняли навмисну вину та необережність.

Навмисна вина мало місце тоді, коли боржник передбачав наслідки невиконання зобов’язання та бажав їх настання. Необережність, коли боржник не передбачав наслідки невиконання зобов’язання. Поділялася на грубу (у тому випадку, коли боржником не були вжиті всі необхідні засоби для виконання зобов’язання) та легку (визначалася шляхом порівняння дій боржника з діями господаря).

При цьому вирізняли ще конкретну вину. Яка мала місце тоді, коли боржник при веденні справ у договір товариства вів своє справи краще ніж інші. Критеріями для визначення види були абстрактні (з порівнянням ведення доброго господаря) та конерктні (порівняння ведення власних справ з веденням інших осіб).

За навмисну вину (долюс) та за грубу необережність відповідальність наставала завжди. А за легку необережність настання види залежало від того на чию користь укладався договір або виникало взагалі зобов’язання.

Під майновою шкодою розуміли зменшення наявного майна, а також втрату інших майнових інтересів. При цьому майнова шкода складалася з реальних збитків (позитивна шкода) та упущеної вигоди.

Боржник ніс відповідальність у розмірі майнової шкоди. Проте відмежування було у випадку дійсних або реальних збитків та вчинені неправомірних дій.

Відповідальність:

Відповідальність без вини.

Відповідальність власників готелю за речі клієнту.

Відповідальність капітана корабля за речі та багаж

Відповідальність особи, якій здані речі під охорону.

Відповідальність довіреної особи за залучення доведення справи третіх осіб, так званих сибститутів, під час виконання договору доручення.

Випадок (казус). Тоді коли виконання зобов’язання без вини боржника було не можливе.

Непереборна сила. Дії природного характеру, які неможливо відвернути, побороти, зупинити.