18. Поняття о протипожежних розривах і перешкодах.

Для зниження небезпеки поширення пожежі на сусідні об’єкти й забезпечення умов для її ліквідації, між будинками й спорудами установлюють безпечні відстані, які називають протипожежними розривами.

Протипожежні розриви встановлюють у відповідності зі СНиП ІІ-89-80 “Генеральные планы промышленных предприятий. Нормы проектирования.” і СНиП II-60-75 “Планировка и застройка городов, поселков и сельских населенных пунктов. Нормы проектирования.” в залежності від призначення будинку, фактичного ступеня його вогнестійкості, категорії пожежної небезпеки виробничих процесів і т.п., але основним показником є ступінь вогнестійкості будинків і споруд.

Якщо влаштувати протипожежні розриви не можливо, то необхідно: влаштувати протипожежні стіни, знизити категорію пожежній небезпеки виробничих процесів, зменшити площу забудови, влаштувати автоматичні засоби пожежегасіння і т.п.

Для запобігання можливості поширення вогню убік сусідніх приміщень чи будинків влаштовують протипожежні перешкоди. Вони також служать укриттям для пожежних підрозділів. До основних протипожежних перешкод відносяться перекриття з негорючих матеріалів, протипожежні зони й стіни (брандмауери). До допоміжних відносяться теплові екрани, водяні завіси, димові й вибухові люки.

20. Техніка безпеки при влаштуванні пальових фундаментів.

Монтаж й демонтаж копрового обладнання виконують відповідно до ПВР під безпосереднім керівництвом керівника робіт.

До початку робіт необхідно перевірити надійність і стійкість копрів, правильність підвісу молота, надійність канатів і відтяжок, міцність рукавів, що підводять до копра пар (стиснене) повітря. На кожному копрі повинна бути вказана гранична маса молота й палі й встановлено обмежувачі висоти підйому вантажозахватного пристрою й вантажопідйомності, встановлена звукова сигналізація (безпосередньо перед пуском пальового молота повинен подаватися попереджувальний звуковий сигнал). Обслуговуючий його персонал, зобов’язаний працювати в захисних касках.

Перед підйомом копрового обладнання, усі елементи конструкції надійно закріплюються, а незакріплене обладнання й інструменти прибирають. Під час підйому копрового обладнання призупиняються усі роботи в радіусі рівному довжині стріли копра плюс 5 метрів.

При забиванні паль і після роботи копер необхідно закріплювати протиугінними пристроями, а при пересуванні і перед початком кожної зміни перевіряти стан шляхів. Під час перерв у роботі молот копра повинен бути опущений і закріплений. Пересувати копри необхідно із закріпленим у нижнім положенні молотом. Копрову установку розкріплюють відтяжками щоб уникнути її перекидання. Монтаж, демонтаж і переміщення копрів при вітрі 15 м/с і більш, при грозі не допускаються. Підйом молота й палі необхідно робити послідовно. Одночасний підйом молота й палі не допускається.

Палі дозволяється підтягувати тільки по прямій лінії у межах бачення машиніста.

Заглиблюючи палі за допомогою віброзанурювача, потрібно забезпечити щільне й надійне його з’єднання з пальовим наголовником, а також вільний стан підтримувальних канатів. Під час перерв механізм вимикають. Залишати палю висячою забороняється. Якщо палі зрізують, то необхідно передбачити заходи від раптового їх падіння.