Особливості виборчої системи України

Процес реформування новітнього українського виборчого законодавства протягом десяти років незалежності України розвивався передовсім у контексті конституційного процесу та через прийняття і запровадження відповідних спеціальних виборчих законів, що регулюють питання організації і проведення всіх видів виборів.

У розвитку виборчого законодавства України можна виділити доконституційний та післяконституційний періоди. Доконституційний етап характеризується тим, що в цей період частководіє ще постсоціалістичне виборче законодавство, зокрема на виборах до Верховної Ради України, на місцевих виборах. Разом з тим із заснуванням поста Президента України в суспільно-політичну практику запроваджується новий вид виборів і починається відповідно формуватися нове українське законодавство про вибори Президента України. Крім того, саме в цей період було також започатковано ще один окремий вид виборів — вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та напрацьовано новий вид законодавства про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Якісно новий характер має виборче законодавство про вибори після-конституційного періоду, якому властиве широке застосування міжнародно-правових принципів і засад організації та проведення виборів, вдосконалення правового механізму виборчого процесу, розширення гарантування виборчих прав громадян України.

12

Поняття виборчого процесу

В виборчому законодавстві приділяється велика увага виборчому процесу, тобто певної врегульованої правовими нормами сукупності дій громадян і уповноважених органів, які спрямовані на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядуваня.

Виборчим процесом називається врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів, організацій, окремих громадян, їх колективів і груп з підготовки та проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ

Суспільна практика виробила різні форми здійснення безпосереднього народовладдя (прямої демократії), але найбільшого визнання й поширення набули вибори до органів державної влади й місцевого самоврядування. Якоюсь мірою реально наявні процедури волевиявлення і здійснення волі народу впливають на управління державними та суспільними справами шляхом виборчого процесу.

Виборчий процес - урегульована правовими та іншими соціальними нормами діяльність органів, організацій, окремих громадян, їхніх колективів і груп (суб’єктів виборчого процесу) з підготування і проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади і місцевого самоврядування. У виборчому законодавстві регламентація виборчого процессу здійснюється: по-перше, закріпленням засад виборів і виборчого процесу; по-друге, детальним регулюванням усіх стадій (етапів) виборчого процесу; по-третє, визначенням порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів виборчого процесу; по- четверте, встановленням засад фінансового та матеріально- технічного забезпечення підготування і проведення виборів [3].

В ст.1 Закону України «Про вибори народних депутатів», йдеться мова про засади виборів - це відправні положення, які визначають принципи виборчого права та види виборчих систем, що застосовуються на відповідних виборах. Слід зазначити, що:

1. Народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням.

2. Кількісний склад Верховної Ради України визначається Конституцією України. 3. Вибори депутатів здійснюються за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі [2].

Виборчий процес відбувається в певній, чітко визначеній виборчим законодавством послідовності і складається з кількох етапів - стадій виборчого процесу. Нове виборче законодавство передбачає такі стадії виборчого процесу (наприклад, ч.4 ст.11 Закону України «Про вибори народних депутатів України»):

1) складання та уточнення списків виборців;

2) утворення виборчих округів;

3) утворення виборчих дільниць;

4) утворення виборчих комісій;

5) висування й реєстрація кандидатів;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків

9) встановлення результатів виборів та їх офіційне оприлюднення [1].

Всі ці засади і етапи дуже важливі для здійснення виборчого процесу. Cлід зазначити, що наша держава ще досить молода і її виборче законодавство знаходиться в стані становлення і активного розвитку, що зумовлює його нестабільність і поки що не дозволяє говорити про надійну гарантованість відповідних політичних прав українських громадян та про граничну прозорість і демократизм виборчих кампаній.

Розвиток та удосконалення виборчого законодавства України пов’язані насамперед з такими обставинами, як необхідність посилення ролі політичних партій у виборчому процесі, з потребою переведення всіх представницьких органів в Україні на засади справжньої виборності та змінності, з вибором адекватних форм прямого волевиявлення народу, зі зміцненням гарантій реалізації політичних прав громадян України в ході виборів, з використанням виборів лише як конституційно- правового, а не політичного інструменту спрямування державно- політичного розвитку країни та легітимної, конкурентної, періодичної і нефальсифікованої зміни носіїв влади.

13