27. Методичні форми вивчення біографії письменника на уроках зарубіжної літератури

Традиційно життєвий шлях письменника розглядається на етапі підготовки до сприйняття художнього твору. Вивчення біографії допомагає зрозуміти своєрідність особистості письменника, характер, творчість і простежити суспільно-історичні події епохи. Укладаючи програми зазначають, що починаючи з п`ятого класу, учні вивчають поступово короткі відомості про письменника, біографічний нарис, життєвий і творчий шлях письменника.

Методичні форми вивчення творів письменника: слово або розповідь учителя; робота з портретами; екскурсія до музею та виставки; Використання фотографій, карти, ілюстрацій, що презентують колорит епохи.

Добір біографії матеріалу можна вести такими шляхами: Спочатку розглядається біографія, а потім а потім життєвий і творчий шлях; Біографія письменника розглядається одночасно з творчістю; Біографія розглядається частково.

Біографічний матеріал варто добирати за рубриками, а потім використовувати в тій логічній послідовності, якої потребує тема: 1. портрет письменника, як доречне поєднання з темою уроку, що допомагає закріпити і систематизувати здобуті знання; 2. ПІБ, готуючись до вступного слова про письменника, вчитель повинен перевірити правильність написання прізвища; 3. дати; 4. епоха; 5. громадська та політична діяльність письменника; 6. світогляд, авторське кредо; 7. автобіографії; 8. інтерв`ю з письменником; 9. літературний портрет; 10. нагороди, премії, звання; 11. бібліотека письменника; 12. коло друзів письменника.

28. Методи та прийоми роботи над драмою (на прикладі драми-дискусії «Пігмаліон» б. Шоу)

Головна мета вивчення драматичного твору в школі — це засвоєння двоєдності його художньої природи: літературної і театральної, що сприятиме вихованню вдумливого читача і кваліфікованого глядача. Важливо, щоб учні з бажанням і зацікавленням читали і глибоко розуміли твори, які пишуться автором не для читан¬ня, а передусім для постановки на сцені. Тоді ми повернемо їх до театру Для ефективної реалізації поставленої мети розглянемо вже визначені нами загальні етапи вивчення драматичних творів: підготовка до сприйняття твору; читання твору; підготовка до аналізу; аналіз твору; підсумкові заняття; творчі роботи.

І. На етапі підготовки до сприйняття драматичного твору потрібно добирати такі матеріали, які б зацікавили учнів. Слід дбати, щоб вони мали насамперед загальноінформаційний, науковий та методичний характер.

II. Підкреслюючи ще раз, що драматичні твори призначені насамперед для постановки на сцені, а не читання, враховуючи цю важливу їхню відмінність від епічних та ліричних творів,розглядатимемо другий етап роботи — читання твору — саме під цим кутом зору. Кваліфіковане читання драматичного твору на уроках літе-ратури переконає учнів у тому, що головним критерієм оцін¬ки театральної вистави є уважно прочитаний і зрозумілий як за змістом, так і за художньою формою авторський текст. Саме у ньому закладено всі таємниці та сценічні можливості п'єси. І тоді, переглядаючи будь-яку п'єсу, особливо класичну, учні навчаться сприймати та оцінювати її з позиції того, наскільки колективу театру під керівництвом режисера вдалося втілити на сцені геніальні творіння Есхіла, В. Шекспіра, Г. Ібсена, А. Чехова, Б. Брехта та інших всесвітньо відомих драматургів.

На етапі читання драматичного твору найефективнішим є метод творчого читання. Звернувшись до схеми, визначимо головні прийоми цього методу та види навчальної діяльності учнів.

III. На етапі підготовки до аналізу драматичного твору про­водяться такі види робіт: фронтальна бесіда, спрямована на розуміння змісту прочитаного; словникова робота; повторне читан­ня «Зауважень до панів акторів» та ін. Важливо, щоб усі види робіт були підпорядковані домінантній меті: перевірити, наскіль­ки глибоко і правильно учні зрозуміли зміст прочитаного.Характер запитань має відповідати меті цього етапу робо­ти — перевірити розуміння учнями змісту прочитаного.

У взаємозв'язку з відповідями учнів на запитання доціль­но провести словникову роботу.

Після того, як учитель переконається, що зміст прочитаної першої дії зрозумілий учням, він може перейти до наступного етапу вивчення драматичного твору — аналізу прочитаного тексту.

IV. Беручись до аналізу драматичного твору, вчитель на­самперед визначає найефективнішу послідовність дослідження головних компонентів твору в єдності форми і змісту, а саме:

• теми (зміст та засоби, якими автор доводить її до чита­ча або глядача);

• конфлікту (зміст; характер — соціальний, психологіч­ний, побутовий; засоби реалізації. Саме конфлікт лежить в основі сюжету, зумовлює його розвиток, групування героїв твору, їхні характери, вчинки, світогляд, сприяє усвідомленню ідеї твору);

• ідеї (зміст та засоби, якими автор розкриває її сенс, го­ловні етапи її розвитку і т. д.);

• сюжету (докладний розгляд епізодів, що є основою сю­жету твору, а також позасюжетних елементів);

• дійових осіб (їхні групування, характери, наскрізні дії, внутрішній зміст поведінки і вчинків, характерне діалогічне мовлення, монологи-роздуми вголос тощо).