- •1. Охарактеризувати опорно-руховий апарат людини, його складові, функції
- •2. . Навести будову та класифікацію суглобів
- •3. Навести загальну будову скелету тулуба, його функцій і значення
- •4. Охарактеризувати будову хребта та його відділів
- •5. Навести особливості будови хребців різних відділів хребта
- •6. Пояснити анатомічну будову грудної клітки, грудини та ребер.
- •7. Охарактиризувати будову верхньої кінцівки
- •9. . Навести особливості будови нижньої кінцівки
- •11. Навести особливості фізичної реабілітації при захворюваннях і травмах периферичної нервової системи.
- •10. . Охарактеризувати загальну будову м’яза, функції та їх класифікацію
- •12. Особливості фізичної реабілітації до і після оперативних втручань на органах черевної порожнини.
- •13. Навести особливості методики проведення занять лікувальною фізичною культурою з особами середнього і похилого віку.
- •14. Навести особливості методів і засобів фізичної реабілітації при переломах у шийному відділі хребта.
- •16. Навести особливості методів і засобів фізичної реабілітації хворих на пневмонію залежно від періоду відновлення.
- •17. Навести методику проведення лікувальної гімнастики при гіпотонічній хворобі.
- •19. Навести особливості проведення масажу при сколіотичній хворобі.
- •21. Навести особливості фізичної реабілітації при захворюваннях органів дихання людини.
- •22. Навести особливості фізичної реабілітації при варикозній хворобі.
- •23. Навести особливості фізичної реабілітації при дискинезіях жовчовивід-них шляхів.
- •25. Навести особливості фізичної реабілітації після операцій на колінному суглобі.
- •26. Навести особливості фізичної реабілітації при захворюваннях серцево-судинної системи.
- •27. Розкрити методи і засоби фізичної реабілітації при ожирінні.
- •28. Навести особливості методів і засобів фізичної реабілітації при сколіо-тичній хворобі.
- •29. Навести принципи фізичної реабілітації, її роль і місце в системі медичної реабілітації.
- •30. Навести особливості фізіотерапії, її роль і місце в системі фізичної реабі-літації.
- •31. Навести особливості та основні принципи лікувальної фізичної культури, її роль і місце в системі фізичної реабілітації.
- •32. Пояснити суть дієтотерапії та її роль у фізичній реабілітації.
- •33. Навести особливості санаторно-курортного лікування та його викорис-тання у системі фізичній реабілітації.
- •34. Розкрити методику проведення лікувальної гімнастики при гіпертонічній хворобі.
- •35. Розкрити особливості фізичної реабілітації на різних стадіях гіперто-нічної хвороби.
- •36. Навести характеристику засобів фізичної реабілітації, що використову-ються при захворюваннях периферичної нервової системи.
- •37. Навести характеристику засобів фізичної реабілітації, що використову-ються при захворюваннях центральної нервової системи.
- •38. Навести методи фізичної реабілітації при невритах нижніх кінцівок.
- •39. Навести методи фізичної реабілітації при невритах верхніх кінцівок.
- •40. Розкрити особливості фізичної реабілітації при радикуліті.
- •41. Розкрити особливості фізичної реабілітації при неврозах.
- •42. Навести особливості фізичної реабілітації при травмах головного мозку.
- •43. Проаналізувати засоби фізичної реабілітації при бронхіальній астмі.
- •44. Охарактеризувати періоди застосування лікувальної фізичної культури у фізичній реабілітації при ожирінні.
- •45. Навести методи, засоби та етапи фізичної реабілітації при гастритах.
- •46. Навести особливості фізичної реабілітації хворих на дитячий церебраль-ний параліч.
- •47. Навести особливості фізичної реабілітації при захворюваннях обміну речовин.
- •48. Навести особливості та задачі трудотерапії.
- •49. Навести особливості виконання фізичних вправ у воді.
- •50. Охарактеризувати технічні засоби, що використовують у трудотерапії.
- •41. Розкрити особливості фізичної реабілітації при неврозах.
- •42. Навести особливості фізичної реабілітації при травмах головного мозку.
- •43. Проаналізувати засоби фізичної реабілітації при бронхіальній астмі.
- •44. Охарактеризувати періоди застосування лікувальної фізичної культури у фізичній реабілітації при ожирінні.
- •45. Навести методи, засоби та етапи фізичної реабілітації при гастритах.
- •46. Навести особливості фізичної реабілітації хворих на дитячий церебраль-ний параліч.
- •47. Навести особливості фізичної реабілітації при захворюваннях обміну речовин.
- •49. Навести особливості виконання фізичних вправ у воді.
- •50. Охарактеризувати технічні засоби, що використовують у трудотерапії.
- •61. Охарактеризувати структуру Центральної нервової системи.
- •62. Охарактеризувати анатомію спинного та головного мозку.
- •63. Охарактеризувати структуру Периферічної нервової системи.
- •64. Навести будову та функції соматичної нервової системи.
- •65. Навести будову та функції вегетативної нервової системи.
- •66. Навести особливості системи крові, її загальну характеристику.
- •67. Навести особливості виконання фізичних вправ у воді.
- •68. Навести значення та функції гемоглобіну, його види.
- •69. Охарактеризувати будову і функції системи кровообігу.
- •70. Пояснити будову та функції серця.
- •81. Навести особливості функції системи виділення.
- •83. Пояснити сутність обміну речовин та енергії.
- •84. Пояснити процес обміну білків та його регуляції.
- •85. Пояснити процес обміну вуглеводів та його регуляції
- •86 Охарактеризувати процес обміну жирів
- •87. Охарактеризувати процес водно-сольового обміну.
- •90. Розкрити поняття про рефлекс та рефлекторну дугу.
- •91. Розкрити поняття про нервові центри, їх властивості та функції.
- •93. Охарактеризувати аналізатори, принцип будови та їх функції.
- •95. Охарактеризувати типи вищої нервової діяльності.
- •97. Охарактеризувати методи фізичної реабілітації при пошкодженнях меніс-ків колінного суглобу.
- •99. Навести особливості застосування тренажерів при ожирінні.
9. . Навести особливості будови нижньої кінцівки
Кістки нижньої кінцівки
Кістки нижньої кінцівки (ossa membri inferioris) складаються з тазового пояса, або пояса нижньої кінцівки, і вільної частини нижньої кінцівки.
Тазовий пояс (пояс нижньої кінцівки)
Тазовий пояс (cingulum pelvicum), або пояс нижньої кінцівки (cingulum membri inferioris), на відміну від пояса верхньої, разом з крижовою кісткою утворює замкнуте кільце. До складу пояса нижньої кінцівки всіх ссавців належать дві кульшові кістки (мал. 55), які в людини наймасивніші і мають тільки їй властиву форму, зумовлену прямоходінням.
Кульшова кістка (os coxae) у людини до 14 — 16 років складається з трьох окремих кісток (клубової, лобкової та сідничої), що з'єднані між собою хрящовою тканиною, а в 20 —22 роки цілком зростаються. У місці сполучення цих кісток на зовнішній поверхні кульшової кістки видно глибоку чашоподібну кульшову западину (acetabulum) для з'єднання з головкою стегнової кістки. У западині розрізняють півмісяцеву поверхню, вкриту суглобовим хрящем, ямку кульшової западини, де фіксується зв'язка головки стегнової кістки, і вирізку кульшової западини для проходження кровоносних судин, які живлять головку стегнової кістки.
Спереду в кожній кульшовій кістці є затульний отвір (foramen obturatum), обмежений зверху і зсередини лобковою кісткою, знизу і з боків — сідничою кісткою.
Клубова кістка (os ilium) має вигляд розгорнутого віяла і ділиться дугоподібною лінією (linea arcuata), розташованою на внутрішній поверхні кістки, на тіло — нижню (меншу) стовщену частину, прилеглу до кульшової западини, і крило — верхню широку частину кістки (див. мал. 55).
Крило клубової кістки (ala ossis ilii) має дві поверхні: внутрішню, передній відділ якої дістав назву клубової ямки (fossa iliaca), де залягає однойменний м'яз, і зовнішню, сідничу, на всьому протязі якої починаються сідничні м'язи. Відповідно до фіксації і розташування цих м'язів на сідничій поверхні визначають передню, задню і нижню сідничі лінії. Верхній край крила клубової кістки стовщений і називається клубовим гребенем (crista iliaca). Гребінь має зовнішню і внутрішню губи та проміжну лінію (linea intermedia) між ними, до яких прикріплюються м'язи. На передньому й задньому кінцях клубового гребеня розміщені верхні (передня і задня) клубові ості (spina iliaca anterior superior et posterior superior). Нижче на передньому і задньому краях крила розташовані нижні (передня й задня) клубові ості (spina iliaca anterior inferior et posterior inferior). Безпосередньо під нижньою задньою клубовою остю є велика сіднича вирізка (incisura ischiadica major), частково утворена сідничою кісткою. На внутрішній поверхні кістки позаду й нижче від клубової ямки розташована вушкоподібна поверхня (faciès auricularis), а за нею й вище — клубова горбистість (tuberositas iliaca) — місця сполучення з відповідними утворами крижової кістки.
Лобкова кістка (os pubis) складається з тіла, яке утворює передню частину кульшової западини, і двох гілок, що сходяться під кутом. Верхня гілка лобкової кістки має вгорі присередньо лобковий горбок (tuberculum pubicum) і його бічне продовження — лобковий гребінь, а знизу — затульну борозну. Передня частина верхньої гілки повертає донизу, утворюючи нижню гілку лобкової кістки, яка з'єднується з сідничою кісткою, що замикає затульний отвір. На місці сполучення тіла лобкової кістки з тілом клубової утворилось клубово-лобкове підвищення (етіnentia iliopubica). Присередньо лобкова кістка за допомогою симфізіальної поверхні (faciès symphysialis) з'єднується з однойменною кісткою протилежного боку.
Сіднича кістка (os ischii) складається з тіла, яке утворює головну частину кульшової западини, і гілки сідничої кістки, що спереду з'єднується з лобковою кісткою.
Тіло сідничої кістки в задньому відділі має сідничу ость (spina ischiadica), що обмежує знизу велику сідничу вирізку (incisura ischiadica major), нижче від якої розташована мала сіднича вирізка (incisura ischiadica minor). На задньонижньому відділі гілки сідничої кістки є шорстке стовщення — сідничий горб (tuber ischiadicum).
Кульшові кістки разом з крижовою та куприковою утворюють таз (pelvis) (мал. 56) — широке міцне кісткове кільце. У зв'язку з прямоходінням таз людини витримує весь тягар розташованих вище частин тіла, пом'якшує поштовхи і струси, пов'язані з локомоторною функцією нижніх кінцівок. Разом з тим у ньому містяться внутрішні органи, тому таз має форму широкої і ніби розвернутої догори чаші.
Розрізняють великий таз (pelvis major) і малий (pelvis minor), розділені пограничною лінією (linea terminalis), що утворена мисом, дугоподібними лініями клубових кісток, гребенями лобкових кісток і лобковим симфізом.
Великий таз передньої стінки не має. З боків він обмежений крилами клубових кісток, а ззаду — хребтом.
Малий таз утворений ззаду крижовою і куприковою кістками, з боків — частинами кісток, які формують кульшову западину, тілами й горбами сідничих кісток, а спереду — гілками лобкових кісток і лобковим симфізом.
Нижній отвір таза (apertura pelvis inferior) утворений лініями, проведеними від верхівки куприкової кістки до сідничих горбів, потім до нижнього краю лобкового симфізу. Нижні гілки (права й ліва) лобкових кісток, з'єднуючись між собою, утворюють лобкову дугу (arcus pubis), яка обмежує підлобковий кут (angulus subpubicus), розмір якого коливається у різних людей і залежить від статі.
Нахил таза залежить головним чином від поперекового лордозу, а також від постави і змінюється залежно від положення тіла. Під час вертикального стояння таз нахилений під кутом 46 — 65° до горизонтальної площини.
Таз людини належить до частин скелета, в яких найбільше виявляється статевий диморфізм (мал. 57). Жіночий таз звичайно ширший, ніж чоловічий, крила його клубових кісток розгорнуті в сторони. Крижова кістка у чоловіків вужча, а в жінок ширша й менше зігнута. Мис у чоловіків виступає чіткіше, підлобковий кут, як правило, наближений до гострого. У жінок він завжди тупий. Форма верхнього отвору малого таза у чоловіків нагадує контур карткового серця, а в жінок він круглий або поперечно-овальний. Порожнина малого таза, яка в жінок є пологовим каналом, майже циліндрична; у чоловіків вона часто нагадує форму лійки або конуса з вершиною донизу.
8.Статеву належність таза найкраще визначати за допомогою певних вимірювань. Щодо великого таза найчастіше роблять два вимірювання: відстань між верхніми передніми клубовими остями — міжостьова (distantia іntегзріnоsа) (у жінок 23 — 25 см, у чоловіків 21—23 см) і відстань між клубовими гребенями — міжгребенева дистанція (distantia intercristalis) (у жінок 28 — 29 см, у чоловіків 25 — 27 см).
Розміри малого таза такі: відстань між мисом і серединною точкою верхнього краю лобкового симфізу (анатомічна кон'югата) (у жінок 11,5 см, у чоловіків 10,8 см); найбільша відстань між пограничними лініями (поперечний діаметр) (у жінок 13.5 см, у чоловіків 12,8 см); відстань між клубово-лобковим підвищенням з одного боку та крижово-клубовим суглобом — з другого (косий діаметр) (у жінок 12 — 12.5 см, у чоловіків 12 — 12,2 см).
Крім того, вимірюють кон'югати, які мають велике значення в акушерстві: справжню (conjugata vera), діагональну (conjugata diagonalis), пряму (conjugata recta), серединну (conjugata mediana) і зовнішню (conjugata externa).
Скостеніння таза відбувається на хрящовій основі. Перші точки скостеніння з'являються в клубовій кістці на третьому місяці, у сідничій кістці — на четвертому і в лобковій — на п'ятому місяці ембріогенезу. У новонародженого ці кістки головним чином утворені кістковою тканиною. До восьми років зростаються гілки сідничих і лобкових кісток. У межах кульшової западини всі кістки починають зростатися в 14 — 16 років. Додаткові точки скостеніння виникають у клубовому гребені, сідничому горбі та в сідничій ості. Скостеніння таза закінчується в 22 — 25 років.
