13.2.3. Олiгополiя, заснована на таємнiй змовi

Для недопущення цiнової вiйни i появи нових конкурентiв олiгополiсти можуть вдатися до спiвробiтництва - таємної згоди стосовно цiни i частки кожної фiрми на ринку. Ця таємна угода може бути заключена як формально ("на слово"), так i безпосередньо у письмовiй формi, результатом чого є створення картеля. Таємна змова виникає, як правило, тодi, коли ринок представлений декiлькома приблизно однаковими за розмiрами фiрмами, якi несуть приблизно однаковi середнi витрати виробництва стандартизованого продукту, i тодi, коли олiгополiсти бачать можливостi одночасного збiльшення доходiв всiх учасникiв змови. За таких умов кiнцева цiна i обсяги виробництва олiгополiстичних фiрм є такими ж, як i при чистій монополiї: кожний олiгополiст призначає однакову цiну i виробляє обсяг продукту, при якому граничний дохiд рiвний граничним витратам, i при цьому одержує економiчний прибуток.

Ц іна

3

2 П

ГВ , сВВ

1

ГД

0

100 200 300 400 500 600 700

Обсяги виробництва

Графік 13- 5. Таємна угода і збільшення прибутків всіх учасників

змови

Результатом домовленостi членiв угоди про цiни i обсяги виробництва кожного на олiгополiстичному ринку є одержання ними бiльших прибуткiв, нiж за умови вiдсутностi такого спiвробiтництва. Це можна побачити на такому умовному прикладi. Припустимо, що галузь складається iз 10 фiрм. Попит на продукт галузi представлений на графіку 13-5 кривою П. Нехай граничнi витрати виробництва для всiх фiрм i для всiх обсягiв випуску є однаковi i становлять 1 г.о. На графіку 13-5 вони зображенi горизонтальною кривою ГВ. Ця крива одночасно є i кривою середнiх валових витрат. Конкретна рiвноважна цiна i рiвноважний розмiр виробництва залежатимуть вiд ринкової структури - наявностi конкуренцiї чи тенденцiї до спiвробiтництва. Припустимо, що початково фiрми функцiонують як конкуренти. За цих умов довготермiнова рiвновага галузi, як відомо, досягається при виробництвi продукту в обсягах, при яких має мiсце потрiйна рiвнiсть: Ц = ГВ = сВВ, тобто при випуску 400 од.продукту i ринковiй цiнi

1 г.о. Кожна фiрма виробляє по 40 од. продукту (400 : 10), продаючи його по ринковiй цiнi, i задовольняється лише нормальним прибутком.

Припустимо, що фiрми вирiшили не конкурувати, а вдатися до угоди про цiну i частку кожної на ринку, створивши картель. Тепер довготермiнова рiвновага галузi становитиме 200 одиниць продукту (при цьому випуску досягається рiвнiсть ГД = ГВ) i їй буде вiдповiдати рiвноважна цiна 2 г.о. За цих умов галузь одержить 200 г.о. економiчного прибутку ((2 - 1) х 200). Для того, щоб не допустити конкуренцiї мiж фiрмами картель повинен роздiлити мiж своїми членами (10 фiрмами) виробництво 200 одиниць продукту, встановивши квоту кожної фiрми в 20 одиниць. При цьому кожна фiрма одержуватиме 20 г.о. економiчного прибутку. Таким чином, спiвробiтництво фiрм дає можливiсть їм пiдняти цiну, яка при незмiнних витратах забезпечує кожнiй фiрмi економiчний прибуток. Картель вигiдний для її членiв, але не вигiдний для покупцiв, оскiльки він виробляє меншу кiлькiсть продукту, продаючи його по вищих цiнах. У зв'язку з цим антимонопольне законодавство забороняє створення таких спiлок, якi частiше всього дiють таємно.

Iснують i iншi причини (крiм антимонопольного законодавства), якi обумовлюють нестабiльнiсть таємних угод та їх заключення. По-перше, це iснуючi вiдмiнностi в попитi i витратах на окремих фiрмах. Цi вiдмiнностi спричиняють i рiзнi обсяги виробництва та цiни, якi максимiзують прибутки виробникiв, а отже, не iснує єдиної цiни, яка би влаштувала всiх. Добитися згоди всiх про єдину цiну дуже важко, а отже, i важко заключити угоду про спiвробiтництво в сферi цiноутворення i подiлу ринку. Iншим бар'єром до згоди є вiдносно велика кiлькiсть фiрм на ринку: трьом-чотирьом фiрмам легше створити картель, нiж 8-10 фiрмам. Третя причина полягає в iснуваннi вiрогiдностi появи нової фiрми в галузi в довготермiновому часi, яка буде приваблюватись iснуючим на цьому ринку економiчним прибутком. Оскiльки олiгополiстична цiна є завищеною, то нова фiрма може розв'язати цiнову вiйну. Крiм того, у кожного члена вже iснуючої угоди є стимули i можливостi до її порушення: оскiльки виробничi потужностi використовуються неповнiстю, то є можливостi розширювати обсяги випуску, з метою збiльшення своїх прибуткiв при сталiй олiгополiстичнiй цiнi; фiрми стоять перед спокусою збiльшити свої прибутки i шляхом таємного проведення цiнової дискримiнацiї. Однiєю iз причин нестабiльностi угоди мiж олiгополiстами може стати економiчний спад, наслiдком чого є зниження ринкового попиту i попиту на продукт окремої фiрми, в результатi чого кривi її попиту i граничного доходу пересуваються влiво, вона виробляє менший обсяг продукту з вищими середнiми витратами, а отже, i зменшуються її прибутки. В такiй ситуацiї фiрма знижує цiну в надiї збiльшити свої продажi за рахунок конкурентiв.