46 Що таке принципи і правила навчання:система дидактичних принципів?

Принципи — основоположні ідеї, вихідні положення, які визначають зміст, форми й методи навчальної роботи відповідно до мети виховання та закономірностей процесу навчання. Принципи навчання виконують регулятивну функцію з погляду моделювання дидактичних теорій і способу регуляції практики навчання. На них ґрунтуються підходи до навчання усіх дисциплін, визначаючи певною мірою їх зміст, засоби й прийоми навчальної роботи.

Принципи тісно пов'язані із закономірностями навчання. Вони відображують дидактичні закони та закономірності.

Правила навчання як окремі вимоги до викладання розкривають і конкретизують різні сторони принципів навчання, формулюються здебільшого в категоричній формі і вимагають від учителя безпосередніх дій. Знання типових ситуацій і методичних прийомів допомагає правильно оцінити конкретні умови навчання, прийняти адекватне ситуації рішення.

Система дидактичних принципів. Сучасні принципи зумовлюють вимоги до всіх компонентів навчального процесу — цільового, стимуляційно-мотиваційного, змістового, операційно-діяльнісного, контрольно-регулювального й оцінно-результативного. Вони виступають в органічній єдності, утворюючи певну структуру основних положень організації навчального процесу.

47 Охарактеризуйте функції сім’ї. Визначте сучасні проблеми сімейного виховання.

Основне призначення сім'ї - задоволення суспільних, групових та індивідуальних потреб.Будучи соціальним осередком суспільства, сім'я задовольняє ряд його найважливіших потреб, у тому числі й у відтворенні населення. У той же час вона задовольняє особистісні потреби кожного свого члена, а також загальсімейні (групові) потреби. З цього і випливають основні функції соціалістичної сім'ї: репродуктивної, економічної, виховної, комунікативна, організації дозвілля та відпочинку. Між ними існує тісний взаємозв'язок, взаємопроникнення і взаємодоповнюваність.

У соціологічній літературі відсутня єдина типологія функцій сім’ї. Залежно від сфер життєдіяльності можна виділити такі основні функції.

Соціалізуюча. Соціалізація молодого покоління: цілеспрямований вплив на особистість з метою прищеплення їй певних норм і зразків поведінки, а також певних морально-психологічних якостей. Підтримка культурної безперервності суспільства: батьки передають дітям свій досвід, навички, знання тощо. Задоволення потреби в батьківстві, контактах з дітьми, їх виховання, самореалізації в дітях. Репродуктивна. Прагнення мати дітей. Біологічне відтворення, дітонародження. 47.2 Економічна. Одержання матеріальних засобів одними членами сім’ї від інших (у випадку непрацездатності або в обмін за послуги). Матеріальне піклування (гроші, їжа, одяг, житло та ін.) про неповнолітніх, непрацездатних тощо.

Побутова. Одержання господарсько-побутових послуг одними членами сім’ї від інших. Підтримка фізичного здоров’я членів суспільства, догляд за дітьми: турбота про їжу, гігієну та ін.

Первинного соціального контролю. Формування і підтримка правових і моральних санкцій за негативну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім’ї. Моральна регламентація поведінки членів сім’ї в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальність і зобов’язання у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього полінь. Емоційна. Одержання індивідами психічного захисту, емоційна підтримки в сім’ї Задоволення потреб в особистісному щасті і любові. Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія: сім’я як своєрідне психологічне „сховище” зі своєю особливою, інтимною атмосферою, яка забезпечує людині кардинальну зміну психологічної обстановки і, відповідно, зняття нервової напруги.

Сексуальна. Задоволення сексуальних потреб. Сексуальний контроль – законодавство і звичаї вказують, хто, з ким і при яких обставинах має вступати в статеві відносини.

Духовного спілкування. Духовне взаємозбагачення членів сім’ї Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу. Розвиток особистості членів сім’ї.. 47.3 Соціально-статусна. Задоволення потреб у соціальному просуванні. Надання певного соціального статусу членам сім’ї: людина отримує прізвище, ім’я, по-батькові, сімейний статус, право розпоряджатися майном, належність до етносу, класу, релігійної групи. Відтворення соціальної структури.

Дозвільна. Задоволення потреб у сумісному проведенні дозвілля (відзначення свят і важливих подій, взаємозбагачення дозвільних інтересів Організація раціонального дозвілля (наповнення вільного часу з метою відпочинку). Соціальний контроль у сфері дозвілля.

Проблеми виховання дітей багато в чому залежать від внутрішнього клімату в сім'ї, на який впливає не тільки відносини між батьками, а й життєві принципи кожного з них. Байдужість і грубість у дитини, як правило, розвиваються за рахунок негативного впливу думок і вчинків його батьків. Інша помилка батьківського виховання - жорстокі покарання. За кожний проступок б’ють, за погану оцінку - карають. Батьки, які занадто опікують своїх дітей, позбавляють їх цінних якостей, необхідних в житті кожної людини: самостійності, наполегливості, захисних механізмів у боротьбі з різними шкідливими впливами, психологічної і суспільної зрілості. Є такі батьки, які байдуже ставляться до занять зі своїми дітьми (зазвичай це молоді батьки). Дітям дається повна свобода, якою вони, звісно, не вміють користуватися. Тут іде мова про дитячу бездоглядність, як прояв байдужості до інтересів, духовного життя дитини. Бездоглядність стає причиною дитячих правопорушень 

48 Які елементи діяльності включає в себе повний аналіз уроку.

1.Цільоваспрямованість уроку (постановка завдання).

2.Обсяг відібраного на уроці навчального матеріалу і реальність його засвоєння на уроці учнями.

3.Який час на уроці було відведено вивченню нового матеріалу, його розбору, закріпленню і виявленню результатів засвоєння.

4.Як організована самостійна розумова діяльність учнів, рівень взаємоперевірки своїх знань на уроці.

 5.Як робота з підручником сприяла засвоєнню і закріпленню знань учнів.

6.Виявити, який рівень зворотного зв'язку з усіма учнями.

7.Яка система завдань роботи вчителя з учнями і як вона сприяє досягненню необхідного рівня знань на данному уроці.

8.Раціональність проведення уроків - лекцій, семінару, конференції, диспуту, конкурсу і т.д., видача матеріалу блоками, використання опорних сигналів на данному уроці.

9.Якіметоди і прийоми навчання були використані і їх активність на уроці.

10.Чи здійснюється опора на між предметні зв'язки.

11.Наскільки творчо перевірено домашнє завдання попереднього уроку у всіх і Чи доведене нове до кожного учня, його оптимальність з урахуванням обсягу завдань з інших предметів.

12.Як результат засвоєння знань учнів і чи не знизиться він в нових умовах, ситуаціях.

49 Чим обумовлені різні підходи до класифікації методів навчання?Проаналізуйте їх. 

У дидактиці є різні підходи до класифікації методів навчання. Так, поширені класифікації методів за джерелами знань (Д.О. Лордкіпанідзе, Є.Я. Голант, Н.М. Верзілін та ін.); за характером логіки пізнання (І.Я. Лернер); за рівнем проблемності засвоєння знань (М.І. Махмутов); на основі цілісного підходу до процесу навчання (Ю.К. Бабанський); на основі цілісного підходу до навчальної діяльності (A.M. Алексюк) та інші. - методи навчання за джерелами знань: Виокремлення методів навчання за зовнішніми проявами їх форм, тобто за джерелами інформації, яку мають засвоювати учні, залишається найбільш прийнятним і зрозумілим. На основі такого підходу виділяють три групи методів навчання: словесні, наочні, практичні. Словесні - розповідь,пояснення, бесіда, лекція, інструктаж. Наочні - ілюстрація, демонстрація, спостереження. Практичні - лабораторна, практична, вправи.  - методи навчання за характером логіки пізнання: Основним "інструментом" пізнання є мозок людини. Тому в навчальному процесі природно використовуються методи, які властиві логіці як науці про закони, форми та прийоми людського мислення. Це аналіз, синтез" індукція, дедукція.Аналітичний метод передбачає мисленнєве або практичне розкладання цілого на частини з метою виокремлення суттєвих ознак цих частин. Але це лише початковий компонент пізнання. Наприклад, у мові є загальне поняття "слово". У процесі пізнання в слові виділяють його частини: основу і закінчення, корінь, префікс, суфікс; знайомляться із сутністю цих морфем, їх значенням у слово будові. - методи пізнання за рівнем проблемності засвоєння знань: Ефективність навчання багато в чому залежить від способу організації мислення людини. Тому в окрему групу виділяють методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності. Залежно від рівня розумової активності учнів виокремлюють такі методи навчання: проблемний виклад (проблемно-інформаційний), частково-пошуковий, дослідний.Застосування названих методів навчання ґрунтується на послідовній і цілеспрямованій постановці перед учнями проблемних задач, які спонукають їх оволодівати новими знаннями для успішного їх розв'язання. Використовуючи такі методи, необхідно дотримуватися певних вимог: висувати пізнавальні задачі відповідно до змісту навчального матеріалу та вікових особливостей учнів; окреслювати гіпотези; сприяти мобілізації резерву знань і способів пізнання; залучати учнів до активної самостійної пізнавальної діяльності; аналізувати й оцінювати результати навчальної роботи вихованців.Проблемний виклад передбачає створення вчителем проблемної ситуації, допомогу учням у виокремленні та "прийнятті" проблемної задачі, використання словесних і наочних методів навчання для активізації розумової діяльності учнів, спрямованої на задоволення пізнавального інтересу в процесі отримання нової інформації. Частково-пошуковий метод спрямований на залучення учнів до пошуків шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавальної задачі. Для забезпечення дієвості цього методу потрібно: створення Дослідний метод спрямований на залучення учнів до самостійного розв'язання пізнавальної задачі з використанням необхідного обладнання..

50. Розкрийте сутність особистості у гуманістичній концепції виховання.  Цей підхід сприяє становленню і вдосконаленню цілісної особистості, яка самостійно формує власний досвід, прагне активно реалізувати свої можливості, здатна до усвідомленого та обґрунтованого вибору рішень у різних життєвих і навчальних ситуаціях. Суть навчальної діяльності в контексті гуманістичного підходу передбачає її вдосконалення крізь призму особистісних структур свідомості, які забезпечують на рефлексивній основі активне переосмислення всіх компонентів процесу навчання, змісту власної діяльності і суб'єктивних станів, навчально-пізнавальної діяльності учнів на основі самоорганізації процесу учіння.

51 Визначте і охарактеризуйте основні умови розвитку коллективу На успішність розвитку і становлення колективу впливає низка таких соціально-педагогічних чинників: 1) глибоке знання вихователями психолого-педагогічних основ теорії та практики формування й розвитку колективу; 2) забезпечення наступності та єдності дій педагогів у роботі з колективом.  3) володіння технікою створення перспективних ліній; 4) забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом і органами самоврядування; 5) наявність соціально-педагогічних умов для ефективної діяльності членів колективу; 6) наявність традицій у життєдіяльності колективу; 7) дотримання належного стилю і тону в колективі.  Питання теорії та практики розвитку колективу, а також його впливу на формування особистості досить добре досліджені в психолого-педагогічній літературі, непогано розроблені технології роботи з колективами. Варто лише в процесі практичної роботи впевнено спиратися на надбання педагогічної науки, звільнитися від ідеологічної заангажованості, цілеспрямовано працювати над розвитком колективу на засадах гуманізму, використовувати колектив як джерело соціально-психологічного розвитку особистості, її соціальної захищеності. Важливим чинником, що сприяє розвитку і становленню колективу, є система перспективних ліній. Перспектива — це мета, "завтрашня радість", як зазначав A.C. Макаренко, що виступає стимулом у діяльності колективу й окремих його членів. Поряд з іншими чинниками колектив вирізняється згуртованістю, внутрішньою силою, соціально значущими традиціями. Традиція (від лат. traditio — передача) — це різновид або форма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю та спрямованими зусиллями людей зберегти незмінними форми поведінки, які успадковані від попередніх поколінь.

52 Визначте позитивні позиції словесних методів навчання, їх основний недолік і шляхи його подолання.

Словесні методи навчання. До цієї групи належать методи, які реалізуються переважно через усну комунікацію. Основним їх елементом є слово, мовлення вчителя. До них належать пояснення, інструктаж, розповідь, лекція, бесіда, самостійна робота з підручником.

Розповідь - монологічний виклад навчального матеріалу, який використовують для послідовного та емоційного повідомлення знань.Умовами ефективного застосування розповіді є: наявність плану; логічна послідовність, чіткість і доказовість; достовірність змісту; образність та емоційність викладу. Пояснення - словесний метод навчання, основне завдання якого полягає в розкритті причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей у розвитку природи, людського суспільства і людського мислення. Цей метод іноді називають найскладнішим видом розповіді, тому що він спрямований не тільки на розкриття внутрішніх причинно-наслідкових зв'язків, а й на вивчення зовнішніх сторін явища на рівні опису з використанням конкретних прикладів. Часто, особливо на уроках у початковій школі, пояснення поєднується з описом, бесідою, використанням наочності. Навчальна лекція - словесний метод навчання, що передбачає усний виклад навчального матеріалу, який характеризується великим обсягом, складністю логічних побудов, сконцентрованістю розумових образів, доведень І узагальнень.Основні умови ефективного проведення лекції: створення конкретного плану; повідомлення учням теми, мети і завдань; логічний і послідовний виклад змісту лекції; проблемність та емоційність викладу; гнучке управління розумовою діяльністю учнів; запис основних положень; використання наочності; поєднання лекції із семінарськими і практичними заняттями. Бесіда - словесний питально-відповідний метод навчання, завдання якого - спонукати учнів до актуалізації відомих і засвоєння нових знань шляхом самостійних роздумів, висновків і узагальнень.Робота з книгою - багатофункціональний метод словесної групи, що полягає в опрацюванні літератури різних видів і спрямований на формування нових знань, їх закріплення, вироблення вмінь І навичок та реалізацію контрольно-корекційної функції в умовах урочного та позаурочного навчання. Основними недоліками у використанні цього методу є значні витрати часу та пізнавальних зусиль, ігнорування індивідуальних особливостей учнів. Тому вчителеві доцільно поєднувати роботу з книгою з іншими методами навчання.Інструктаж (лат. instructio- настанова) - словесний метод навчання, який передбачає ознайомлення зі способами виконання завдань, інструментами, матеріалами, технікою безпеки, показ трудових операцій та організацію робочого місця.Основною перевагою інструктажу є ефективність у передаванні необхідних знань і розвитку простих Навичок. Зазвичай його проводить учитель або заздалегідь підготовлені учні перед виконанням практичних, лабораторних чи самостійних робіт.

53Доведіть важливість і необхідність філософсько-світоглядної підготовки школяра в сучасній школі.Одним із провідних завдань виховання базової культури особистості є формування світогляду школярів. Світогляд є духовним середовищем людини, її "внутрішнім Я". Осмислюючи свою суб'єктність і навколишній світ, людина завдяки світогляду починає усвідомлювати себе здатною до його інтелектуального і практичного засвоєння, формуватися як людська індивідуальність. Філософсько-світоглядний контекст освіти орієнтує школу на формування в учнів необхідних громадянських позицій, ціннісних орієнтацій, готовності і здатності жити повноцінним особистим і соціальним життям. Вихованню в учнів наукового світогляду сприяє наступність у навчанні та здійснення міжпредметних зв'язків. Ці педагогічні умови дозволяють побачити одне й те ж явище з різних точок зору, одержати про нього цілісне уявлення. Особливо великого значення у світоглядному плані мають такі міжпредметні взаємодії, які дозволяють учням всебічно охопити всі властивості і зв'язки об'єктів, які вивчаються. Духовним наставником сучасної молоді може бути лише учитель, який сприйняв передові ідеї нового тисячоліття, смисл науки, учитель, який сформований як творча особистість

54 Розкрийте мету і зміст громадянського виховання школярів: патріотичне виховання і формування культури міжнаціонального спілкування; правова культура школяра.

Громадянське виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною. Визначальними характеристиками громадянської культури є патріотизм, правосвідомість, політична культура, моральність, реалізація громадянської позиції у соціальній практиці. Патріотичне виховання - це становлення національної свідомості, почуття належності до рідної землі, народу. Цей процес мас два етапи: 1) етнічне самоусвідомлення - засвоєння рідної мови, родинних звичаїв, традицій, мистецтва, народних поглядів, переконань, ідеалів, загальноприйнятих норм поведінки тощо; 2) громадянсько-патріотичне самоусвідомлення - залучення учнів до продуктивної діяльності, спрямованої на розбудову власної держави, її впорядкування і зміцнення. Важливе місце у змісті громадянського виховання відводиться формуванню культури міжетнічного та міжнаціонального спілкування. Високий рівень культури міжетнічних і міжнаціональних відносин передбачає рівність і співробітництво всіх народів, їх гармонію, орієнтує людину і суспільство на злагоду, взаємодію, взаємодопомогу, партнерство, діалог, толерантність. Правова культура - різновид і невід'ємна частина загальної культури, що становить систему духовних і матеріальних цінностей у правовій сфері, збережених, накопичених та розвинених суспільством завдяки постійному вдосконаленню заходів інформаційного, просвітницько-освітнього характеру з урахуванням загальнолюдських правових цінностей. Головний зміст правової культури - усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю; визнання та забезпечення прав людини як єдиної норми для всіх людей.