Вивчення грунту.

Мета: закріпити знання про грунти й процеси ґрунтоутворення

Обладнання: блокнот, олівці, метр, фотоапарат.

Опорні поняття:

Ґрунт — верхній родючий шар земної кори.

Ґрунтовий профіль — сукупність ґрунтових горизонтів у вертикальному розрізі ґрунту від поверхні до материнської породи.

Теоретичні відомості

У процесі утворення грунту відбувається його розчленовування, що зумовлює формування ґрунтових горизонтів. Кожен ґрунтовий горизонт приблизно однорідний за механічним, мінералогічним і хімічним скла­дом, фізичними властивостями, структурою, забарвленням, щільністю. Сукупність ґрунтових горизонтів утворює ґрунтовий профіль — вертикаль­ний розріз ґрунту від поверхні до материнської породи. За зовнішнім ви­глядом горизонтів можна скласти уявлення про тип ґрунту.

Грунтові горизонти позначають буквеними символами: А — пере­гнійно-акумулятивний; В — шар вимивання (ілювіальний); С — пере­хідний до материнської породи. На оброблюваних грунтах утвориться орний горизонт — а_п.

Будову грунту вивчають у спеціально виритих ямах шириною 0,7 м і глибиною до 1 м і глибше (залежно від потужності ґрунту). Передня стінка ями має бути стрімкою, її розташовують таким чином, щоб во­на була освітлена сонцем. Напроти передньої стінки робляться схо­динки.

На стінці розрізу видно ґрунтові горизонти, вони відрізняються один від одного кольором і будовою. Межі між горизонтами іноді чітко вира­жені, але частіше перехід між горизонтами поступовий.

Межі горизонтів позначають ножем, потім заміряють рулеткою їхню потужність. Відзначають особливості переходу одного горизонту в інший, фіксують колір та особливості структури кожного горизонту.

Будову розрізу замальовують кольоровими олівцями в певному мас­штабі. На кольорову плівку знімають розріз. Перед зйомкою необхідно поставити в яму лінійку з чіткими поділками.

Механічний склад грунту (співвідношення твердих мінеральних час­ток різного розміру — піщаних, глинистих, пилуватих) визначається за верхнім горизонтом. Робиться це на дотик шляхом розтирання грунту на долоні або між пальцями, змочуванням і скочуванням. Наприклад, гли­нисті ґрунти при скочуванні перетворюються на довгий шнур, який при згинанні в кільце не розтріскується; суглинисті у вологому стані розкочу­ються в шнур, але при згинанні він розтріскується, суглинисто-піщані перетворюються на крихкий шнур або неміцну кульку, із супіщаних кульку чи шнур скочувати не вдається, піщані утворюють пухку масу.

Структура грунту (здатність розпадатися на грудочки різних розмірів і форми) визначається на око: зерниста, грудкувата, призматична, плас­тинчаста, листувата.

Завдання для вивчення та опису ґрунту.

1. Місце розташування ґрунтового розрізу.

2. Потужність розрізу й трьох основних горизонтів ґрунту.

3. Характер меж між горизонтами.

4. Колір та особливості структури ґрунту в горизонтах.

5. Щільність і механічний склад грунту.

6. Структура ґрунту.

7. Інші ознаки (наявність новотворів, наприклад присипки чи конкрецій,а також включень, наприклад галька, валуни, рештки рослин; їхня кількість і характер).

8. Замалювати ґрунтовий розріз, або виготовити його кольорове фото.